ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 300/64/19
адміністративне провадження № К/9901/32238/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Мартинюк Н.М.,
суддів Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №300/64/19
за позовом ОСОБА_1
до Івано-Франківської митниці ДФС
про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації за невикористану відпустку та моральної шкоди,
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 травня 2019 року (прийняте у складі: головуючого судді Григорука О.Б.)
і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року (прийняту у складі: головуючого судді Пліша М.А., суддів Шинкар Т.І., Ільчишин Н.В.).
УСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 у січні 2019 року звернулася з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці ДФС, в якому просила:
- визнати протиправним і скасувати наказ відповідача від 4 грудня 2018 року №603-к;
- поновити її з 21 червня 2017 року на посаді начальника відділу митного оформлення №1 митного поста "Івано-Франківськ-центральний" Івано-Франківської митниці ДФС;
- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 : (1) середньомісячну заробітну плату за період з 21 червня 2017 року до 4 грудня 2018 року в сумі: 203830,48 грн; (2) компенсацію за невикористану щорічну основну оплачувану відпустку за 2018 рік у розмірі: 14942,46 грн; (3) компенсацію за час затримки розрахунку при звільненні за період з 5 грудня 2018 року до 3 січня 2019 року в сумі: 11111,06 грн.; (4) моральну шкоду в сумі: 80000,00 грн.
Позов обґрунтований тим, що оскаржуваний наказ не відповідає вимогам законодавства про працю та про державну службу, оскільки не містить ні описової, ні мотивувальної частин, в яких мали бути зазначені підстави для його видачі; прийнятий 4 грудня 2018 року, тоді як державну службу ОСОБА_1 цим наказом припинено з 21 червня 2017 року, тобто наказ має зворотну дію в часі. Трудову книжку з відповідним записом позивачка не отримувала, а про наявність оскаржуваного наказу дізналася лише 15 грудня 2018 року. Тому ОСОБА_1 вважає оскаржуваний наказ протиправним і просить поновити її на посаді начальника відділу митного оформлення №1 митного поста "Івано-Франківськ-центральний" Івано-Франківської митниці ДФС України з 21 червня 2017 року.
Також позивачка просить стягнути середньомісячний заробіток за період з 21 червня 2017 року до 4 грудня 2018 року в сумі: 203830,48 грн з тих підстав, що з 21 червня 2017 року до 31 жовтня 2017 року у табелях обліку використання робочого часу працівників Івано-Франківської митниці ДФС їй проставлено тимчасову непрацездатність. Водночас ОСОБА_1 стверджує, що листки стосовно її непрацездатності за вказаний період у відповідача відсутні, що свідчить про ведення недостовірного обліку використання робочого часу, чим порушено статтю 30 Закону України "Про оплату праці". Також зазначає, що з листопада 2017 року до березня 2018 року Івано-Франківська митниця ДФС вела недостовірний облік робочого часу, оскільки в табелях навпроти прізвища позивачки немає жодної відмітки.
Крім того, позивачка вказує на те, що на день звільнення не використала 39 днів щорічної основної відпустки, тому має право на її компенсацію в сумі: 14942,46 грн. До того ж Івано-Франківська митниця ДФС не здійснила з нею повного розрахунку на день звільнення, а тому зобов`язана виплатити позивачці компенсацію за час затримки розрахунку при звільненні за період з 5 грудня 2018 року до 3 січня 2019 року в сумі: 11111,06 грн.
Щодо моральної шкоди, то ці вимоги обґрунтовує тим, що внаслідок бездіяльності, а в подальшому протиправних дій відповідача, що виразилося у неналежній організації умов праці в частині ненадання позивачці робочого місця, відсутності посадових обов`язків, обліку робочого часу та оплати праці за 2017-2018 роки (пов`язано зі змінами у штатному розписі) ОСОБА_1 завдано моральних страждань.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Івано-Франківський окружний адміністративний суд рішенням від 20 травня 2019 року позов задовольнив частково: визнав протиправним і скасував наказ відповідача від 4 грудня 2018 року №603-к "Про припинення державної служби". У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що в оскаржуваному наказі не зазначено згідно якої з двох підстав, передбачених частиною другою статті 87 Закону України "Про державну службу" (відсутність на роботі протягом більш як 120 календарних днів підряд або більш як 150 календарних днів протягом року внаслідок тимчасової непрацездатності) відбулося припинення державної служби ОСОБА_1 . Також цим наказом державну службу позивачки припинено з дати, яка передує даті оскаржуваного наказу більш, ніж на півтора року. Крім того, у році, що передував прийняттю наказу, позивачка не перебувала у стані тимчасової непрацездатності. Разом з тим, суд зазначив, що вказаним наказом відповідач припинив державну службу позивачки, проте не звільнив її з посади, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення позовної вимоги про поновлення її на посаді, а також похідних вимог про стягнення компенсації за невикористану щорічну основну відпустку і затримку розрахунку при звільненні. Щодо вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 21 червня 2017 року до 4 грудня 2018 року, то суд дійшов висновку, що протягом цього часу позивачка не виходила на роботу, а тому у відповідача не було підстав для нарахування і виплати їй заробітної плати за цей період, відтак відсутні підстави для стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за цей час. Стосовно відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, то суд першої інстанції дійшов висновку, що в її обґрунтування позивачка послалася на обставини, які передували прийняттю оскаржуваного наказу, що виключає наявність причинно-наслідкового зв`язку між прийняттям наказу від 4 грудня 2018 року №603-к і завданням ОСОБА_1 моральної шкоди.
Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 17 жовтня 2019 року скасував рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог і прийняв у цій частині нову постанову, якою відмовив у задоволенні позову. В решті рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 травня 2019 року залишив без змін.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що наказом від 4 грудня 2018 року №603-к ОСОБА_1 de jure і de facto звільнено з роботи, оскільки незазначення у наказі про те, що припинення державної служби позивачки відбувається шляхом звільнення із займаної посади є недосконалістю наказу і не може бути належним і достатнім обґрунтуванням висновку про невирішення відповідачем питання про її звільнення із займаної посади з 21 червня 2017 року. Також суд встановив, що оскільки у період з 30 серпня 2016 року до 19 травня 2017 року позивачка перебувала у стані тимчасової непрацездатності 178 календарних днів, а звільнення особи з цих підстав є правом, а не обов`язком роботодавця, то таке звільнення може відбутися у будь-який період після встановлення довготривалої відсутності особи на роботі. Водночас апеляційний суд врахував, що ОСОБА_1 повністю не виконувала свої обов`язки з 21 червня 2016 року, несумлінно ставилася до служби, не одержувала листи від роботодавця, не відповідала на телефонні дзвінки і не повідомляла керівництво чи інших посадових осіб митниці про причини своєї відсутності на роботі. Щодо неналежної конкретизації підстав звільнення позивачки в оскаржуваному наказі, то суд апеляційної інстанції визнав достатнім посилання відповідача на частину другу статті 87 Закону України "Про державну службу".
Щодо позовної вимоги про стягнення компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2018 рік, то суд апеляційної інстанції зазначив, що позивачка протягом 2018 року не працювала, була відсутня на роботі з невідомих причин, а тому підстави для задоволення цієї вимоги відсутні. З цих же підстав суд відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 21 червня 2017 року до 4 грудня 2018 року. Стосовно позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, то суд встановив, що така затримка відбулася з вини позивачки, а тому ця вимога не може бути задоволена. У зв`язку з викладеним, суд також не знайшов підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення моральної шкоди.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечення)
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати повністю постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 травня 2019 року скасувати частково і ухвалити нове судове рішення в частині позовних вимог про:
- поновлення з 21 червня 2017 року на посаді начальника відділу митного оформлення №1 митного поста "Івано-Франківськ - центральний" Івано-Франківської митниці ДФС;
- стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу за період з 21 червня 2017 року до 4 грудня 2018 року в сумі: 203830,48 грн та в подальшому за весь час вимушеного прогулу до дня поновлення на вказаній посаді;
- стягнення з Івано-Франківської митниці ДФС компенсації за моральну шкоду в сумі: 80000 грн.
В іншій частині рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 травня 2019 року просить залишити без змін.
Скаржниця вказує на порушення судами норм матеріального і процесуального права та наводить такі доводи:
- в оскаржуваному наказі не конкретизовано підставу звільнення серед тих двох підстав, що визначені частиною другою статті 87 Закону України "Про державну службу", а наказ від 4 грудня 2018 року №603-к може мати правові наслідки лише з моменту набрання ним чинності, тобто не може мати зворотної дії в часі;
- оскільки про своє звільнення позивачка дізналася лише 15 грудня 2018 року, то на день звільнення, яким є 21 червня 2017 року, відповідач не виконав свого обов`язку щодо видачі їй трудової книжки, що є підставою для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідно до статті 235 Кодексу законів про працю України (далі - "КЗпП України"). До того ж зауважує, що в силу пункту 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58, при затримці видачі трудової книжки днем звільнення вважається день видачі трудової книжки. Викладеним ОСОБА_1 обґрунтовує порушення її конституційного права на працю та наявність підстав для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу;
- вказує на неправильне застосування судами статті 23, частини першої статті 1167 Цивільного кодексу України, а також статті 237-1 КЗпП України під час вирішення питання про наявність підстав для стягнення моральної шкоди. Зауважує, що суд апеляційної інстанції не вирішив клопотання представника позивачки від 20 серпня 2019 року про долучення додаткових доказів щодо заподіяння їй моральної шкоди, оскільки це не відображено в оскаржуваній постанові;
- вважає, що суд апеляційної інстанції не надав оцінку всім доводам позивачки, зокрема, залишив поза увагою те, що з 21 червня до 14 липня 2017 року і з 17 липня до 21 липня 2017 року позивачка була тимчасово непрацездатною, що свідчить про неправильне визначення дати звільнення.
Івано-Франківська митниця ДФС відзиву на касаційну скаргу не подала, копію ухвали Верховного Суду від 2 грудня 2019 року про відкриття касаційного провадження отримала 9 грудня 2019 року.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що ОСОБА_1 з 1 серпня 2001 року працювала в органах Державної митної служби, з 6 лютого 2008 року - в Івано-Франківській митниці ДФС.
Присягу державного службовця склала 1 серпня 2001 року.
Наказом від 7 травня 2015 року №61-к позивачку переведено на посаду заступника начальника митного поста "Івано-Франківськ-центральний" - начальника відділу митного оформлення №1 Івано-Франківської митниці ДФС з 13 травня 2015 року як таку, яка успішно пройшла стажування.