ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 826/5306/16
адміністративне провадження № К/9901/31960/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Гончарової І.А.,
суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Головного управління ДФС у м. Києві
на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 листопада 2016 року (головуючий суддя - Шулежко В.П.)
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя - Кучма А.Ю., судді - Аліменко В.О., Безименна Н.В.)
у справі №826/5306/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ойшо Україна"
до Головного управління ДФС у м. Києві
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
ВСТАНОВИВ:
У березні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ойшо Україна" (далі- позивач, платник, Товариство) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, контролюючий орган, ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.
На обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило про протиправність висновків контролюючого органу щодо безпідставного неутримання та ненарахування позивачем податку з доходу нерезидента - компанії "ITX Merken B.V." (Нідерланди) за операціями з виплати йому роялті, оскільки, на думку контролюючого органу компанія "ITX Merken B.V." (Нідерданди) не є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу, а тому у позивача відсутні правові підстави для звільнення від оподаткування при виплаті цій особі доходу за межі України.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2017 року, адміністративний позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 13.01.2016 за №0000642209 у частині визначення грошового зобов`язання за основним платежем на 78 575,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на 19 644,00 грн;
- присуджено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ойшо Україна" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві сплачений ним судовий збір у розмірі 1 473,29 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що компанія "ITX Merken B.V." (Нідерланди) набула виключні права на використання торгівельних марок " OYSHO " на території всіх країн світу за винятком Іспанії, має право на отримання від їх використання доходу, вільно розпоряджається ним та не має зобов`язань щодо подальшого перерахунку такого доходу третім особам, а тому для ТОВ "Ойшо Україна" компанія "ITX Merken B.V." (Нідерланди) є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу у розумінні п. 103.2 та п. 103.3 ПК України. При цьому суди зазначили, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення у частині застосування до платника штрафних санкцій у розмірі 16 442,00 визнається позивачем, Товариство добровільно сплатило вказану суму штрафних санкцій, а тому оскаржуване податкове повідомлення - рішення в частині застосування до Товариства штрафних санкцій у розмірі 16 442,00 є правомірним та не підлягає скасуванню.
Не погодившись із зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. На обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник, посилаючись на відкриті інтернет-джерела, зазначає, що торгова марка "OYSHO" є іспанським брендом та належить корпорації "INDITEX, S.A." (Іспанія), а тому позивач при виплаті компанії "ITX Merken B.V." (Нідерланди) доходу із джерелом доходу в Україні повинно було утримати та сплатити податок на прибуток іноземних юридичних осіб за ставкою 15%.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.
12 жовтня 2018 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому Товариство зазначає про законність і обґрутованість рішень судів попередніх інстанцій та безпідставність доводів, викладених у касаційній скарзі.
Рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржуються, а тому не є предметом касаційного розгляду.
02 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).
Підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2012 по 31.12.2014, за результатами якої складено акт від 23.12.2015 за №12/26-15-13-04-02-15/35534912 (далі - Акт перевірки).
Згідно з висновками Акта перевірки, відповідач встановив порушення позивачем, зокрема, вимог п.160.2 ст.160 з урахуванням вимог п.152.8 ст.152 Податкового кодексу України, що призвело до неутримання несплати позивачем податку з доходу нерезидента всього у сумі 78 575,00 грн, зокрема за 1 квартал 2014 року в сумі 18 514,00 грн, за 2 квартал 2014 року в сумі 28 938,00 грн, за 3 квартал 2014 року в сумі 10 904,00 грн та за 4 квартал 2014 року в сумі 20 219,00 грн.
Зокрема, контролюючий орган зазначив, що позивачем укладено субліцензійний договір на використання торговельних марок " OYSHO " від 01.01.2013 б/н з компанією "ITX Merken B.V." (Нідерланди), яка діє через свою філію в м. Фрібург, Швейцарія. На виконання умов субліцензійного договору Товариство здійснило виплату нерезиденту доходу з джерелом походження в Україні у вигляді роялті на рахунок філії в Швейцарії, м. Фрібур у загальному розмірі 35 175,88 євро (523 832,00 грн). При цьому, під час виплати нерезиденту-"ITX Merken B.V." (Нідерланди) доходу джерелом походження з України у вигляді роялті позивач податок з доходу нерезидента не утримував та не сплачував до бюджету України. Контролюючий орган вказав, що позивач до перевірки надав реєстраційні сертифікати від 06.09.2001, від 07.04.2011 та від 23.06.2011 Всесвітньої організації інтелектуальної власності на реєстрацію корпорацією "INDITEX, S.A." (Іспанія) торгівельної марки "OYSHO". Відповідно до відкритих інтернет-джерел (база даних ТМ http://www.wipo.int/romarin/) торгова марка "OYSHO" є іспанським брендом, який належить корпорації "INDITEX, S.A." (Іспанія). Враховуючи наведене, податковий орган в Акті перевірки дійшов висновку, що компанія "ITX Merken B.V." (Нідерланди) не є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу, а відтак ТОВ "Ойшо Україна" при виплаті компанії "ITX Merken B.V." (Нідерланди) доходу з джерелом походження з України повинно було утримати та оплатити податок на прибуток іноземних юридичних осіб за ставкою 15%.
На підставі Акта перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 13.01.2016 за №0000642209, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на загальну суму 114 661,00 грн, з яких за основним платежем - 78 575,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 36 086,00 грн.
Вважаючи оскаржуване податкове повідомлення - рішення протиправним, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.
Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України) в редакції, що діяла на момент їх виникнення.
Особливості оподаткування нерезидентів визначені у ст.. 160 ПК України.
Згідно з пунктами 160.1, 160.2 ст. 160 ПК України будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею.
Для цілей цього пункту під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміються, зокрема, роялті.
Резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у пунктах 160.3-160.6 цієї статті, зобов`язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 160.1 цієї статті, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.
Відповідно до пунктів 103.1-103.3 статті 103 ПК України застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.
Особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку,передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.
Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті.
Бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні, вважається особа, що має право на отримання таких доходів.
При цьому бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не може бути юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого доходу.
Пунктом 103.4 ст. 103 ПК України встановлено, що підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.