ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 823/1977/16
адміністративне провадження № К/9901/31015/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Гончарової І.А.,
суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя - Глущенко Я.Б., судді - Кузьмишина О.М., Пилипенко Є.О.)
у справі №823/1977/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сокар Петролеум"
до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Сокар Петролеум" (далі - позивач, платник, Товариство, ТОВ "Сокар Петролеум") звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.
На обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило про помилковість висновків контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, з огляду на те, що облік товарних запасів за місцем реалізації здійснюється Товариством у встановленому законом порядку. Вказує, що висновок відповідача про наявність нa АЗС, що знаходиться за адресою: Житомирський р-н, територія Глибочинської сільської ради, а/д М-06 Київ-Чоп, км. 126+102-км 126+297 (ліворуч) необлікованого товару зроблений на підставі співставлення даних Х-звіту з фактичною кількістю паливно-мастильних матеріалів, визначених в результаті проведення замірів, який не являється первинним документом. Сама по собі відсутність за місцем реалізації товарів первинних документів, якими підтверджується їх оприбуткування після проведення планової інвентаризації не свідчить про те, що підприємство реалізує необліковані товари і не є підставою для застосування до платника санкцій. Крім того, позивач вважає, що виявлення реальних та фактичних залишків нафтопродуктів у резервуарному парку можливо лише шляхом проведення їх інвентаризації. Враховуючи, що у період проведення фактичної перевірки інвентаризація залишку нафтопродуктів в резервуарах не проводилася, що підтверджується відсутністю форм №3-НП, №7-НП, №23-НП, акту інвентаризації форми №20-НП, порівняльної відомості результатів інвентаризації нафтопродуктів форми №27-НП, відомості наявності нафтопродуктів в технологічних трубопроводах форми №35-НП та підписів всіх членів інвентаризаційної комісії. Враховуючи вищевикладене, на думку позивача, відсутні правові підстави для застосування до нього штрафних санкцій на підставі ст. 20 Закону України "Про застосування реєстраторів".
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 18 січня 2017 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що приймаючи оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 25.07.2016 за №0000234000 відповідач діяв у межах та у відповідності до вимог чинного законодавства з огляду на те, що під час проведення перевірки посадовими особами контролюючого органу встановлено наявність на АЗС позивача необлікованих нафтопродуктів, загальною вартістю 3 194,68 грн. З огляду на вищевикладене, у контролюючого органу були наявні правові підстави для застосування до позивача штрафних санкцій передбачених статтею 20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" у розмірі 6 389,36 грн.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2017 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сокар Петролеум" задоволено, постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 18 січня 2017 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сокар Петролеум" до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області від 25.07.2016 № 0000234000.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що облік нафтопродуктів здійснюється позивачем у встановленому законом порядку. Колегія суддів суду апеляційної інстанції зазначила, що оскільки під час проведення перевірки контролюючим органом не здійснювалася фактична перевірка залишків нафтопродуктів у резервуарах, а бралися лише дані із змінного звіту форми №17-НП та денного -Х звіту, на підставі яких неможливо встановити фактичний надлишок нафтопродуктів, у відповідача не було правових підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення та застосування до платника штрафних (фінансових) санкцій.
Не погодившись із зазначеною постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права просив її скасувати, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 18 січня 2017 року залишити в силі. На обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначає, що фактичні залишки нафтопродуктів на АЗС мають відповідати обліковим залишкам надходження нафтопродуктів за певний проміжок часу, що підтверджені відповідними документами (ТТН), змінного звіту АЗС за формою №17-НП, за вирахуванням кількості відпущених нафтопродуктів за сумарними показниками лічильників паливно-роздавальних колонок. Зважаючи, що під час перевірки встановлено наявність на АЗС позивача не облікованих нафтопродуктів, загальна вартість яких склала 3 194,68 грн, відповідач зазначає про правомірність застосування до платника штрафних санкцій передбачених статтею 20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" у розмірі 6 389,36 грн.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 червня 2017 року відкрито провадження за касаційною скаргою відповідача.
28 липня 2017 року від позивача надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких Товариство зазначає про законність і обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій та безпідставність доводів викладених у касаційній скарзі.
01 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).
Підпунктом 4 пункту першого Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
З матеріалів справи вбачається, що посадовими особами Головного управління ДФС у Житомирській області у період з 26.06.2016 по 02.07.2016 проведено фактичну перевірку АЗС, яка належить позивачу та розташована за адресою: Житомирський р-н, територія Глибочинської сільської ради, а/д М-06 Київ-Чоп, км. 126+102-км 126+297 (ліворуч), за результатами якої складено акт від 04.07.2016 за №0162/06/2301/РРО/38305367 (далі - Акт перевірки).
Згідно з висновками Акта перевірки, Головним управлінням ДФС у Житомирській області встановлено порушення позивачем вимог пункту 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме: не ведеться у встановленому законодавством порядку облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, оскільки перевіряючими виявлено надлишок пального: ДП Nano 152,2 л. на суму 3 194,68 грн.
На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.07.2016 за № 0000234000, яким до позивача на підставі статті 20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" застосовано штрафні санкції у розмірі 6 389, 36 грн.
Позивач вважаючи зазначене податкове повідомлення - рішення протиправним, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку викладеним обставинам, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до статті 159 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2015) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вищенаведені вимоги кореспондуються з приписами статті 242 КАС України (в редакції, що діє з 15.12.2015), відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення суду апеляційної інстанції вказаним вимогам не відповідає, в зв`язку з наступним.
Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України, у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 № 265/95-ВР (далі - Закон №265/95-ВР, тут і надалі у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону №265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані: вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.