Постанова
Іменем України
09 вересня 2020 року
місто Київ
справа № 2-1474/06
провадження № 61-8943св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Орендне підприємство "Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації", ОСОБА_2 ,
особа, яка подавала апеляційну та касаційну скарги, - Акціонерне товариство "ОТП Банк",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "ОТП Банк" на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 05 квітня 2019 року у складі судді Полякова О. З.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
У 2006 році ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя із позовом до ОСОБА_2, Орендного підприємства "Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації" про захист права власності.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 24 березня 2006 року позов ОСОБА_1 задоволено, визнано за ним право власності на нерухоме майно, розташоване у АДРЕСА_1, а саме:
літ. М-1-2 (інв. № 1716), літ. М (інв. № 1720), літ. З, літ. Н.
У березні 2019 року Акціонерне товариство "ОТП Банк" (далі - АТ "ОТП Банк", банк), особа, яка не брала участь у справі, подало апеляційну скаргу на зазначене рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 05 квітня 2019 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою АТ "ОТП Банк" відмовлено, справу повернуто до суду першої інстанції.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою АТ "ОТП Банк", апеляційний суд зазначив, що банк не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що оскаржуваним рішенням суду першої інстанції вирішувалися питання щодо його прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків. Апеляційний суд встановив, що договір іпотеки
№ PM-SME200/135/2007 між Закритим акціонерним товариством "ОТП Банк", правонаступником якого є АТ "ОТП Банк", та ОСОБА_2 укладено 27 червня 2007 року, тобто після ухвалення оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що, оскільки спірні відносини не врегульовані законом, застосуванню підлягають норми статті 358 ЦПК України, пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України, що регулюють подібні за змістом відносини (аналогія закону), а тому у відкритті апеляційного провадження необхідно відмовити.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
АТ "ОТП Банк" 26 квітня 2019 року із застосуванням засобів поштового зв`язку звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу Запорізького апеляційного суду від 05 квітня 2019 року, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується порушенням апеляційним судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Заявник зазначає, що:
- суд апеляційної інстанції не врахував, що рішення суду першої інстанції у цій справі стосується прав банку як іпотекодержателя, а тому
АТ "ОТП Банк" має право на його апеляційне оскарження;
- ОСОБА_2 (іпотекодавець) та ОСОБА_1 вирішили використати рішення суду першої інстанції з метою ухилення від виконання зобов`язання за кредитним договором та договором іпотеки, укладеними з банком 27 червня 2007 року;
- рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням правил виключної підсудності.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзиви на касаційну скаргу не надходили.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 12 червня 2019 року відкрито касаційне провадження, а ухвалою від 01 вересня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана у квітні 2019 року, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-IX.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваної ухвали апеляційного суду визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
07 серпня 2005 року ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 за договором позики 100 000, 00 грн строком до 07 жовтня 2005 року.
Боржник взяті на себе зобов`язання за договором позики не виконав, грошові кошти не повернув, а тому в рахунок виконання зобов`язань за цим договором 08 жовтня 2005 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підписано акт прийому-передачі спірного майна.
Право власності на передане майно у ОСОБА_2 виникло на підставі рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 11 травня 2004 року у справі № 2-2382/2004.
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист. Згідно з пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.