ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 вересня 2020 року
м. Київ
Справа № 910/13303/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г.М. - головуючого, Краснова Є.В., Могил С.К.
секретар судового засідання Ліхошерст І.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Вілидж"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2020 (колегія суддів: Ткаченко Б.О., - головуючий, Сулім В.В., Гаврилюк О.М.) та на рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2020 (суддя Ягічева Н.І.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ферма Старе"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Вілидж"
про стягнення заборгованості, інфляційних втрат, 3% річних
за участю: відповідача: Гасанов Р.А. (адвокат)
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Ферма Старе" (далі - позивач) звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Вілидж" (далі - відповідач), у якому просило стягнути із відповідача 1 187 616,00 грн заборгованості, 33 474,95 грн інфляційних втрат, 23 013,59 грн 3% річних.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не розрахувався за поставлений товар- велику рогату худобу за договором купівлі-продажу.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.01.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2020, позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 469 842,00 грн основного боргу, 9 739,26 грн 3 % річних, 13 949,87 грн інфляційних втрат, в іншій частині позову відмовлено.
2.2. Судові рішення мотивовані тим, що матеріалами справи, а саме підписаними і скріпленими печатками видатковими накладними підтверджується поставка відповідачу лише частини товару, про стягнення заборгованості, за яку просить позивач в позові.
3. Короткий зміст вимог і підстав касаційного оскарження
3.1. Відповідач в касаційній скарзі просить скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
3.2. Скарга мотивована тим, що судами невірно було застосовано норми матеріального права, а в практиці Верховного Суду відсутні висновки щодо застосування норм права у подібних відносинах.
3.3. У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення посилаючись на те, що судові рішення у справі прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
4. Мотивувальна частина
4.1. Як встановлено судами, 13.12.2018 між ТОВ "Агро-Вілидж" (покупець) та ТОВ "Ферма Старе" (продавець) було укладено Договір №12/18 купівлі-продажу.
Відповідно до п.1.1 Договору продавець зобов`язується передати, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити відповідно до умов цього договору велику рогату худобу у живій вазі, іменовану далі товар.
Згідно з п.3.1 договору ціна товару обумовлюється в додаткових угодах до даного договору.
Пунктом 3.2 договору передбачено, що покупець здійснює оплату товару шляхом прямого перерахування коштів на поточний рахунок продавця на підставі рахунка, виставленого продавцем протягом 15 банківських днів з дати отримання товару.
Товар поставляється транспортом покупця на умовах FCA склад продавця (Інкотермс 20010) протягом 1 (одного) календарного дня від дати постачання. Датою постачання товару вважається дата відмітки покупця, зазначена у видатковій накладній (п.4.1. договору).
У п.7.1 договору сторони погодили, що договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2019, а по фінансових зобов`язаннях - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.
У Додатку №1 від 13.12.2018 до Договору сторони передбачили поставку товару вагою 3 964 кг на загальну суму 142 704 грн. Згідно з Додатком №2 від 09.01.2019 до Договору сторонами було визначено поставку товару кількістю 7 789 кг на загальну суму 327 138 грн. Додатком №3 від 28.01.2019 до Договору сторони передбачили поставку товару вагою 18 406 кг на загальну суму 717 834 грн.
13.12.2018 на виконання умов Договору та Додатку №1 до Договору, Продавцем було здійснено поставку товару вагою 3 964 кг на загальну суму 142 704,00 грн, про що було складено видаткову накладну №6 від 13.12.2018, яка підписана та скріплена печатками сторін без зауважень та заперечень. Цього ж дня Продавцем було виставлено рахунок на оплату №4 від 13.12.2018 з визначеною у ньому сумою на оплату - 142 704,00 грн.
Крім того, 09.01.2019 на виконання умов Договору та Додатку №2 до Договору Продавцем було здійснено поставку товару вагою 7 789 кг, про що було складено видаткову накладну №1, яка підписана та скріплена печатками сторін без зауважень та заперечень. Цього ж дня Продавцем було виставлено рахунок на оплату №1 від 09.01.2019 з визначеною в ньому сумою на оплату 327 138,00 грн.
Доводи позивача про те, що 13.12.2018 відповідно до умов Договору та Додатку №3 до Договору ним було здійснено поставку відповідачу товару вагою 18 406 кг, кількістю 59 голів, про що було складено видаткову накладну № 5, суди визнали необґрунтованими, оскільки вони не були підтверджені належними доказами - на видатковій накладній відсутня печатка відповідача, а підпис на ній неможливо ідентифікувати.
4.2. Відповідач в касаційній скарзі заперечує факт здійснення поставки товару (великої рогатої худоби) та факт передачі товару у власність у зв`язку з тим, що відповідно до приписів статті Закону України "Про ідентифікацію та реєстрацію тварин" та Порядку оформлення і видачі паспорта великої рогатої худоби, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 04.12.2017 N642, право власності на спірне майно виникає з дня реєстрації, а відповідно до Реєстру тварин вказані у видаткових накладних тварини не поставлялись відповідачу, не були передані йому у власність, отже позивач не передав у власність відповідачу спірний товар. Також, як зазначає відповідач, позивач всупереч положень Закону України "Про ветеринарну медицину" не отримав дозвіл від ветеринарного інспектора на переміщення тварин не провів карантинування, а без цього позивач не міг здійснити поставку товару відповідачу.
При цьому відповідач посилається на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування вказаних норм права у подібних відносинах, що є підставою для касаційного оскарження судових рішень.
4.3. Колегія суддів з висновками відповідача не погоджується з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Зміст укладеного між сторонами у даній справі Договору свідчить, що сторонами укладено договір поставки, отже між сторонами виникли відносини, що регулюються правовими нормами, розміщеними у Главі 54 ЦК України .
Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до положень ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтями 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п.4.1 Договору відповідач зобов`язаний був оплатити поставлений товар протягом 15 банківських днів з дати отримання товару.
Таким чином, строк виконання грошового зобов`язання на момент подання позовної заяви настав.
Судами встановлено, що відповідач заборгованості перед позивачем у розмірі 469 842,00 грн не сплатив.