ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 808/488/17
адміністративне провадження № К/9901/5150/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: Губської О.А., Загороднюка А.Г.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14 березня 2018 року (головуючий суддя - Прудивус О.В.)
та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2018 року (головуючий суддя - Чепурнов Д.В., судді: Сафронова С.В., Мельник В.В.)
у справі №808/488/17
за позовом ОСОБА_1
до Прокуратури Запорізької області
про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, внесення запису до трудової книжки та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
I. РУХ СПРАВИ
1. 14 лютого 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив: визнати незаконним звільнення з роботи на підставі наказу прокурора прокуратури Запорізької обласної №1ц від 3 січня 2017 року про звільнення з займаної посади та з органів прокуратури в зв`язку з закінченням строку трудового договору згідно з пунктом 2 статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України); поновити його на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях та інших заходів примусового характеру управління підтримання державного обвинувачення в суді та нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях прокуратури Запорізької області з 3 січня 2017 року; зобов`язати відповідача внести відомості про прийом на роботу на посаду прокурора відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях та інших заходів примусового характеру управління підтримання державного обвинувачення в суді та нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях до трудової книжки.
2. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 13 грудня 2016 року наказом №37/4 в зв`язку з частковою зміною структури та штатного розпису прокуратури області його призначено на посаду прокурора відділу нагляду за додержанням законів при розслідуванні злочинів проти життя управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури області на період відпустки по догляду за дитиною іншого працівника. 3 січня 2017 року він написав заяву про прийняття його на роботу на посаду прокурора відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальному провадженні та інших заходів примусового характеру управління підтримання державного обвинувачення в суді та нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях на період відпустки по догляду за дитиною іншого працівника. 5 січня 2017 року він фактично приступив до виконання обов`язків у новому відділі, того ж дня зареєстровано ним два звернення громадян: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Однак, 12 січня 2017 року у відділі кадрів його ознайомлено з наказом прокурора Запорізької області №1ц від 3 січня 2017 року про звільнення з займаної посади та з органів прокуратури в зв`язку із закінченням строку трудового договору.
3. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 14 березня 2018 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2018 року, в задоволенні позову відмовлено.
4. Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позивач звернувся з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
5. У відзиві на касаційну скаргу відповідач не погодився з касаційною скаргою, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Судами встановлено, що 23 листопада 2011 року позивач призначений стажистом на посаду помічника Мелітопольського міжрайонного прокурора, з 7 червня 2012 року - стажистом на посаду прокурора Мелітопольської міжрайонної прокуратури Запорізької області у зв`язку з частковою зміною структури та штатного розпису відповідача, з 1 листопада 2012 року призначений на посаду прокурора Мелітопольської міжрайонної прокуратури та 31 листопада 2012 року прийняв присягу працівника прокуратури.
7. У період з листопада 2012 року по грудень 2016 року позивач обіймав посади прокурора Мелітопольської міжрайонної прокуратури Запорізької області та слідчого Слідчого відділу Прокуратури Запорізької області.
8. 13 грудня 2016 року наказом відповідача №371ц у зв`язку з частковою зміною структури та штатного розпису прокуратури Запорізької області позивача призначено на посаду прокурора відділу нагляду за додержанням законів при розслідуванні злочинів проти життя управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури області на період відпустки для догляду за дитиною іншого працівника. При цьому встановлено, що у заяві від 13 грудня 2016 року ОСОБА_1 вказав, що не заперечує проти призначення на вказану посаду на період відпустки ОСОБА_4 .
9. 12 грудня 2016 року юристом 1 класу ОСОБА_4 на ім`я прокурора Запорізької області ОСОБА_5 написано заяву з проханням вважати її такою, що приступила до виконання своїх службових обов`язків з 3 січня 2017 року.
10. Внаслідок такої заяви, 3 січня 2017 року на адресу позивача відповідачем направлено лист з повідомленням про необхідність отримати трудову книжку, здати службове посвідчення та подати електронну декларацію у строк протягом двадцяти робочих днів, які обраховуються з 3 січня 2017 року, після чого прийнято накази від 3 січня 2017 року: №1ц про звільнення позивача з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів при розслідуванні злочинів проти життя управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури області та з органів прокуратури Запорізької області у зв`язку з закінченням строку трудового договору на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України; № 2ц, яким юриста 1 класу ОСОБА_4, яка перебувала у відпустці по догляду за дитиною, наказано вважати такою, що приступила на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів при розслідуванні злочинів проти життя управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури області з 3 січня 2017 року.
11. Крім того встановлено, що в період з 15 грудня 2016 року по 4 січня 2017 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні в медичному закладі, відповідно до листка непрацездатності серії АГШ №803609.
IIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
12. Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що звільнення працівника у зв`язку із закінченням строку трудового договору допускається як у період тимчасової непрацездатності особи, так і у період перебування його у відпустці, оскільки заборона щодо звільнення працівників у вказаних вище випадках існує виключно щодо розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, тобто з підстав, передбачених у статтях 40, 41 КЗпП України, а не статті 39 вказаного нормативно-правового акту і припинення трудового договору по закінченню строку не потребує заяви чи якогось волевиявлення працівника зазначена норма не передбачає і обов`язку щодо пошуку та пропозиції працівнику вакантних посад на момент звільнення.
13. Таким чином, позивач, перебуваючи на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів при розслідуванні злочинів проти життя управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури області на період відпустки для догляду за дитиною іншого працівника, достовірно знав та усвідомлював про те, що в разі виходу іншого працівника з відпустки по догляду за дитиною, тобто закінчення строкового договору, буде звільнений з посади відповідно до чинного законодавства.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
14. Доводи касаційної скарги позивача є аналогічним обґрунтуванням позовної заяви та апеляційної скарги, зокрема, наголошує на тому, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми процесуального та матеріального права, неповно з`ясовано обставини справи, не досліджено і не надано належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, що призвело до необ`єктивного та упередженого її розгляду, а тому судові рішення є незаконними та необґрунтованими.
15. Скаржник у доводах касаційної скарги зокрема зазначає, що 3 січня 2017 року за усною вказівкою представника відділу кадрів прокуратури області ним написано заяву про прийняття на роботу на посаду прокурора відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях та інших заходів примусового характеру управління підтримання державного обвинувачення в суді та нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях прокуратури Запорізької області (новостворений відділ) на період відпустки по догляду за дитиною іншого працівника.
16. Вважає, що 5 січня 2017 року він фактично приступив до виконання обов`язків у новоствореному відділі, оскільки до цього часу він перебував на лікарняному (даний факт не заперечує відповідач) та після визначення йому робочого місця, а також забезпечення усім необхідним для роботи засобами почав виконувати доручену йому керівництвом відділу роботу.
17. Фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи відома власника або уповноваженого ним органу.
18. Стверджує, що трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи. Однак, при цьому повинні бути виконані додатково хоча б декілька вищезазначених дій, що передують допуску до роботи, а не сам лише допуск сам по собі.
19. Вважає, що сам по собі факт закінчення строку автоматично не припиняє трудових відносин. Договір вважається продовженим на тих самих умовах, але вже на невизначений строк. У випадку виходу іншого працівника, пропуск строку на звільнення працівника, прийнятого на роботу за строковим трудовим договором, надалі означає необхідність його звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці (через скорочення чисельності працівників).