РІШЕННЯ
Іменем України
09 вересня 2020 року
Київ
справа №9901/591/19
адміністративне провадження №П/9901/591/19
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:
суддя-доповідач Васильєва І.А.,
Судді: Гусак М.Б., Пасічник С.С., Хохуляк В.В., Юрченко В.П.,
Секретар судового засідання: Томах О.О.,
учасників справи:
представник позивача - Коротюк М.Г.,
представник відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Байдаченко О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Президента України Зеленського Володимира Олександровича, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Офіс Президента України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
29 листопада 2019 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Президента України Зеленського Володимира Олександровича (далі - Президент України), в якому позивач просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Президента України Зеленського Володимира Олександровича, яка полягає в нерозгляді та ненаданні обґрунтованої відповіді на заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 22.04.2019, 12.08.2019 та скаргу від 16.07.2019 року;
- зобов`язати Президента України Зеленського Володимира Олександровича розглянути та надати обґрунтовану відповідь на заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 22.04.2019 року, 12.08.2019 року та скаргу від 16.07.2019 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що надіслані ним на адресу Президента України заяви про призначення ОСОБА_1 на посаду Генерального прокурора від 22.04.2019 року, 12.08.2019 року та скарга від 16.07.2019 року неправомірно були розглянуті неповноважним органом Адміністрацією та Офісом Президента України, замість Президента України, оскільки з врахуванням пункту 11 частини першої статті 106 Конституції України, а також вимог статті 40 Закону України "Про прокуратуру" призначення на посаду Генерального прокурора є повноваженнями Президента України (за згодою Верховної Ради України). До того ж додатково зазначив, що з врахуванням вимог ст. 40 Конституції України, обов`язок посадових та службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк покладається не на будь-яку посадову особу такого органу, а саме на ту, яка має повноваження приймати рішення за наслідками розгляду звернення (арк. справи 1-6).
29 січня 2020 року на адресу суду, через канцелярію від головного консультанта Головного управління представництва інтересів Президента України в судах Директорату з питань правової політики Офісу Президента України надійшов відзив на адміністративний позов, в якому відповідач посилався на те, що заяви та скарга позивача були розглянуті Офісом Президента України в межах наданих повноважень у відповідності до Положення про Офіс Президента України від 25 червня 2019 року № 436 та надані обґрунтовані відповіді. Зокрема те, що посада Генерального прокурора не була вакантною на час звернення позивача з заявами та скаргою. Генеральним прокурором на момент першого звернення позивача - був ОСОБА_2, а на момент звернення вдруге - ОСОБА_3 . Крім цього, з врахуванням пункту 11 частини першої статті 106 Конституції України, а також вимог статті 40 Закону України "Про прокуратуру", призначення на посаду Генерального прокурора є виключним правом Президента України (за згодою Верховної Ради України) і це право Глави держави є дискреційним. До того ж зазначили, що заяви позивача про призначення його на посаду Генерального прокурора не є заявами в розумінні Закону України "Про звернення громадян", оскільки у них порушуються питання щодо реалізації (за баченням позивача) його трудових прав. Тому в силу приписів статті 12 Закону України "Про звернення громадян такі заяви не повинні були розглядатись в порядку, визначеному Законом. Не зважаючи на це, Офісом позивачу було надано відповіді на всі його листи. На підставі викладеного просив у задоволенні позову відмовити (арк. справи 46-49).
07 лютого 2020 року позивачем на адресу суду надіслана відповідь на відзив, в якій позивач посилався на ті ж самі доводи що в позовній заяві та просив суд задовольнити позов (арк. справи 65-69).
В судовому засіданні представник позивача підтримав позов, та зазначив, що заявлені позовні вимоги стосуються виключно бездіяльності Президента України щодо не розгляду у відповідності до положень ст. 40 Конституції України та не надання відповіді на його заяви про призначення останнього на посаду Генерального прокурора.
Представник відповідача, яка одночасно представляла інтереси Офісу Президента України заперечувала проти задоволення позову з підстав, що зазначені в відзиві та посилалась на відсутність законодавчих підстав для розгляду звернень особисто Президентом України.
Як встановлено колегією суддів, 23.05.2019 року Адміністрацією Президента України за вх. № 22/023401-10 зареєстрована заява ОСОБА_1 від 22.04.2019 року адресована Президенту України про призначення ОСОБА_1 на посаду Генерального прокурора України (арк. справи 9).
Листом керівника апарату Офісу Президента Дніпрова О.С. від 08.07.2019 року № 03-01/867 ОСОБА_1 надана відповідь про те, що: "звернення щодо внесення подання до Верховної Ради України про надання згоди на призначення ОСОБА_1 на посаду Генерального прокурора розглянуто в установленому законодавством порядку та висловлено подяку за активну громадську позицію" (арк. справи 10).
18 липня 2019 року Адміністрацією Президента України за вх. № 22/036086-10 зареєстрована скарга ОСОБА_1 від 16 липня 2019 року, адресована Президенту України в якій ОСОБА_1 вказав, що отримав від Офісу Президента України вищенаведений лист, але вказав, що він просив саме Президента України надати обґрунтовану відповідь на заяву від 22.04.2019 року. З огляду на викладене просив вказати, чи вніс/внесе Президент України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду Генерального прокурора, та повідомити про результати розгляду заяви від 22.04.2019 року (арк. справи 11).
Доповідною запискою від 22.07.2019 року № 22-02/1227 за підписом керівника приймальні Президента України Кільова Г., запропоновано передати скаргу на розгляд Головного департаменту з питань діяльності правоохоронних органів та протидії корупції для підготовки відповіді (арк. справи 12).
Відповідно до резолюції керівника апарату Дніпрова О.С. розгляд цієї скарги було доручено ОСОБА_5 23.07.2019 року (арк. справи 13).
За наслідками розгляду скарги, листом від 06.08.2019 року № 03-01/1091 за підписом керівника апарату Офісу Президента України (Дніпрова О.С.) повідомлено ОСОБА_1 про те, що "на сьогодні Генеральним прокурором України є ОСОБА_2, тобто в задоволенні вимоги відмовлено" (арк. справи 14).
16.08.2019 року Офісом Президента України за вх. № 22/046399-10 зареєстрована заява ОСОБА_1 від 12.08.2019 року, адресована Президенту України, про внесення подання про надання згоди на призначення ОСОБА_1 на посаду Генерального прокурора, після або одночасно з внесенням подання про звільнення з цієї посади ОСОБА_6 (арк. справи 15).
Доповідною запискою від 19.08.2019 року № 22-02/1498 за підписом керівника Департаменту з питань звернення громадян Кільова Г., запропоновано передати заяву на розгляд Головного департаменту з питань діяльності правоохоронних органів та протидії корупції для підготовки відповіді (арк. справи 16). Відповідно до резолюції керівника апарату Дніпрова О.С. від 19.08.2019 розгляд заяви було доручено ОСОБА_5 (арк. справи 17).
За наслідками розгляду заяви від 12.08.2019 року листом Першого заступника Керівника Офісу Президента України Трофімова С. від 24.09.2019 року за № 04-01/1928 повідомлено ОСОБА_1, що: "відповідно до подання Глави держави та рішення Верховної Ради України про надання згоди від 29 серпня 2019 року, Указом Президента України від 29 серпня 2019 року № 638 Генеральним прокурором призначено ОСОБА_7 " (арк. справи 18).
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 102 Конституції України Президент України є главою держави і виступає від її імені. Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.
Повноваження Президента України визначені статтею 106 Конституції України.
Відповідно до пункту 11 частини першої статті 106 Конституції України Президент України призначає на посаду та звільняє з посади за згодою Верховної Ради України Генерального прокурора.