ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 815/2820/15
адміністративне провадження № К/9901/273/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: Губської О.А., Соколова В.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу
за касаційною скаргою Запорізької митниці ДФС
на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2018 року (головуючий суддя - Балан Я.В., судді: Вовченко О.А., Левчук О.А.)
та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 4 грудня 2019 року (головуючий суддя - Шевчук О.А., судді: Бойко А.В., Осіпов Ю.В.)
у справі №815/2820/15
за позовом ОСОБА_1
до Запорізької митниці ДФС, Державної фіскальної служби України,
третя особа: Міністерство юстиції України,
про скасування наказу та поновлення на роботі.
I. РУХ СПРАВИ
1. У травні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив:
- скасувати наказ №177-0 від 20 квітня 2015 року "Про звільнення ОСОБА_1 ";
- поновити на посаді завідувача сектору боротьби з незаконними переміщенням наркотиків і зброї управління аналізу ризиків та протидії митним правопорушенням Запорізької митниці ДФС;
- стягнути з Запорізької митниці ДФС середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 20 жовтня 2014 року і до моменту фактичного поновлення на публічній службі;
- зобов`язати Запорізьку митницю ДФС України відкликати відомості про застосування до ОСОБА_1 заборони передбаченої частиною третьою статті 1 Закону України "Про очищення влади".
2. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з наказом Запорізької митниці ДФС №177-о від 20 квітня 2015 року про його звільнення не погоджується та вважає його таким, що підлягає скасуванню з огляду на те, що в порушення статей 38, 43, 64 Конституції України було допущено обмеження прав позивача на право та доступ до державної служби. У зв`язку з чим, наказ про звільнення його з посади є таким, що суперечить положенням Конституції України та, відповідно, є незаконним.
3. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2018 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 4 грудня 2019 року, позов задоволено частково. Наказ Запорізької митниці ДФС №177-0 від 20 квітня 2015 року "Про звільнення ОСОБА_1 " скасовано. Поновлено ОСОБА_1 на посаді завідувача сектору боротьби з незаконними переміщенням наркотиків і зброї управління аналізу ризиків та протидії митним правопорушенням Запорізької митниці ДФС. Стягнуто з Запорізької митниці ДФС на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу 125 393,08 грн. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді завідувача сектору боротьби з незаконними переміщенням наркотиків і зброї управління аналізу ризиків та протидії митним правопорушенням Запорізької митниці ДФС та стягнено з Запорізької митниці ДФС середній заробіток за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць 5 603,59 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
4. Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Запорізька митниця ДФС звернулася з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
5. У відзиві на касаційну скаргу позивач не погодився з касаційною скаргою, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Судами встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в митних органах України та на момент звільнення перебував на посаді завідувача сектору боротьби з незаконними переміщенням наркотиків і зброї управління аналізу ризиків та протидії митним правопорушенням Запорізької митниці ДФС.
7. Наказом Запорізької митниці ДФС "Про звільнення ОСОБА_1 " №177-о від 20 квітня 2015 року керуючись Кодексом законів про працю України, Закону України "Про очищення влади" звільнено ОСОБА_1, завідувача сектору боротьби з незаконним переміщенням наркотиків і зброї управління аналізу ризиків та протидії митним правопорушенням, 20 квітня 2015 року відповідно до пункту 7-2 частини першої статті 36 КЗпП України з підстав передбачених Законом України "Про очищення влади".
8. Підставою для винесення зазначеного наказу слугували довідка від 16 квітня 2015 року про результати перевірки відомостей, зазначених в особовій справі та/або трудовій книжці та доповідна записка головного спеціаліста сектору персоналу Задорожної І.В. №679/13-27 від 16 квітня 2015 року.
9. В довідці про результати вивчення особової справи та трудової книжки ОСОБА_1 зазначено, що з 12 червня 2013 року по 16 квітня 2014 року позивач обіймав посаду заступника начальника Запорізької митниці Міндоходів начальника управління боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями, яка відноситься до посад, передбачених пунктом 4 частини другої статті 3 Закону України від 16 вересня 2014 року №1682-VII "Про очищення влади" та абзацом 5 частини першої статті 14 Порядку проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частиною третьою і четвертою статті 1 Закону України від 16 вересня 2014 року №1682-VII "Про очищення влади".
IIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
10. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що вчинення особою заходів або сприяння їх здійснення, спрямованих на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_2 підриває основи національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини має бути доведено індивідуально у кожному конкретному висновку з наданням особі, яка піддається процедури люстрації гарантованого права на захист та право на оскарження відповідного рішення суду, а тому передбачені цим Законом заборони до нього не застосовуються.
11. Окрім того, відповідач не надав доказів на підтвердження того, що позивач своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснював заходи або сприяв їх здійсненню, спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_2, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
12. Скаржник у доводах касаційної скарги зазначає, що Закон України від 16 вересня 2014 року №1682-VII "Про очищення влади" (далі - Закон №1682-VII), який є спеціальним, прийнято для захисту та утвердження демократичних цінностей, верховенства права та права людини в Україні, слід мати на увазі, що його дія розповсюджується без обмежень на всіх осіб, які обіймають (обіймали) посади (перебувають на службі) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування (крім виборних посад), на підставі критеріїв, визначених у статті 3 Закону №1682-VII.
13. Крім того, незалежно від того, чи було в посадових обов`язках позивача здійснення формування та реалізації державної митної політики, він займав посаду - заступника керівника територіального (регіонального) орану центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику. Зазначена підстава для звільнення встановлена Законом, а тому митниця при здійсненні своїх повноважень зобов`язана була виконувати Закон №1682-VII.
14. З урахуванням зазначеного та на підставі частини другої статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, вважає правомірним звільнення ОСОБА_1 з підстав, передбачених Законом №1682-VII.
15. Інші аргументи касаційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судом фактичних обставин справи.
16. Міністерство юстиції України у поясненнях на касаційну скаргу підтримав вимоги останньої вказуючи на правомірність спірного наказу про звільнення ОСОБА_1, відповідно до пункту 7-2 частини першої статті 36 КЗпП України з підстав передбачених Законом №1682-VII. Меті обмежень, що передбачені Законом №1682-VII, узгоджується з демократичними принципами, передбаченими Конституцією України і міжнародно-правовими стандартами, тому звільнення відповідних осіб, до яких застосовується заборона, в порядку, передбаченому Законом №1682-VII, є правомірним.
17. У відзиві на касаційну скаргу позивач посилаючись на правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
18. Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
19. Оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій фактично оскаржуються в частині задоволених позовних вимог, зокрема щодо скасування наказу про звільнення та поновлення на посаді, а в іншій частині Запорізькою митницею ДФС України судові рішення не оскаржуються, то Верховний Суд перевіряє їх законність та обґрунтованість лише у цій частині.
20. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
21. Принцип законності вимагає, щоб органи державної влади мали повноваження на вчинення певних дій та в подальшому діяли виключно в межах тих повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Принцип верховенства права (стаття 8 Конституції України), у поєднанні з принципом законності вимагає, щоб такі дії органів державної влади були ще й правовими.
22. Правові та організаційні засади проведення очищення влади (люстрації) для захисту та утвердження демократичних цінностей, верховенства права та прав людини в Україні визначені Законом №1682-VII.
23. Очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (далі - посади) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування (частина перша статті 1 Закону №1682-VII).
24. Відповідно до частини другої статті 1 Закону №1682-VII очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_2, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, і ґрунтується на принципах: верховенства права та законності; відкритості, прозорості та публічності; презумпції невинуватості; індивідуальної відповідальності; гарантування права на захист.
25. За нормами частини третьої статті 1 Закону №1682-VII протягом десяти років із дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону.
26. Парламентська асамблея Ради Європи у Резолюції ПАРЄ №1096 (1996) звернула увагу держав-членів на те, що "люстрація" застосовується до осіб у випадку доведення їх провини в кожному конкретному випадку, а не як інструмент формального звільнення з посади. Зокрема, у пункті 12 Асамблея підкреслила, що загалом люстраційні заходи можуть будуть сумісними з демократичною державою, заснованій на принципі верховенства права, за умов дотримання деяких критеріїв. По-перше, провина, а саме особиста, а не колективна, повинна бути доведена в кожному окремому випадку; це наголошує на потребі в індивідуальному, а не колективному, застосуванні законів про люстрацію. По-друге, повинні гарантуватися право на захист, презумпція невинуватості до доведення провини і право на судовий перегляд ухваленого рішення. Помста у жодному разі не може бути метою таких заходів, а процес люстрації не повинен допускати політичне або соціальне зловживання результатами люстрації. Метою люстрації є не покарання осіб, які вважаються винними (це входить до завдань прокурорів, які керуються кримінальним законодавством), а захист молодих демократій.