Постанова
Іменем України
15 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 755/14721/17
провадження № 51-2557км20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Марчука О. П.,
суддів Могильного О.П., Слинька С.С.,
за участю:
секретаря судового засідання Слободян О.М.,
прокурора Матолич М.Р.,
потерпілої ОСОБА_1,
представника потерпілої Даниленка О.В.,
захисника Білека Ю.І., Сукорянського Є.О.,
засудженого ОСОБА_2,
розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу представника потерпілої ОСОБА_1 - адвоката Даниленка О.В. на ухвалу судді Київського апеляційного суду від 13 березня 2020 року про повернення апеляційної скарги,
встановив:
Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 29 січня 2020 року ОСОБА_2 засудженого за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки. Звільнено ОСОБА_2 від призначеного покарання на підставі п. "в" ст.1 Закону України "Про амністію у 2016 році".
Ухвалено цивільний позов потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_3 - задовольнити частково та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" на користь: ОСОБА_1 150 000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди; ОСОБА_3 150 000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди. Також стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати пов`язані із наданням правової допомоги у розмірі 65 770 гривень 88 копійок. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, представник потерпілої ОСОБА_1 - адвокат Даниленко О.В. звернувся до апеляційного суду зі скаргою на зазначений вирок суду першої інстанції.
Ухвалою судді Київського апеляційного суду від 13 березня 2020 року апеляційну скаргу представника потерпілої ОСОБА_1 - адвоката Даниленка О.В. повернуто на підставі п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК України у зв`язку з тим, що її подано після закінчення строку апеляційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі представник потерпілої, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду і призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції. Вважає, що скористався правом на апеляційне оскарження у межах встановленого ст. 395 КПК України строку, а тому рішення суду про повернення скарги є незаконним.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників судового провадження заперечення на касаційну скаргу не подавались.
У судовому засіданні прокурор не заперечував проти задоволення касаційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи потерпілої та її представника в підтримку поданої скарги, доводи засудженого та його захисників, які заперечували проти задоволення скарги, позицію прокурора,перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши викладені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга представника потерпілої підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
У п.1 ч. 1 ст. 438 КПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. При цьому істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК України).
Згідно зі ст. 370 і ч. 2 ст. 418 КПК України ухвала суду апеляційної інстанції повинна бути законною, обґрунтованою і вмотивованою. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Право особи на апеляційне оскарження спрямовано насамперед на реалізацію права на справедливий суд гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Забезпечення такого права є однією з важливих гарантій ухвалення правосудного рішення у кримінальному провадженні.