Постанова
Іменем України
17 вересня 2020 року
м. Київ
справа №607/13541/17
провадження №61-19283св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Державна казначейська служба України,
третя особа - Головне управління Національної поліції в Тернопільській області,
третя особа - прокуратура Тернопільської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 та касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 квітня 2019 року у складі судді Дзюбича В. Л. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 19 вересня 2019 року у складі колегії суддів Щавурська Н. Б., Сташків Б. І., Хома М. В.,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду до Державної казначейської служби України, треті особи: Головне управління Національної поліції в Тернопільській області (далі - ГУ НП в Тернопільській області), прокуратура Тернопільської області, з позовом, вимоги якого уточнив під час розгляду справи та просив стягнути з Державної казначейської служби України на його користь шляхом списання з відповідного казначейського рахунку Державного бюджету України 2 004 835,50 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності.
Позов мотивовано тим, що вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 серпня 2016 року, який набрав законної сили, позивача визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 364 КК України та виправдано з підстав недоведення в його діях складу інкримінованого кримінального правопорушення.
За період з 19 лютого 2015 року (дати повідомлення про підозру у вчиненні злочинів) до 30 листопада 2016 року (дати набрання виправдувальним вироком суду законної сили) позивачу двічі незаконно повідомлено про підозру у вчиненні злочину, тричі - незаконно відсторонено від займаної посади, незаконно застосовано запобіжний захід у вигляді застави, незаконно проводились негласні слідчі (розшукові) дії та незаконно складено й направлено для розгляду до суду обвинувальний акт.
Наслідком таких незаконних дій правоохоронних органів було перенесення ним значних моральних страждань, які полягали в душевних переживаннях, яких він зазнав у зв`язку з безрезультатністю намагань довести свою невинуватість перед правоохоронними органами; необхідністю позичати гроші для внесення застави, розмір якої був неспівмірним з розміром його заробітної плати та неможливістю повернення коштів через відсторонення від посади; відмовою комісії в оголошенні його переможцем конкурсу на зайняття посади начальника відділу Держгеокадастру в м. Тернополі; повідомленням прокуратурою Тернопільської області на своєму офіційному сайті про притягнення його до кримінальної відповідальності, що було широко розтиражовано засобами масової інформації, інтернет-газетами, новинними порталами тощо з відповідними коментарями.
Заподіяну йому моральну шкоду з урахуванням висновку судово-психологічної експертизи, проведеної за його замовленням, позивач оцінив у розмірі 2 004 835,50 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 квітня 2019 року позов задоволено частково.
Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 500 000 грн грошового відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності.
У задоволенні іншої частини вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що порушене відносно ОСОБА_1 кримінальне провадження завершилося постановленням виправдувального вироку, й перебування позивача під слідством і судом впродовж 22 місяців завдало йому моральних страждань. Суд першої інстанції визначив розмір моральної шкоди в сумі 500 000 грн, посилаючись на характер і обсяг моральних страждань, яких зазнав позивач, вимог розумності та справедливості.
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 19 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, апеляційні скаргу прокуратури Тернопільської області, ГУ НП в Тернопільській області задоволено частково.
Рішення суду першої інстанції змінено шляхом зменшення розміру грошового відшкодування моральної шкоди, завданої ОСОБА_1 та стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 200 000 грн.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди позивачу в сумі 500 000 грн, суд першої інстанції, серед інших обставин, що вплинули на такий розмір, зазначав, у тому числі, перенесені позивачем моральні страждання в зв`язку з необхідністю позичати кошти на внесення застави; неможливістю працювати та забезпечувати матеріально сім`ю через відсторонення від посади; зі зниженням престижу та ділової репутації, наслідком чого стало руйнування подальшого кар`єрного росту ОСОБА_1 в сфері державної служби та позбавило можливості зайняття посади, що відповідає рівню його досвіду та професійної кваліфікації.
Разом з тим, будь-які належні, допустимі та достатні докази на підтвердження вказаних обставин, матеріали справи не містять.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про заподіяння позивачу моральної шкоди та наявність правових підстав для її відшкодування за рахунок коштів державного бюджету, разом з тим, дійшов висновку про необхідність зменшення визначеного місцевим судом розміру компенсації моральної шкоди з 500 000 грн до 200 000 грн, з урахуванням того, що частина обставин, на які посилався позивач і які взяті до уваги судом, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Крім іншого, апеляційний суд врахував, що органами досудового розслідування не вчинялося інших заходів, як б суттєво обмежували права позивача: обшуки за місцем проживання ОСОБА_1 не проводилися, арешт на майно не накладався, під вартою він не перебував, доказів погіршення стану здоров`я ним не надано. Самі по собі покази свідків, які, крім цього є близькими родичами і друзями позивача, не можуть вважатися достатнім доказом на підтвердження наявності в позивача такої глибини моральних страждань, яка б свідчила про доцільність, справедливість та розумність стягнутої судом суми в 500 000 грн.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У касаційній скарзі ОСОБА_1, не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій в частині визначення розміру компенсації моральної шкоди, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить змінити ухвалені у справі рішення в оскаржуваній частині та збільшити розмір компенсації моральної шкоди до 2 004 835,50 грн.
У касаційній скарзі ГУ НП в Тернопільській області, не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій в частині розміру стягнутої на користь позивача компенсації моральної шкоди, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить змінити ухвалені у справі рішення та зменшити розмір стягнутої на користь позивача моральної шкоди до 91806 грн.
Узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не враховано, що ОСОБА_1 перебував під слідством і судом 22 місяці та не надали належної оцінки обставинам, на які він посилався в обґрунтування розміру моральної шкоди в сумі 2 004 835,50 грн.
Визначений судом першої інстанції та апеляційним судом розмір компенсації ОСОБА_1 моральної шкоди не у повній мірі відповідає засадам розумності, поміркованості та справедливості, а також характеру вимушених змін ОСОБА_1 у життєвих і виробничих стосунках, які він зазнав у зв`язку із тривалим кримінальним провадженням та необхідністю відновлення попереднього стану.
Суди попередніх інстанцій не оцінили наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності та кожному окремо з мотивуванням відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суди послались на те, що розмір відшкодування моральної шкоди, що міститься у висновку судово-психологічної експертизи (2 004 835,5 грн), є лише орієнтовним, а, крім того, зроблений експертом на підставі методики, що виключена з реєстру Міністерства Юстиції України.
Разом з тим, не враховано, що наявний у матеріалах справи висновок, яким орієнтовно-рекомендований розмір компенсації за завдані позивачу моральні страждання встановлено в сумі 2 004 835,50 грн, зроблений з урахуванням відповідних роз`яснень, викладених у п. 9 постанови № 3 Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", а тому повинен був бути врахованим судом у повному обсязі.
Застосована експертом при проведенні неврахованої судом експертизи методика вченого ОСОБА_2 є загальновідомою в науковій практиці та описана у книзі, що віднесена до Переліку науково-технічної та довідкової літератури, що використовується при проведенні психологічної експертизи, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 24 лютого 2011 року N 605/5 (п. 176 Переліку). Із цього Переліку методика ОСОБА_2 не виключалась, а отже є рекомендованою до використання для виконання завдань судово-психологічної експертизи.
Дана методика для визначення суми відшкодування моральної шкоди встановлює і принцип кратності такої суми мінімальному розміру заробітної плати, що узгоджується з чинним законодавством.
Висновки експерта підтверджуються іншими доказами - повідомленнями про підозру від 19 лютого та 30 березня 2015 року, ухвалою слідчого судді від 5 березня 2015 року про застосування запобіжного заходу у вигляді застави, ухвалами про відсторонення від посади від 10 березня, 10 квітня, 16 червня 2015 року, вироком Тернопільського міськрайонного суду
від 08 серпня 2016 року, ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 30 листопада 2016 року, перепискою з органами прокуратури про закриття кримінального провадження, документами Тернопільського обласного управління Держгеокадастру України, документами та відеозаписом конкурсу на заміщення посади в Держгеокадастрі, публікаціями інтернет-газет "Місто" (стаття " ІНФОРМАЦІЯ_1 "), "Тернопільський тиждень" (стаття від ІНФОРМАЦІЯ_2 " ІНФОРМАЦІЯ_3 "), новинного порталу "За збручем"(стаття від ІНФОРМАЦІЯ_4 "ІНФОРМАЦІЯ_5 "), показаннями свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 .
Зменшивши розмір відшкодування моральної шкоди, суди в оскаржуваних рішеннях неправильно застосували норми матеріального права, зокрема положення статей 23, 1176 ЦК України.
Касаційна скарга ГУ НП в Тернопільській області мотивована тим, що суди попередніх інстанцій безпідставно визначили загальний розмір відшкодування позивачу моральної шкоди, виходячи з встановленого законом розміру мінімальної заробітної плати за 2019 рік, в той час як позов ОСОБА_1 пред`явлено в 2017 році. Суд першої інстанцій дійшов одночасно двох взаємовиключних висновків, що при вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди суд виходить із розміру заробітної плати, що діє на час розгляду справи та що сума відшкодування визначається, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.
Судами не враховано та не надано оцінки тим обставинам, що позивач перебував під слідством протягом 22 місяців, впродовж яких він був незаконно притягнутий до кримінальної відповідальності, тому розмір відшкодування завданої позивачу моральної шкоди не може бути меншим ніж 91806 грн (4173*22=91806).
Визначений судом розмір моральної шкоди не підтверджується належними та допустимими доказами. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження спричинення позивачу душевних страждань наявністю фінансових зобов`язань після внесення ним застави у кримінальному провадженні чи наявністю в протоколі від 23 жовтня 2015 року про результати засідання конкурсної комісії будь-якої інформації з приводу того, що причиною ненадання йому рекомендацій для призначення на вакантну посаду є порушення відносно нього кримінального провадження та оголошення підозри у вчиненні кримінального правопорушення. В матеріалах справи також відсутні докази будь-яких наслідків відсторонення позивача від посади, а саме, які б свідчили про неотримання ним за період відсторонення від посади заробітної плати та неможливість в зв`язку з цим забезпечити матеріально сім`ю. При цьому, відсторонення від посади не передбачає звільнення із відповідної роботи й за час відсторонення особі виплачується заробітна плата.
Судом не враховано, що органами досудового розслідування не вчинялося інших заходів, які б обмежували права позивача, також позивачем не надано доказів погіршення його стану здоров`я.
Зі змісту описової частини рішення суду апеляційної інстанції вбачається, що апеляційний суд повністю погодився з доводами ГУНП в Тернопільській області, разом з тим, не мотивував своїх висновків, з яких він виходив, визначаючи суму відшкодування моральної шкоди, у розмірі 200 000 грн, а не 91 806 грн.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу, ГУ НП в Тернопільській області, заперечує проти доводів позивача та просить залишити поданим ним касаційну скаргу без задоволення.
У відзиві на касаційну скаргу, прокуратура Тернопільської області, заперечує проти доводів позивача та просить залишити ухвалені у справі рішення судів попередніх інстанцій без змін, посилаючись на їх законність і обґрунтованість.
Відзиви на касаційну скаргу іншими учасниками справи до суду не подано.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.