Постанова
Іменем України
09 вересня 2020 року
місто Київ
справа № 637/53/18
провадження № 61-1048св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Шевченківська районна державна адміністрація Харківської області, Шевченківська селищна рада Харківської області, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Харківській областіна рішення Шевченківського районного суду Харківської області від 29 травня 2018 року у складі судді Стеганцова С. М. та постанову Харківського апеляційного суду від 27 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Бурлаки І. В., Кіся П. В., Яцини В. Б.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Шевченківської районної державної адміністрації Харківської області, Шевченківської селищної ради Харківської області, Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (далі - Держгеокадастр) про визнання права на земельну ділянку (пай).
Позивач обґрунтовував заявлені вимоги тим, що у 1992 році його прийнято на роботу на молочнотоварну ферму в колгоспі імені Фрунзе та він став членом колгоспу, який у грудні 1992 року реорганізовано у Колективне сільськогосподарське підприємство ім. Фрунзе (далі - КСП ім. Фрунзе). КСП ім. Фрунзе отримано державний акт на право колективної власності на землю, а у додатку до цього акта його прізвище зазначено за № 719. Зазначив, що під час видачі сертифікатів на земельний пай членам КСП він його не отримав, оскільки знаходився у місцях позбавлення волі. Посилався на те, що про порушення прав йому стало відомо у 2016 році, коли виділяли земельні ділянки учасникам АТО і перевіряли, чи всі особи, зазначені у додатку до державного акта на право колективної власності на землю, отриманого КСП ім. Фрунзе, отримали земельні ділянки. Просив поновити строк подачі позовної заяви про встановлення права на земельну ділянку; визнати за ним право на земельну частку (пай), площею 8,05 кадастрових гектарів, а на землях реформованого КСП ім. Фрунзе на території Шевченківської селищної ради Харківської області, та зобов`язати Шевченківську селищну раду Харківської області та Шевченківську районну державну адміністрацію Харківської області визначити в натурі межі виділеної земельної ділянки, площею 8,05 кадастрових гектарів, на землях реформованого КСП ім. Фрунзе на території Шевченківської селищної ради Харківської області, за межами населених пунктів.
Стислий виклад заперечень відповідачів
Відповідачі позов не визнали, вважали його необґрунтованим та таким, у задоволенні якого необхідно відмовити.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Шевченківського районного суду Харківської області від 29 травня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково, визнано за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай), розміром 5, 32 умовних кадастрових гектарів, без визначення меж цієї частки в натурі на місцевості, із земель реформованого КСП ім. Фрунзе на території Шевченківського району Харківської області, яка призначена йому внаслідок паювання земель КСП ім. Фрунзе, згідно з державним актом на право колективної власності на землю, серії ХР 27-00-000442, зареєстрованим 19 січня 1996 року за № 12 за КСП ім. Фрунзе на території Шевченківського району Харківської області; в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалося тим, що позивач був членом КСП, був включений до державного акта на право колективної власності на землю, серії ХР 27-00-000442, за номером № 719 по КСП ім. Фрунзе. Видача свідоцтва про право на земельну частку (пай) або отримання іншого документа (в тому числі і рішення суду), що посвідчує право на пай, яке особа мала ніяким строком не обмежена, оскільки позивач реалізовує своє право, яке він набув під час включення його до списку осіб до державного акта на право колективної власності на землю, отриманого КСП ім. Фрунзе у 1996 році. За таких обставин суд вважав, що позивачем не пропущені строки на отримання свідоцтва про право на земельну частку (пай), яка йому належить з моменту включення його до списку осіб до державного акта на право колективної власності на землю, отриманого КСП ім. Фрунзе.
Постановою Харківського апеляційного суду від 27 листопада 2018 року апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області задоволено частково. Рішення Шевченківського районного суду Харківської області від 29 травня 2018 року змінено, визнано за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай), розміром 5, 08 умовних кадастрових гектарів, без визначення меж цієї частки в натурі на місцевості, із земель реформованого КСП ім. Фрунзе на території Шевченківського району Харківської області, яка призначена йому внаслідок паювання земель КСП ім. Фрунзе, згідно з державним актом на право колективної власності на землю, серії ХР 27-00-000442, зареєстрованим 19 січня 1996 року за № 12 за КСП ім. Фрунзе на території Шевченківського району Харківської області; в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову, однак, не погодився із розміром цієї земельної частки (паю), оскільки відповідно до листа Відділу у Шевченківському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 11 квітня 2018 року № 171/420-18-0.23.29 вартість земельної частки (паю) станом на 01 січня 2018 року становить 137 526, 84 грн, розмір становить 5, 08 умовних кадастрових гектарів, а не 5, 32 умовних кадастрових гектарів, як зазначено судом першої інстанції. Також зазначив, що доводи Держгеокадастру щодо того, що позивачем не надано належних доказів поважності причин пропуску позовної давності; що позивачем не надано жодного доказу щодо його членства в КСП ім. Фрунзе, є недоведеними, спростовуються матеріалами справи, зокрема, довідками, які містяться на аркушах справи 4-7, 83, 84, на підставі яких судом встановлено, що позовну давність ОСОБА_1 не пропустив, оскільки набув право на земельну частку (пай) в момент отримання державного акта на право колективної власності на землю КСП ім. Фрунзе, а строк видачі сертифіката не є обмеженим. Водночас учасниками справи не надано окремого клопотання про застосування позовної давності.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Держгеокадастр 04 січня 2019 року із застосуванням засобів поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційної скаргою на рішення Шевченківського районного суду Харківської області від 29 травня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 27 листопада 2018 року, просив скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Заявник стверджує, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли безпідставних висновків про те, що позивачем не пропущена позовна давність, оскільки позовна давність у наведеній категорії справ починає свій відлік з моменту отримання КСП державного акта на право колективної власності землі. Позивач не довів належними доказами ту обставину, що йому стало відомо про порушення своїх прав лише у 2016 році та що він перебував у місцях позбавлення волі і саме це є поважною причиною пропуску позовної давності. Суд апеляційної інстанції дійшов необґрунтованого висновку, що відповідач не подавав заяву про застосування позовної давності, оскільки форма такої заяви не встановлена, її можна викласти у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання. Крім того, на переконання заявника, Держгеокадастр не є належним відповідачем у справі.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, ухвалою від 31 серпня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана у 2019 році, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-IX.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень визначені у статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій у межах доводів касаційної скарги норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 був членом КСП ім. Фрунзе з 1992 року.
На підставі рішення Шевченківської районної Ради народних депутатів від 26 травня 1993 року КСП ім. Фрунзе видано державний акт на право колективної власності на землю, площею 4 419, 3 га, у межах згідно з планом, серія ХР-27-00-000442, зареєстрований у Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 12. Згідно зі списком громадян членів КСП ОСОБА_1 значиться під номером № 719.
20 листопада 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківської районної державної адміністрації Харківської області із заявою, в якій просив видати сертифікат на право на земельну частку (пай) на землях реформованого КСП ім. Фрунзе та розпорядження, яким надати йому дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Відповідно до відповіді Шевченківської районної державної адміністрації Харківської області від 28 листопада 2017 року № 02-28/2783 сертифікати на право на земельну частку (пай) виготовлені в необхідній кількості відповідно до кількості пайовиків і видавалися в одному екземплярі на руки; архівні екземпляри відсутні та не виготовлялися. На сьогоднішній день бланків для роздрукування сертифікатів на земельну частку (пай) немає, їх виготовлення не планується і дублікати втрачених сертифікатів не видаються. Рекомендовано звернутися до суду із заявою про встановлення права на земельну частку (пай) для подальшого виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та оформлення права власності на земельну ділянку.
Згідно з листом Держгеокадастру від 11 квітня 2018 року
№ 171/420-18-0.23.29 ОСОБА_1 включено до державного акта на право колективної власності на землю, серія ХР-27-00-000442 під № 179 у КСП ім. Фрунзе.