Постанова
Іменем України
17 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 755/14155/16-ц
провадження № 61-23350св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
відповідач - ОСОБА_4,
третя особа - Двадцять перша Київська державна нотаріальна контора,
третя особа - Головне управління юстиції у м. Києві,
третя особа - ОСОБА_5,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 18 листопада 2019 року у складі колегії суддів Чобіток А. О., Немировської О. В., Оніщука М. І.,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: Двадцять перша Київська державна нотаріальна контора, Головне управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_5, з позовом, вимоги якого уточнив під час розгляду справи та просив: встановити факт його проживання з померлою 12 липня 2015 року ОСОБА_6 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, починаючи з жовтня 2006 року по день її смерті; визнати його спадкоємцем за законом першої черги; визнати за ним право власності на спадкове майно.
Позов мотивовано тим, що 06 березня 1969 року між позивачем та ОСОБА_6 укладено шлюб, який розірвано 24 травня 1979 року. За час спільного проживання у них народились двоє дітей - ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .
Після розлучення, між позивачем та ОСОБА_6 залишились нормальні, дружні відносини, він приймав активну участь у вихованні спільних дітей.
30 грудня 1986 року ОСОБА_6 та ОСОБА_12 зареєстрували шлюб. ОСОБА_6 змінила прізвище на ОСОБА_6 .
16 січня 1991 року позивач уклав шлюб з ОСОБА_14, який 24 жовтня 2006 року було розірвано.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_12 .
З 0З жовтня 2006 року, позивач почав проживати разом з ОСОБА_6 без реєстрації шлюбу в квартирі АДРЕСА_1, разом вели спільне господарство, мали спільний бюджет.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 померла та після її смерті відкрилась спадщина.
ОСОБА_2 , опікуном якої була ОСОБА_6, звернулась до Двадцять першої Київської державної нотаріальної контори, про прийняття спадщини після смерті баби.
Позивач звернутися до Двадцять першої Київської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6, але отримав письмову відповідь за підписом завідувача нотаріальної контори про те, що заяву долучено до спадкової справи та одночасно зазначено, що йому необхідно звернутись до суду для встановлення факту проживання однією сім`єю із спадкодавцем.
Позивач також посилався нате, що з ОСОБА_6 він проживав однією сім`єю без реєстрації шлюбу майже дев`ять років, належить до четвертої черги спадкоємців за законом. Разом з тим, оскільки протягом цього часу позивач, вів із спадкодавцем спільне господарство, матеріально її забезпечував, постійно доглядав за нею та піклувався, то має право одержати право на спадкування разом із спадкоємцями першої черги, відповідно до положень частини другої статті 1259 ЦК України.
У липні 2017 року ОСОБА_2 подала зустрічний позов до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: Головне управління юстиції у м. Києві, вимоги якого уточнила під час розгляду справи та просила: визнати її спадкоємцем першої черги спадкового майна свого батька ОСОБА_8 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме: Ѕ частини квартири АДРЕСА_2 за представництвом; визнати її спадкоємцем першої черги спадкового майна своєї баба ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2, а саме: 1/6 частини квартири АДРЕСА_1, за представництвом; визнати її спадкоємцем першої черги спадкового майна свого батька ОСОБА_8 , померлого - 07 травня 2009 року, а саме: 1/6 частини квартири АДРЕСА_1 .
Зустрічний позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер батько позивача за зустрічним позовом - ОСОБА_8 , який мав у власності 1/3 частину трикімнатної квартири, загальною площею 66,5 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_6 була призначена опікуном ОСОБА_2 у зв`язку з тим, що її мати була визнана безвісно відсутньою.
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла бабуся ОСОБА_2 - ОСОБА_6, яка мала у власності 1/3 частину трикімнатної квартири, загальною площею 66,5 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 14 серпня 1997 року, виданого органом приватизації Дніпровської районної державної адміністрації м. Києва та однокімнатну квартиру, загальною площею 33,30 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_4, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 20 лютого 2001 року.
ОСОБА_2 прийняла спадщину, оскільки подалавідповідну заяву про прийняття спадщинидо Двадцять першої Київської державної нотаріальної контори у встановлений законом строк. Крім неї, також прийняли спадщину спадкоємці першої черги за представленням ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які подаливідповідні заяви нотаріусу.
Двадцять перша Київська державна нотаріальна контора відкрила спадкову справу щодо майна померлої ОСОБА_6
ОСОБА_2 вважає, що належна їй частина спадщини складається: за представництвом 1/2 частини квартири АДРЕСА_2 , яка б мала належати її батьку ОСОБА_8, померлому ІНФОРМАЦІЯ_3 ;за представництвом 1/6 частина квартири АДРЕСА_1 , яка б мала належати її батьку ОСОБА_8, померлому ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
1/3 частина квартири кв. АДРЕСА_1 , яка належала її батьку ОСОБА_8 на підставі свідоцтва про право власності на житло.
ОСОБА_2 позбавлена можливості отримати свідоцтва про право на спадщину за законом, як спадкоємець першої черги, на належне їй спадкове майно.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 02 серпня 2019 року у складі судді Астахової О. О. первісний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Встановлено факт проживання ОСОБА_1 та померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, починаючи з жовтня 2006 року по день її смерті за адресою:
АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_1 право на спадкування разом із спадкоємцями першої черги за законом, яка відкрилась після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 .
У задоволенні іншої частини вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що належними доказами підтверджується факт, що ОСОБА_1 та ОСОБА_6 з 2006 року проживали у квартирі АДРЕСА_1, вели спільний побут та господарство, а також мали взаємні права і обов`язки, тобто проживали однією сім`єю, унаслідок чого ОСОБА_1 має право на спадкування після померлої ОСОБА_6 у четверту чергу.
ОСОБА_1 доведено належними та допустимими доказами, що ОСОБА_6 з 03 жовтня 2012 року до настання смерті перебувала у безпорадному стані, зумовленому віком та наявними тяжкими захворюваннями, а він з того часу опікувався, матеріально забезпечував, надавав допомогу в догляді за нею, яка через похилий вік, тяжку хворобу була у безпорадному стані, тому, з урахуванням висновку експерта Головного бюро судово-медичної експертизи, є підстави змінити ОСОБА_1 черговість одержання права на спадкування за законом разом із спадкоємцями першої черги.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання права власності за ОСОБА_1 на спадкове майно, суд першої інстанції виходив з того, що звертаючись з позовом до суду, який є предметом розгляду, ОСОБА_1 не визначив, на яке саме майно він просить суд визнати за ним право власності. Розглядаючи справу в межах заявлених вимог та на підставі досліджених доказів, суд першої інстанції не встановив правових підстав для задоволення позову в цій частині.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 є дочкою ОСОБА_8, який на випадок своєї смерті заповіту не складав, тому спадкування після його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснюється за законом. При цьому, позивач ОСОБА_2 в силу положень статті 1261 ЦК України є спадкоємицею першої черги. А відтак, вимоги за зустрічним позовом визнати ОСОБА_2 спадкоємцем першої черги спадкового майна свого батька ОСОБА_8, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 за представництвом на: Ѕ частини квартири АДРЕСА_2, не грунтуються на нормах матеріального права, оскільки є взаємовиключними.
Право на спадкування ОСОБА_2 на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 батька ОСОБА_8 ніким не оспорюється та на момент розгляду справи порушення даного права ОСОБА_2 судом не встановлено.
ОСОБА_2 отримала свідоцтво про право на спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 батька ОСОБА_8 на
1/6 частини квартири АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим, позовні вимоги зустрічного позову у цій частині задоволенню не підлягають.
Зустрічна позовна вимога про визнання ОСОБА_2 спадкоємцем першої черги спадкового майна ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2, а саме: 1/6 частини квартири АДРЕСА_1 , за представництвом також задоволенню не підлягає.
ОСОБА_2 має право на спадкування за представленням за своєю бабою ОСОБА_6, замість свого батька, як спадкоємець першої черги.
Відмови нотаріуса у видачі свідоцтва ОСОБА_2 про право па спадщину, що залишилась після померлої ОСОБА_6, не має. Відповідно до пункту 3 Глави 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, на час розгляду даної цивільної справи в суді, вчинення нотаріальних дій зупинено, що було роз`яснено ОСОБА_2 листом Двадцять першої Київської державної нотаріальної контори.
Рішення суду першої інстанції оскаржено в апеляційному порядку ОСОБА_4 в частині задоволення позовних вимог первісного позову ОСОБА_1 .
Постановою Київського апеляційного суду від 18 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено. Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову ОСОБА_1 скасовано з ухваленням нового рішення у цій частині про відмову у задоволенні заявлених ОСОБА_1 вимог первісного позову.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що наявність обставин (фактів), про які стверджує ОСОБА_1, не підтверджуються належними і допустимими доказами
Покази свідків ОСОБА_2, ОСОБА_16, ОСОБА_17 не є достатніми для того, щоб дійти висновку про наявність обставин проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_6 однією сім`єю, оскільки вказані покази мають загальний характер, з яких не можна встановити характер відносин указаних осіб.
Наданий ОСОБА_1 акт, підписаний ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, датований 11 січня 2015 року про те, що він проживав у квартирі за адресою: АДРЕСА_1, не є достатнім та достовірним доказом, того, що ОСОБА_1 не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, проживав разом із ОСОБА_6 однією сім`єю, оскільки не вказує на період проживання ОСОБА_1 у вказаній квартирі та не має вказівки на його проживання однією сім`єю із спадкодавцем, як і не вказує на те, що вони були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки.
Крім того, підписи ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 у вказаному акті від 11 січня 2015 року, засвідчені начальником ЖРЕО-411 13 січня 2016 року, тобто через рік від дати його складання, що також викликає сумніви у його достовірності.
Будь-яких інших письмових доказів, які б вказували на те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_6 не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини проживали однією сім`єю, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, матеріали справи не містять.
ОСОБА_6 була працездатною особою до серпня 2011 року, з серпня 2011 року отримувала пенсію, була опікуном онуки ОСОБА_2, а після смерті сина ОСОБА_8 (ІНФОРМАЦІЯ_4), 20 вересня 2013 року переоформила на своє ім`я взятий ним кредит у ПАТ КБ "ПриватБанк", про що свідчать матеріали спадкових справ ОСОБА_8 та ОСОБА_6 та визнається ОСОБА_1
Будь-яких даних про те, які ж права та обов`язки мав ОСОБА_1, зазначаючи про проживання з ОСОБА_6 однією сім`єю, матеріали справи не містять.
Проживання із спадкодавцем по день його смерті, не є безумовною підставою для задоволення вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю, оскільки юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.
ОСОБА_1 не доведено належними та допустимими доказами наявність юридичних фактів у їх сукупності, за наявності яких у позивача могло виникнути право на зміну черговості спадкування з підстав, передбачених частиною другою статті 1259 ЦК України.
Суд апеляційної інстанції не погодився висновком експерта №200/18, складеним 17 вересня 2018 року, посилаючись на те, що він суперечить іншим матеріалам справи та викликає сумніви у його правильності.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, не погоджуючись з висновками апеляційного суду в частині відмови у задоволенні заявлених ним позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати прийняту цим судом постанову із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що аналіз рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанцій вказує на те, що одні й ті ж самі докази, що є в матеріалах справи, оцінювалися судами по різному із протилежними висновками, що за правилами ч. 1 ст. 400 ЦПК України ускладнює їх оцінку в суді касаційної інстанції.
Суд апеляційної інстанції не дослідив факти та обставини того, що ОСОБА_1 (позивач) та ОСОБА_6 (спадкодавець) не перебували в зареєстрованому шлюбі із іншими особами, не дослідив медичну документацію (амбулаторну картку) стану здоров`я ОСОБА_6 (спадкодавця) та виписку із її медичної картки, не дослідив належним чином висновок та підсумки судово-медичної експертизи, підписані Начальником ДУ "Головне бюро судово-медичної експертизи МОЗ України", не дослідив та не встановив фактичне місце проживання ОСОБА_1 за період часу із жовтня 2009 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 .
Суд апеляційної інстанції безпідставно відхилив та не визнав належним та допустимим доказом висновок експерта спеціалізованої медичної установи - Головного бюро судово-медичної експертизи № 200/18 від 17 вересня 2018 року та не врахував, що висновки експерта не оскаржувалися при розгляді справи в суді першої інстанції. Пропозицій щодо уточнень, роз`яснень або про призначення комісійної, комплексної, додаткової або повторної експертизи, а також про призначення експертизи в галузі права від сторін по справі, а також від суду апеляційної інстанції, не надходило.
Суд апеляційної інстанції не дослідив належним чином акт про проживання ОСОБА_1 (позивача) в квартирі АДРЕСА_1, підписаний ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 та затверджений посадовою особою обслуговуючої будинок організації (ЖРЕО-411) від 13 січня 2016 року.
З оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції вбачається, що докази у справі розглядалися судом апеляційної інстанції окремо, а не у взаємозв`язку із іншими доказами.