ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 вересня 2020 року
м. Київ
Справа № 910/10458/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І.С. - головуючого, Міщенка І.С., Сухового В.Г.,
секретар судового засідання - Корнієнко О.В.,
за участю представників:
Товариства з обмеженою відповідальністю
"Шахтарськтранс" - не з`явився,
Публічного акціонерного товариства
"Центренерго" - Гаврися Я.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Центренерго"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.08.2020 (у складі колегії суддів: Тищенко А.І. (головуючий), Скрипка І.М., Михальська Ю.Б.)
та рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2020 (суддя Лиськов М.О.)
у справі № 910/10458/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахтарськтранс"
до Публічного акціонерного товариства "Центренерго"
про стягнення 362 751 359,54 грн,
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2019 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахтарськтранс" (далі - ТОВ "Шахтарськтранс") звернулося до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (далі - ПАТ "Центренерго") про стягнення 362 751 359,54 грн, у тому числі вартість фактично поставленого вугілля в сумі 297 507 063,43 грн, вартість доставки вугілля в сумі 32 373 438,12 грн, пеня в сумі 32 537 324,69 грн, 3 % річних в сумі 333 533,30 грн.
У подальшому ТОВ "Шахтарськтранс" подано до суду заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивачем зменшено розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача до 1 913 960,27 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договорів поставки вугілля від 09.04.2019 № 111/17, від 17.04.2019 № 111/19, від 22.05.2019 № 111/22 у частині повної та своєчасної оплати поставленого позивачем вугілля, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість, яку позивач просив стягнути з відповідача з урахуванням пені за загальний період з 01.07.2019 по 29.07.2019, нарахованої відповідно до умов договорів за прострочення виконання грошового зобов`язання, та 3 % річних за загальний період з 01.07.2019 по 29.07.2019.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.03.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.08.2020, позов задоволено. Стягнуто з ПАТ "Центренерго" на користь ТОВ "Шахтарськтранс" 297 507 063,43 грн вартості поставленого вугілля, 32 373 438,12 грн вартості доставки вугілля, 1 913 960,27 грн пені, 333 533,30 грн 3 % річних та 672 350 грн витрат зі сплати судового збору.
Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у серпні 2020 року ПАТ "Центренерго" подало касаційну скаргу, у якій з урахуванням доповнень, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадків, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), просило скасувати постановлені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.08.2020 відкрито касаційне провадження у справі № 910/10458/19 за касаційною скаргою ПАТ "Центренерго" з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 09.09.2020.
ТОВ "Шахтарськтранс" у відзиві на касаційну скаргу зазначає про правильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, тому просить залишити оскаржені судові рішення без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
ТОВ "Шахтарськтранс" у судове засідання 09.09.2020 свого представника не направило, натомість 09.09.2020 представником ТОВ "Шахтарськтранс" Кірячок І.О. електронною поштою на адресу Верховного Суду направлено клопотання про відкладення судового засідання на іншу дату, обґрунтоване тим, що у членів родини представника є підозра на захворювання COVID-19 і вона змушена знаходитися на самоізоляції.
Верховний Суд, обговоривши подане клопотання, виходить із такого.
Відповідно до частин 1, 3 статті 56 ГПК сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
У частині 3 статті 301 ГПК визначено, що розгляд справ у суді касаційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою (частина 1 статті 120 ГПК).
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.08.2020, якою, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі № 910/10458/19, призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 09.09.2020 та встановлено строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу, явка представників учасників справи не визнавалася обов`язковою.
Суд касаційної інстанції зважає й на те, що суб`єкт господарювання, яким є ТОВ "Шахтарськтранс", наділений правом представляти свої інтереси у порядку самопредставництва, а також з огляду на отримання зазначеної ухвали Верховного Суду про відкриття касаційного провадження 18.08.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, мав об`єктивну можливість звернутися за наданням правової допомоги до іншого адвоката.
Разом із тим необхідно зауважити, що з огляду на матеріали справи протягом усього часу її розгляду інтереси ТОВ "Шахтарськтранс" представляли й інші адвокати, у тому числі Гордійчук Ю.В., Башта М.І., Шоха С.М., що також підтверджує можливість представництва інтересів товариства у суді касаційної інстанції іншою особою.
Крім того, дослідивши зміст поданого клопотання про відкладення розгляду справи, суд касаційної інстанції зауважує, що наведене представником ТОВ "Шахтарськтранс" Кірячок І.О. обґрунтування, а саме: "…у членів моєї родини є підозра на захворювання COVID-19, я, як представник ТОВ "Шахтарськтранс" змушена знаходитись на самоізоляції" носить неконкретний характер, ґрунтується на припущеннях і не підтверджено доказами.
Ураховуючи наведене, висновки Європейського суду з прав людини у справі "В`ячеслав Корчагін проти Росії", те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності зазначеного представника, відхиливши заявлене клопотання представника ТОВ "Шахтарськтранс".
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ПАТ "Центренерго", дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд виходить із такого.
При вирішенні справи судами попередніх інстанцій установлено, що між ТОВ "Шахтарськтранс" (постачальник) і ПАТ "Центренерго" (покупець) укладено договори поставки вугілля: від 09.04.2019 № 111/17, від 17.04.2019 № 111/19, від 22.05.2019 № 111/22, за умовами яких постачальник поставляє (передає) у власність покупця, а покупець приймає і оплачує вугільну продукцію на зазначених у договорах умовах.
Право власності на вугілля від постачальника до покупця переходить після підписання сторонами акта приймання-передачі вугілля за умовами договору (пункт 2.6 договору від 09.04.2019 № 111/17 та пункт 2.5 договорів від 17.04.2019 № 111/19, від 22.05.2019 № 111/22).
Постачальник зобов`язався поставити (передати) покупцеві на умовах договору вугілля в строк (термін), обсягах, асортименті та за реквізитами, вказаними у специфікаціях (пункт 3.1 договору від 09.04.2019 № 111/17 та пункт 7.1 договорів від 17.04.2019 № 111/19, від 22.05.2019 № 111/22), а покупець - своєчасно та в повному обсязі здійснити оплату вугілля на умовах договору та прийняти вугілля, поставлене на умовах договору, згідно з актом приймання-передачі вугілля (пункт 3.3 договору від 09.04.2019 № 111/17 та пункт 7.3 договорів від 17.04.2019 № 111/19, від 22.05.2019 № 111/22).
Оплата вартості вугілля та відшкодування плати за його перевезення здійснюється покупцем на підставах підписаних сторонами актів приймання-передачі вугілля та актів відшкодування плати за перевезення в національній валюті шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок постачальника протягом 40 календарних днів з моменту підписання відповідних актів (пункт 7.7 договору від 09.04.2019 № 111/17 та пункт 6.7 договорів від 17.04.2019 № 111/19, від 22.05.2019 № 111/22).
За порушення виконання грошового зобов`язання за договором постачальник має право стягнути з покупця пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми, з якої допущено прострочення за кожен день, крім випадків передбачених умовами договору (пункти 8.1, 8.14 договорів від 09.04.2019 № 111/17, від 17.04.2019 № 111/19, від 22.05.2019 № 111/22).
Відповідно до пункту 10.1 договорів від 09.04.2019 № 111/17, від 17.04.2019 № 111/19 договір набирає чинності з дати його підписання та діє до 31.05.2019, а в частині розрахунків - до їх повного виконання.
За змістом пункту 10.1 договору від 22.05.2019 № 111/22 він набирає чинності з дати його підписання сторонами та отримання сторонами всіх погоджень/затверджень відповідно до вимог чинного законодавства та внутрішніх документів сторін, необхідних для укладення цього договору, та діє до 31.07.2019, а в частині розрахунків - до їх повного виконання.
Судами також установлено, що на виконання умов договорів позивачем у строк (термін), обсягах, асортименті та за реквізитами, погодженими сторонами, відповідачу була поставлена (відвантажена) вугільна продукція, що підтверджується актами приймання-передачі та додатками до них, які містяться у матеріалах справи та перелік яких наведено у судових рішеннях попередніх інстанцій.
Неналежне виконання ПАТ "Центренерго" в частині оплати поставленого товару стало підставою для звернення ТОВ "Шахтарськтранс" з позовом про стягнення заборгованості з оплати вартості фактично поставленого вугілля в сумі 297 507 063,43 грн, вартості доставки вугілля в сумі 32 373 438,12 грн, пені в сумі 1 913 960,27 грн та 3 % річних в сумі 333 533,30 грн за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 01.07.2019 по 29.07.2019.
Суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов у повному обсязі, дійшов висновку, що за встановлених обставин неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договорами в частині оплати поставленого позивачем товару наявні правові підстави для стягнення заявленої суми заборгованості з урахуванням штрафних санкцій у виді пені та 3 % річних.
У поданій касаційній скарзі з урахуванням доповнень ПАТ "Центренерго" в обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК, послалося, зокрема на те, що суд першої інстанції у порушення пункту 2 частини 2 статті 202 ГПК, без урахування положень постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (у редакції, чинній на час розгляду справи в суді першої інстанції) розглянув справу по суті в першому судовому засіданні 18.03.2020 за відсутності представника відповідача, безпідставно відмовивши в аргументованому клопотанні про відкладення розгляду справи у зв`язку із карантинними обмеженнями, запровадженими на території України; судами першої та апеляційної інстанцій з огляду на наведені відповідачем обставини поставки позивачем неякісного вугілля, про що було наголошено протягом усього розгляду справи, необґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотань відповідача про призначення в справі експертиз та без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 23.05.2018 у справі № 922/1909/17, щодо застосування норми права у подібних правовідносинах та встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; судами попередніх інстанцій при вирішенні справи та задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача штрафних санкцій було порушено положення частини 4 статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній до 19.01.2013), оскільки на час нарахування зазначених штрафних санкцій діяв мораторій на задоволення вимог кредиторів, введений ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2004 у справі № 15/76-б-43/624-б про банкрутство ПАТ "Центренерго", при цьому судами не було враховано висновків Верховного Суду, викладених у постановах Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 910/2433/16, від 18.09.2018 у справі № 823/2240/17, від 14.05.2019 у справі № 2340/4250/18, від 28.05.2019 у справі № 2340/4137/18, щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, також скаржником здійснено посилання на ряд постанов Верховного Суду України та Вищого господарського суду України.
За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
За змістом пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 3 частини 3 статті 310 ГПК підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частин 1-3 статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, враховуючи встановлені ГПК межі такого перегляду та підтверджені підстави касаційного оскарження судових рішень, передбачені пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК, суд касаційної інстанції виходить із такого.
З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини спірні правовідносини сторін виникли з приводу виконання договору поставки.
Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК).
Згідно з положеннями статті 662 ЦК продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу (частина 1 статті 673 ЦК).
За змістом статті 268 Господарського кодексу України (далі - ГК) якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів (частина 1). У разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми (частина 5). Якщо поставлені товари відповідають стандартам або технічним умовам, але виявляться більш низького сорту, ніж було зумовлено, покупець має право прийняти товари з оплатою за ціною, встановленою для товарів відповідного сорту, або відмовитися від прийняття і оплати поставлених товарів (частина 7).