ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 807/312/15
адміністративне провадження № К/9901/40972/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Мукачівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 21.10.2016 (суддя - С.І. Рейті) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2017 (колегія суддів: О.М. Гінда, В.Я. Качмар, А.І. Рибачук) у справі № 807/312/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Верховина-1030" до Мукачівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Верховина - 1030" (далі - ТОВ "Верховина - 1030") звернулося до суду з позовом до Мукачівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області (далі - Мукачівська ОДПІ ГУ ДФС у Закарпатській області), у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.01.2015 № 0000022200/1/2200/34197419.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачем помилково зроблено висновок про те, що у 2006 році, ІV кварталі 2011 року та 2012 році - періоди, за які було нараховано податок на прибуток і штрафні санкції за його несплату - ТОВ "Верховина - 1030" надходили кошти, які згідно первинних документів позивача є внесками до статутного капіталу Товариства. Так, учасником товариства ОСОБА_1 здійснено додаткові внески до статутного капіталу ТОВ "Верховина-1030", які ідентифіковані як безповоротна фінансова допомога. У господарській діяльності позивача протягом 2006-2012 років не було жодного випадку, із визначених пп. 14.1.257 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України чи пп. 4.1.6 п. 4.1. ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", який би міг стати підставою для ідентифікації отриманих від учасника коштів як безповоротної фінансової допомоги для позивача. Прийняте податкове повідомлення-рішення не ґрунтується на вимогах закону, порушує права та законні інтереси Товариства, а тому останнє підлягає скасуванню.
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 21.10.2016, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2017 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Свалявської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області від 17 січня 2015 року № 0000022200/1/2200/34197419 про збільшення суми грошового зобов`язання по податку на прибуток підприємств у розмірі 209906,87 грн. (в тому числі, за основним платежем - 167789,50 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 42117,37 грн.).
Рішення судів обґрунтовано тим, що після здійснення державної реєстрації змін до установчого документу (статуту), в якому саме і містяться відомості, щодо розміру та порядку внесення вкладів до статутного фонду, внески є прямою інвестицією емітовані такими товариством корпоративні права, відтак, не можуть вважатись безповоротною фінансовою допомогою.
Не погоджуючись з рішенням судів першої та апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в яких просить їх скасувати у задоволені позову відмовити. Вказується, що суди в порушення засад адміністративного судочинства повністю проігнорували той факт, що за період з 21.02.2006 до 01.07.2009 (тобто до держаної реєстрації змін до установчих документів) на рахунок позивача, відповідно до банківських виписок товариства було внесено грошові кошти в сумі 655618,00 грн.
Письмового відзиву від позивача на вказану касаційну скаргу відповідача до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає розгляду справи.
Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Свалявською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Закарпатській області (далі - Свалявська ОДПІ ГУ Міндоходів у Закарпатській області) було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Верховина - 1030" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 21.02.2006 по 01.09.2014 та іншого законодавства за період з 21.02.2006 по 01.09.2014.
Перевіркою встановлено порушення ТОВ "Верховина - 1030" вимог п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп. 135.5.4 п. 135.4 ст. 135, пп.138.10.2, 138.10.4 п. 138.10 ст. 138 ПК України в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 400745 грн, в т.ч. за 2006 рік в сумі 39375 грн, за 2007 рік в сумі 51750 грн, за 2008 рік в сумі 38225, за 2009 рік в сумі 27630 грн, за 2010 рік в сумі 71250 грн, за 1 квартал 2011 року в сумі 5000 грн, за 2-4 квартал 2011 року в сумі 59441 грн, за 2012 рік в сумі 108074 грн.
На підставі акта перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0000022200/1/2200/34197419 від 17.01.2015, яким визначено ТОВ "Верховина - 1030" грошове зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 209906,87 грн, а саме 167789,5 грн за основним платежем та 42117,37 грн за штрафними санкціями.
Таким висновкам відповідача слугували виявлені обставини збільшення засновником статутного капіталу Товариства в проміжок часу з 2006-2011 рік всього на суму 1851359,00 грн. без проведення відповідної реєстрації таких змін в ЄДР.