ПОСТАНОВА
Іменем України
17 вересня 2020 року
Київ
справа №675/519/17
адміністративне провадження №К/9901/56681/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Губської О. А.,
суддів: Білак М. В., Єресько Л.О.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Замкова виправна колонія (№58)" про визнання протиправними дій (бездіяльності), зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 06 лютого 2018 року, прийняте у складі судді Трасковського С.Л. та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2018 року, ухвалену у складі колегії суддів: Сапальової Т.В. (головуючий), Совгири Д.І., Курка О.П.
І. Суть спору:
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Державної установи "Замкова виправна колонія (№58)" про визнання протиправними дій (бездіяльності) в частині порушення права позивача на листування, на належне матеріально-побутове забезпечення; зобов`язання вчинити дії, направлені на забезпечення позивача продуктами харчування відповідно до норм, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16.06.1992 року №336; стягнення моральної шкоди в розмірі 450000 грн.
2. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що в порушення вимог ст.ст.8 ч.1, 113 ч.1 Кримінально-виконавчого кодексу України відповідачем порушується його право на листування, оскільки подана ним кореспонденція не відправлялась адресатам, зокрема: Генеральній прокуратурі України, Міністерству закордонних справ України, до редакцій газети "Християнська газета" в м.Золотоноша, журналів "Світло на Сході", "Віра та життя", журналісту ОСОБА_2 ).
2.1. Крім того, позивач зазначає, що порушується його право на належне матеріально - побутове забезпечення, що полягає в недотриманні відповідачем норм його харчування. Так, позивач та його представник вказали, що постановою Кабінету Міністрів України від 16.06.1992 року №336 "Про норми харчування осіб, які тримаються в установах виконання покарань, слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби, ізоляторах тимчасового тримання, приймальниках - розподільниках та інших приймальниках Національної поліції" встановлено норми харчування осіб, які утримуються в установах виконання покарань. Відповідач не дотримується вимог зазначеного нормативно-правового акту, чим порушується право позивача на належне харчування, зокрема, з 01.01.2017 по дату звернення до суду - 21.03.2017 йому не надавалось таких продуктів харчування, як вівсянка, гречка, рис, манка, бобові.
2.2. Також, позивач посилається на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 16.06.1992 року №336 "Про норми харчування осіб, які тримаються в установах виконання покарань, слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби, ізоляторах тимчасового тримання, приймальниках - розподільниках та інших приймальниках Національної поліції" передбачено видача установою виконання покарань засудженим, які палять та забезпечуються харчуванням за нормою №4, цигарок VI класу в кількості 6 штук на добу та 3 коробки сірників на місяць. В порушення приписів вказаного нормативно-правового акту відповідач не забезпечує позивача належним харчуванням, цигарками та сірниками.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
3. ОСОБА_1 відбуває покарання у виді позбавлення волі в державній установі "Замкова виправна колонія (№58)", яка є установою максимального рівня безпеки.
4. Позивач прибув до Замкової виправної колонії (№58) 10.06.2016.
5. В обґрунтування позовної заяви ОСОБА_1 вказує на порушення його прав на листування, зокрема з адресатами: Генеральна прокуратура України, Міністерство закордонних справ України, редакція газети "Християнська газета" в м.Золотоноша, журналами "Світло на Сході", " Віра та життя", журналістом ОСОБА_4 (ОСОБА_4).
6. Крім того, в період з 01 січня 2017 року по 21 березня 2017 року позивач не отримував таких продуктів харчування, як вівсянка, гречка, рис, манка, бобові.
7. Позивач також зазначає, що в порушення приписів постанови Кабінету Міністрів України від 16.06.1992 року №336 "Про норми харчування осіб, які тримаються в установах виконання покарань, слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби, ізоляторах тимчасового тримання, приймальниках - розподільниках та інших приймальниках Національної поліції" відповідач не забезпечує позивача належним харчуванням, цигарками та сірниками.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
8. Ізяславський районний суд Хмельницької області рішенням від 06 лютого 2018 року, яку залишено без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2018 року, у задоволенні позовних вимог відмовив.
9. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що матеріалами справи підтверджено, що з моменту прибуття позивача до Замкової виправної колонії (№58) і до моменту його звернення з даним позовом до суду відповідачем направлялася вихідна кореспонденція позивача до Генеральної прокуратури України, Міністерства закордонних справ України, до редакцій газет та журналів, журналісту ОСОБА_2 ), а також отримувалась кореспонденція для вручення ОСОБА_1, в тому числі і від указаних органів державної влади, організацій, приватних осіб. Також, в період з 01 січня 2017 року по 21 березня 2017 року забезпечення позивача продуктами харчування за нормою №4А відповідало вимогам чинного законодавства України. Крім того, суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що відповідачем вживалися всі можливі заходи для належного матеріально-побутового забезпечення позивача.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
10. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою, у якій просив скасувати такі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.
11. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що відповідачем не надано доказів того, що у спірний період крупи вівсяні та бобові були відсутні на складах установ виконання покарань і базах постачальників, як і не надано письмових розпоряджень начальника установи на проведення заміни круп вівсяних та бобових на макаронні вироби перед формуванням меню - розкладок. З огляду на викладене, скаржник вважає, що заміна у раціоні харчування засудженого до позбавлення волі ОСОБА_1 круп вівсяних та бобових на макаронні вироби у спірний період була безпідставною та такою, що порушує норми Постанови Кабінету Міністрів України від 16.06.1992 №336 "Про норми харчування осіб, які тримаються в установах виконання покарань, слідчих ізоляторах Державної кримінально - виконавчої служби, ізоляторах тимчасового тримання, приймальниках - розподільниках та інших приймальниках Національної поліції", а оскаржувані судові рішення в цій частині незаконними.
11.1. Також скаржник вказує, що у спірний період позивач як особа яка палить, не забезпечувався цигарками та сірниками, що було визнано і відповідачем. Відмовляючи в цій частині в задоволенні позовних вимог суд першої та апеляційної інстанцій зазначив, що в діях відповідача відсутня протиправна бездіяльність, оскільки він не міг забезпечити засудженого цигарками та сірниками в силу відсутності відповідного фінансування зі сторони центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань. Проте, відсутність бюджетного фінансування видатків на придбання цигарок та сірників для забезпечення засуджених, які палять та забезпечуються харчуванням за нормою №4, не може бути причиною невиконання відповідним суб`єктом владних повноважень покладених на нього зобов`язань щодо забезпечення позивача цигарками та сірниками згідно з Постановою №336.
12. У відзиві на касаційну скаргу відповідач вказує на її безпідставність та просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанції - без змін.
13. Оскільки з матеріалів касаційної скарги вбачається, що позивачем оскаржуються рішення судів першої та апеляційної інстанцій лише в частині позовних вимог про визнання протиправними дій (бездіяльності) в частині порушення права позивача на належне матеріально-побутове забезпечення; зобов`язання вчинити дії, направлені на забезпечення позивача продуктами харчування відповідно до норм, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16.06.1992 року №336 та не оскаржуються в частині позовних вимог про визнання протиправними дій (бездіяльності) в частині порушення права позивача на листування, тому оскаржувані рішення судом касаційної інстанції перевіряються лише в межах доводів та вимог касаційної скарги.
V. Джерела права й акти їх застосування
14. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити наступне.
15. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
16. Спірні правовідносини між сторонами на стадії касаційного провадження у цій справі склались з приводу порушення права позивача на належне харчування та незабезпечення позивача цигарками та сірниками відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 16.06.1992 №336 "Про норми харчування осіб, які тримаються в установах виконання покарань, слідчих ізоляторах Державної кримінально - виконавчої служби, ізоляторах тимчасового тримання, приймальниках - розподільниках та інших приймальниках Національної поліції" (далі - Постанови №336).
17. Згідно з частиною першою статті 1 Кримінально-виконавчого кодексу України кримінально-виконавче законодавство України регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими.
18. Кримінально-виконавче законодавство України складається з цього Кодексу, інших актів законодавства, а також чинних міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Кримінально-виконавчого кодексу України).
19. Відповідно до частини першої статті 3 Кримінально-виконавчого кодексу України до засуджених, які відбувають покарання на території України, застосовується кримінально-виконавче законодавство України.
20. Норми харчування осіб, позбавлених волі, встановлюються Кабінетом Міністрів України (частина п`ята статті 115 Кримінально-виконавчого кодексу України).
21. Постановою №336 затверджено норми харчування, норми заміни продуктів харчування та порядок їх застосування щодо осіб, які тримаються в установах виконання покарань, слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби, ізоляторах тимчасового тримання, приймальниках-розподільниках та інших приймальниках Національної поліції.
22. Так, зокрема, Постановою №336 затверджено:
- норми харчування осіб, які тримаються в установах виконання покарань, слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби, ізоляторах тимчасового тримання, приймальниках-розподільниках та інших приймальниках Національної поліції, згідно з додатком 1;
- норми заміни продуктів харчування осіб, які тримаються в установах виконання покарань, слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби, ізоляторах тимчасового тримання, приймальниках-розподільниках та інших приймальниках Національної поліції, згідно з додатком 2;
- Порядок застосування норм харчування та норм заміни продуктів харчування осіб, які тримаються в установах виконання покарань, слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби, ізоляторах тимчасового тримання, приймальниках-розподільниках та інших приймальниках Національної поліції, згідно з додатком 3.
23. Додатком №1 Постанови №336 встановлено, що засуджені, які тримаються в приміщеннях камерного типу виправних колоній максимального рівня безпеки та арештних домах, забезпечуються харчуванням за нормою №4А (загальна норма).
24. Нормою харчування №4А (загальна норма) передбачається видача засудженим за вказаною нормою харчування в тому числі таких продуктів, як бобові, вівсяна та пшоняна крупи.
25. Водночас, Постановою №336 (додатки №2, 3) затверджено норми заміни продуктів харчування та порядок застосування такої заміни, відповідно до яких дозволено пряму та зворотну заміну макаронів, круп різних, овочів, бобових.
26. Крім того, в додатку №1 до Постанови №336 зазначено, що засудженим, які палять і забезпечуються продуктами харчування за нормою N4, видається 6 цигарок VI класу на добу та 3 коробки сірників на місяць (на одну особу).
VI. Висновок Верховного Суду
27. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.
28. Як вбачається з матеріалів справи, постановою про переведення засудженого до приміщення камерного типу, одиночної камери колонії максимального рівня безпеки від 25.11.2016 ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді поміщення до приміщення камерного типу (ПКТ), де він перебував з 28.11.2016 по 30.03.2017.
29. Згідно з меню-розкладками продуктів харчування, що закладаються в котел на одну особу на добу за нормою №4А в Державній установі "Замкова виправна колонія (№58)", за період вересень - грудень 2016 року засудженим, які утримувались в ПКТ у вказаний період, в тому числі позивачу, надавались в належній кількості продукти харчування, як передбачено Постановою №336, для норми харчування №4А, крім бобових.