ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 вересня 2020 року
м. Київ
Справа № 920/749/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І.С. - головуючого, Міщенка І.С., Сухового В.Г.,
секретар судового засідання - Корнієнко О.В.,
за участю представників:
Приватного підприємства "Карла Маркса-2" - Кулика М.І., Литвинця В.М.,
Головного управління Держгеокадастру у Сумській області - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Карла Маркса-2"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2020 (у складі колегії суддів: Агрикова О.В. (головуючий), Мальченко А.О., Чорногуз М.Г.)
та рішення Господарського суду Сумської області від 17.04.2019 (суддя Соп`яненко О.Ю.)
у справі № 920/749/17
за позовом Приватного підприємства "Карла Маркса-2"
до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області
про поновлення договору оренди,
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2017 року Приватне підприємство "Карла Маркса-2" (далі - ПП "Карла Маркса-2") звернулося до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (далі - ГУ Держгеокадастру) про визнання поновленим на тих самих умовах на наступні 7 (сім) років, строком до 01.04.2024 договору оренди від 24.03.2010 земельної ділянки загальною площею 7,7913 га, кадастровий номер 5923882300:09:001:0019.
Позовні вимоги із посиланням на положення статей 15, 16, 792 Цивільного кодексу України, статті 152 Земельного кодексу України, статті 33 Закону України "Про оренду землі", зокрема частини 6 цієї норми, обґрунтовано тим, що після закінчення строку укладеного між Путивльською районною державною адміністрацією і ПП "Карла Маркса-2" договору оренди від 24.03.2010 позивач має право на поновлення цього договору з огляду на виконання належним чином зобов`язань за договором, користування земельною ділянкою після закінчення терміну його дії та сплату орендної плати за земельну ділянку.
Крім того, позивач зазначив, що на виконання вимог пункту 8 договору він направив ГУ Держгеокадастру лист-повідомлення від 31.01.2017 із проектом додаткової угоди, у відповідь на який (лист від 16.03.2017 № 28-18-0.6-3909/2-17) ГУ Держгеокадастру повідомило про неможливість поновлення договору оренди землі через, зокрема, відсутність витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки землі. Проте позивач акцентував, що законодавство не передбачає надання будь-яких документів, не визначених законом, а згідно з частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" пролонгація договору оренди земельної ділянки за відсутності заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору є обов`язковою, при цьому наявності рішення орендодавця на поновлення такого договору як обов`язкової підстави для продовження договору не вимагається.
У подальшому ПП "Карла Маркса-2" неодноразово уточнювало позовні вимоги.
14.03.2019 ПП "Карла Маркса-2" подало заяву про зміну предмета позову від 13.03.2019 № 112, відповідно до якої просив суд визнати поновленим договір оренди землі б/н від 24.03.2010 (зареєстровано 01.04.2010 за № 041063300527), вважаючи укладеною угоду про поновлення договору на той самий строк, на тих самих умовах у редакції, викладеній позивачем у цій заяві.
Позивач зазначає, що 10.10.2018 на підставі наказу ГУ Держгеокадастру відбувся поділ земельної ділянки кадастровий номер 5923882300:09:001:0019 на дві нові земельні ділянки з кадастровими номерами 5923882300:09:002:0208, 5923882300:09:002:0209, а відтак захистити порушене право щодо користування земельною ділянкою без зміни предмета позову є неможливим.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 03.04.2019 заяву про зміну предмета позову від 13.03.2019 № 112 прийнято до розгляду.
Справа розглядалася судом неодноразово.
Рішенням Господарського суду Сумської області від 27.09.2017, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.12.2017, у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 29.11.2018 зазначені судові рішення скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Господарського суду Сумської області від 17.04.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2020, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у липні 2020 року ПП "Карла Маркса-2" подало касаційну скаргу, у якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадків, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), просило скасувати постановлені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.07.2020 відкрито касаційне провадження у справі № 920/749/17 за касаційною скаргою ПП "Карла Маркса-2" з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 26.08.2020.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.08.2020 у справі оголошено перерву до 09.09.2020.
09.09.2020 ГУ Держгеокадастру в судове засідання свого представника не направило, натомість 09.09.2020 на адресу Верховного Суду надійшло клопотання ГУ Держгеокадастру про відкладення розгляду справи, обґрунтоване тим, що відповідачем не було отримано копію касаційної скарги і він не мав можливості надати відзив на касаційну скаргу та висловити свої заперечення.
Верховний Суд, обговоривши подане клопотання, виходить із такого.
З матеріалів справи вбачається, що копія касаційної скарги ПП "Карла Маркса-2" на судові рішення у справі № 920/749/17 у встановленому порядку була направлена ГУ Держгеокадастру 23.07.2020, що підтверджується доданими до касаційної скарги доказами такого відправлення, та отримана відповідачем 28.07.2020, про що свідчать інформація щодо відправлень на сайті Укрпошти за трек-номером 0101132301043.
Разом із тим копію ухвали Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.07.2020, якою відкрито касаційне провадження у справі № 920/749/17, призначено справу до розгляду на 26.08.2020 та надано строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу, отримано відповідачем 07.08.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що копію ухвали Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.08.2020 про оголошення перерви в судовому засіданні до 09.09.2020 відповідачем отримано 31.08.2020, що також підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Отже, посилання ГУ Держгеокадастру у клопотанні про відкладення розгляду справи на обставини неотримання копії касаційної скарги та отримання ухвали Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.08.2020 про оголошення перерви лише 08.09.2020 є необґрунтованими, безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи.
Незважаючи на належне повідомлення, ГУ Держгеокадастру двічі не направило свого представника для участі у судовому засіданні, а в останнє судове засідання направило клопотання з наведенням фактів, які спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.
Суд касаційної інстанції зважає й на те, що з моменту отримання копії касаційної скарги, а також ухвали про відкриття касаційного провадження відповідач мав достатньо часу для подання відзиву на касаційну скаргу та ознайомлення з матеріалами справи.
Ураховуючи конкретні обставини справи, така поведінка ГУ Держгеокадастру є недобросовісною та свідчить про зловживання відповідачем своїми процесуальними правами.
За змістом частини 3 статті 43 ГПК якщо подання клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити клопотання без розгляду.
З огляду на викладене, клопотання ГУ Держгеокадастру про відкладення розгляду справи № 920/749/17 залишається без розгляду.
Ураховуючи наведене, висновки Європейського суду з прав людини у справі "В`ячеслав Корчагін проти Росії", те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності зазначеного представника.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників ПП "Карла Маркса-2", дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, Верховний Суд виходить із такого.
При вирішенні справи судами попередніх інстанцій установлено, що 24.03.2010 між Путивльською районною державною адміністрацією (орендодавець) і ПП "Карла Маркса-2" (орендар) укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець передав орендарю в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 7,7913 га на території В`язенської сільської ради Путивльського району Сумської області.
Відповідно до пункту 8 договору його укладено на 7 років. Після закінчення строку дії договору позивач має переважне право на поновлення договору на новий строк. У цьому разі позивач повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
Цей договір зареєстровано у Путивльському відділі Сумської регіональної філії ДПЦ ДЗК 01.04.2010.
Згідно з кадастровим планом кадастровий номер земельної ділянки - 5923882300:09:001:0019.
Земельна ділянка площею 7,7913 га була передана позивачеві за актом приймання-передачі земельної ділянки.
31.01.2017 ПП "Карла Маркса-2" з метою реалізації переважного права на поновлення договору оренди землі звернулося до ГУ Держгеокадастру з листом-повідомленням, у якому просив надати згоду на пролонгацію договору оренди землі, кадастровий номер земельної ділянки 5923882300:09:001:0019, на той же строк на умовах, викладених у проекті додаткової угоди. До листа-повідомлення додано проект додаткової угоди до договору оренди, у якій зазначено положення про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки, яка з урахуванням коефіцієнтів індексації станом на 01.01.2017 становить 11 600, 86 грн; річну орендну плату визначено у розмірі 8 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 11 600, 86 грн. Цей лист-повідомлення отримано відповідачем 17.02.2017 за вхідним № 3216.
ГУ Держгеокадастру направило позивачу лист-повідомлення про прийняте рішення (вих. № 28-18-06-3909/2-17 від 16.03.2017), в якому заперечив проти поновлення договору оренди, зазначивши, що у поданих на розгляд документах відсутній витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки, який потрібний для встановлення розміру орендної плати за земельні ділянки державної власності. Цей лист отриманий позивачем 29.03.2017.
Також судом установлено виконання позивачем умов договору щодо сплати орендної плати, що підтверджено платіжними дорученнями від 26.05.2017 на суму 81 736, 70 грн, від 27.04.2017 на суму 82 315, 70 грн, від 23.06.2017 на суму 81 736, 72 грн та від 12.07.2017 на суму 81 736, 79 грн.
Крім того, відповідно до рішення Господарського суду Сумської області від 27.09.2017 та постанови Харківського апеляційного господарського суду від 13.12.2017 у цій справі між сторонами 28.12.2017 підписано акт приймання-передачі (повернення) земельної ділянки до договору оренди, відповідно до якого генеральний директор ПП "Карла Маркса-2" передав земельну ділянку загальною площею 7,7913 га (кадастровий номер 5923882300:09:001:0019), яка розташована за межами населеного пункту на території В`язенської сільської ради Путивльського району Сумської області, а ГУ Держгеокадастру прийняло земельну ділянку до складу земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності.
У подальшому наказом від 21.09.2018 ГУ Держгеокадастру надано згоду на поділ земельної ділянки загальною площею 7,7913 га, кадастровий номер 5923882300:09:001:0019.
22.02.2019 дві земельні ділянки з кадастровими номерами 5923882300:09:002:0208 та 5923882300:09:002:0209 було повернуто до складу земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності.
Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога ПП "Карла Маркса-2", заявлена до ГУ Держгеокадастру, про визнання поновленим договору оренди землі б/н від 24.03.2010 (зареєстровано 01.04.2010 за № 041063300527) та укладеною угоду про поновлення договору на той самий строк, на тих самих умовах у редакції, викладеній позивачем у заяві про зміну предмета позову від 13.03.2019 № 112, яка прийнята судом першої інстанції до розгляду.
За результатами нового розгляду справи у задоволенні позову відмовлено. Судові рішення мотивовано тим, що за встановлених у справі фактичних обставин (на виконання вказівок, викладених у постанові Верховного Суду від 29.11.2018) станом на 02.05.2017 позивач мав усі законні підстави для укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки відповідно до частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі". Проте на момент нового розгляду змінилися обставини справи, а саме: відсутній об`єкт оренди як об`єкт цивільних прав (не існує земельної ділянки з кадастровим номером 5923882300:09:001:0019), тобто відсутня істотна умова договору (стаття 15 Закону України "Про оренду землі"); договір оренди, про поновлення якого звернувся позивач, припинив свою дію відповідно до статті 31 Закону України "Про оренду землі" у зв`язку з поверненням земельної ділянки орендодавцю; орендар не продовжував користуватися земельною ділянкою, що є обов`язковою умовою для застосування частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі". Ці обставини, за висновками судів попередніх інстанцій, виключають можливість задоволення позову.
У поданій касаційній скарзі ПП "Карла Маркса-2" послалося на те, що при вирішенні справи судом неправильно застосовано статті 15, 33 Закону України "Про оренду землі" без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду, у справах у подібних правовідносинах, зокрема від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 922/2723/17, від 17.12.2019 у справі № 917/131/19, від 23.01.2020 у справі № 917/130/19, від 23.01.2020 у справі № 917/139/19; крім того, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відмову у позові на підставі неналежного доказу, а саме акта приймання-передачі (повернення) земельної ділянки від 28.12.2017, що є порушенням статті 76 ГПК.
За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
У пункті 4 частини 2 статті 287 ГПК визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 310 ГПК підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Відповідно до частин 1-3 статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.