ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 804/863/17
адміністративне провадження № К/9901/39149/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Бучик А.Ю.,
суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державного воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону Державної служби України з надзвичайних ситуацій на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року (суддя Верба І.О.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2017 року (колегія суддів: Чумак С.Ю., Гімон М.М., Шальєва В.А.) у справі за позовом Державного воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону Державної служби України з надзвичайних ситуацій до Криворізького центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області про визнання неправомірними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
В січні 2017 року позивач звернувся до суду з позовом до Криворізького центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив:
1) визнати неправомірною бездіяльність з невиконання відповідачем постанов Вищого адміністративного суду України від 17 травня 2011 року № К-42830, від 20 лютого 2014 року № К/9991/2717/11;
2) визнати неправомірними дії відповідача з включення до своїх облікових даних інформації про Державний воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін Державної служби України з надзвичайних ситуацій як про платника, який відшкодовує витрати на виплату та доставку пільгових пенсій;
3) зобов`язати відповідача переглянути свої облікові дані відносно позивача у відповідності до постанов Вищого адміністративного суду України від 17 травня 2011 року № К-42830, від 20 лютого 2014 року № К/9991/2717/11;
4) зобов`язати відповідача виключити запис про Державний воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін Державної служби України з надзвичайних ситуацій з усіх інформаційних систем як установу, що відшкодовує витрати на виплату та доставку пільгових пенсій;
5) зобов`язати відповідача не враховувати за позивачем будь-яких сум щодо відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій;
6) зобов`язати Криворізьке центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області не направляти позивачу розрахунки із сумами відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2017 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що у позивача відсутні обов`язок зі сплати фактичних витрат на виплату і доставку пенсій особам, які входили до особового складу гірничорятувальних частин та яким були призначені пенсії за Списком № 1, що підтверджується судовими рішеннями, які відповідачем не враховано. Відповідач зазначає, що Криворізький воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін було створено як окрему юридичну особу та у подальшому перейменовано в Державний воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувального) загін Державної служби з надзвичайних ситуацій, при цьому новостворений загін не був правонаступником будь-яких інших раніше діючих загонів. Проте, позивач направляє на адресу відповідача розрахунки з вимогами щодо сплати відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій щодо осіб, які напрацювали свій стаж на підприємствах, установах та організаціях, правонаступником яких відповідач не є і ніколи не був, однак позивач покладає виконання обов`язку ліквідованих загонів саме на відповідача.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06 липня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.
Справу передано до Верховного Суду.
Заслухавши суддю - доповідача, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що Державний воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін Державної служби України з надзвичайних ситуацій (код ЄДРПОУ 33873405) перебуває на обліку у Криворізькому центральному об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Дніпропетровської області та є платником, що відшкодовує фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 травня 2011 року у справі № К-42830 залишено без змін постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 8 квітня 2010 року, якою відмовлено в задоволенні позову УПФУ в Червонозаводському районі міста Харкова до Криворізького воєнізованого гірничорятувального загону Державної спеціальної аварійно-рятувальної служби Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених за п. "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за період з 01.12.2008 по 31.05.2009.
Постановою Вищого адміністративного суду України від 20 лютого 2014 року у справі № К/9991/2717/1 скасовано рішення судів нижчих інстанцій та відмовлено в аналогічному позові УПФУ за період з січня по вересень 2009 року.
Позивач вважає, що відповідач не врахував висновків, викладених у вказаних судових рішеннях та продовжує направляти розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій по Списку № 1.
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що вказаними судовими рішеннями по суті було відмовлено в задоволенні позовів органів ПФУ про стягнення з відповідача витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за певні періоди часу, тобто жодна сторона у справі не зобов`язувалась судом до вчинення будь-яких дій, відтак бездіяльність відповідача відсутня. Крім того, вказані судові рішення стосуються стягнення фактичних витрат за певні визначені періоди та не розповсюджується на майбутнє, враховуючи можливу зміну законодавчого регулювання спірних правовідносин, змін обставин справи, тощо.
Решта позовних вимог та доводів касаційної скарги стосується, на думку позивача, відсутності у нього обов`язку по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.
Колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації - робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
До набрання чинності Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" діяв Закон України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування", абз. 4 п. 1 ст. 2 якого передбачалось, що для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, об`єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення".