ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 вересня 2020 року
м. Київ
справа №826/11839/17
адміністративне провадження №К/9901/8668/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Рибачука А.І.,
суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,
розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №826/11839/17
за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Кабінету Міністрів України
на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2020, постановлену судом в складі колегії суддів: головуючого судді Парінова А.Б., суддів: Беспалова О.О., Губської Л.В.,-
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. 09.09.2017 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до Кабінету Міністрів України (далі - відповідач, скаржник), в якому просили суд :
- визнати незаконним і протиправним розповсюдження положень постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2017 №180 на учасників ліквідації аварії на ЧАЕС першої категорії в процесі реалізації пільг щодо безплатного забезпечення їх ліками за рецептами лікарів, встановлених статтею 20 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
- зобов`язати відповідача доповнити постанову Кабінету Міністрів України від 16.03.2017 №180 положенням відповідного змісту про те, що перелік основних медичних засобів, визначений цієї постановою, не може застосовуватися як обмежувальний при наданні медичними закладами пільгових рецептів інвалідам - ліквідаторам аварії на ЧАЕС відповідно до положень частини першої статті 20 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
2. Позовна заява була обґрунтована незгодою позивачів з відсутністю у переліку, наведеному у постанові Кабінету Міністрів України від 16.03.2017 №180, лікарських засобів необхідних для ліквідаторів аварії на ЧАЕС, право на безоплатне отримання яких передбачене статтею 20 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2019 адміністративний позов задоволено частково. Зобов`язано Кабінет Міністрів України врегулювати відносини щодо можливості безплатного відпуску ліків особам, віднесеним до категорії 1 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, незалежно від місця проживання цих осіб з урахуванням висновків суду. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
4. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Кабінет Міністрів України 19.12.2019 звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просив його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
5. Шостим апеляційним адміністративним судом ухвалою від 27.12.2019 апеляційну скаргу відповідача повернуто на підставі пункту 1 частини четвертої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), зважаючи на те, що до матеріалів справи не додано належного документа, що підтверджує повноваження представника, яким подано та підписано апеляційну скаргу.
6. 17.01.2020 відповідач повторно звернувся до суду з апеляційною скаргою та заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, яку Шостим апеляційним адміністративним судом ухвалою від 24.01.2020 залишено без руху, зважаючи на невідповідність такої вимогам статті 295 КАС України, у зв`язку з пропуском строку на апеляційне оскарження та визнанням неповажними зазначених у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження причин пропуску такого строку, та надано десятиденний строк з для вручення копії такої ухвали для усунення вказаних недоліків, шляхом подання (направлення) заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження з зазначенням інших підстав для поновлення такого строку або доказів, що строк на апеляційне оскарження не пропущено.
7. Шостим апеляційним адміністративним судом ухвалою від 17.02.2020 відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, зважаючи на те, що скаржником пропущено строк подання апеляційної скарги, а вказані підстави пропуску строку на апеляційне оскарження є неповажними.
8. 23.03.2020 відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2020, а справу №826/11839/17 направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
9. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2018 адміністративний позов задоволено частково.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у частині задоволених позовних вимог відповідач 19.12.2019 подав апеляційну скаргу та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.12.2019 апеляційну скаргу повернуто відповідачу на підставі пункту 1 частини четвертої статті 298 КАС України, зважаючи на те, що апеляційна скарга подана та підписана особою, яка не має права її підписувати.
Шостий апеляційний адміністративний суд повертаючи апеляційну скаргу виходив з того, що надана до суду апеляційної інстанції копія довіреності, яка засвідчена представником, не може бути належним доказом дійсної волі особи, що її видала, на уповноваження іншої представляти її інтереси, у зв`язку з чим додана до апеляційної скарги відповідачем довіреність не є документом, що посвідчує повноваження Шокуна О.В. на представництво Кабінету Міністрів України у порядку, встановленому законом. Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга подана та підписана особою, яка не має права її підписувати, оскільки докази на підтвердження відповідних повноважень апелянтом суду не надані.
17.01.2020 відповідачем повторно було подано апеляційну скаргу та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду.
Дане клопотання відповідач обґрунтував тим, що апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції була подана 19.12.2019 у межах тридцятиденного терміну з дня отримання оскаржуваного рішення. Однак, ухвалою від 27.12.2019 суд апеляційної інстанції повернув апеляційну скаргу з підстав відсутності належного документу, що підтверджує повноваження представника, яким подано та підписано апеляційну скаргу. Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.12.2019 надіслано судом 03.01.2020 та отримано відповідачем 10.01.2020. Скориставшись правом на повторне звернення з апеляційною скаргою, відповідач 17.01.2020 повторно подав апеляційну скаргу.
Перевіривши апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції ухвалою від 24.01.2020 залишив її без руху, зважаючи на те, що апеляційна скарга подана після закінчення строків, встановлених статтею 295 КАС України, а підстави зазначені позивачем у заяві про поновлення такого строку визнані судом неповажними.
Так, позивачу було запропоновано в десятиденний строк з дня отримання вищевказаної ухвали усунути недоліки апеляційної скарги шляхом надання до суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших поважних причин його пропуску.
Крім того, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.01.2020 клопотання Кабінету Міністрів України про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції залишено без задоволення, зважаючи на те, що недоліки попередньої апеляційної скарги не можуть бути розцінені при новому вирішенні питання про відкриття провадження як поважна причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення, що набрало законної сили. При цьому, суд апеляційної інстанції виходив з того, що строк було пропущено не з поважних причин, що не залежали від волі скаржника, а через невиконання приписів процесуального закону, що свідчить про відсутність перешкод для своєчасного подання апеляційної скарги, за вказаних умов.
На виконання ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху відповідачем подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому відповідач як на підставу поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду вказував на те, що попередня апеляційна скарга була подана Кабінетом Міністрів України в межах визначеного статтею 295 КАС України строку, проте була повернута судом апеляційної інстанції за відсутності законних на те підстав, що на переконання скаржника є підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження.
Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 17.02.2020 визнав неповажними вказані відповідачем причини пропуску строку на апеляційне оскарження та відмовив у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
ІІІ. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
10. Шостий апеляційний адміністративний суд відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у даній справі застосував процесуальні наслідки, передбачені статтею 299 КАС України, оскільки апеляційна скарга подана скаржником після закінчення строків, встановлених статтею 295 КАС України, і підстави, вказані скаржником у заяві про поновлення строку, визнані судом неповажними.
Так, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження виходив з того, що поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами справи певних процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами. Судом апеляційної інстанції відхилено доводи відповідача щодо безпідставності повернення апеляційної скарги Кабінету Міністрів України, яка була подана в межах визначеного законодавством строку, як поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, оскільки, відповідач фактично реалізував своє право на звернення до суду із апеляційною скаргою в межах визначеного законодавством строку. При цьому, в ухвалі про повернення апеляційної скарги скаржнику було роз`яснено право на її оскарження до суду касаційної інстанції у разі незгоди скаржника із таким судовим рішенням. Проте, відповідач вказаним правом не скористався, а отже фактично погодився із рішенням суду про повернення апеляційної скарги.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
11. Касаційна скарга мотивована, зокрема тим, що суд апеляційної інстанції протиправно відмовив у відкритті апеляційного провадження, зважаючи на те, що пропуск строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції зумовлено обставинами незалежними від скаржника. Також, на обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач зазначив, що повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню до адміністративного суду та не є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження. Скаржник наполягає на тому, що рішення суду апеляційної інстанції отримав 10.01.2020 та повторно звернувся до суду апеляційної інстанції 17.01.2020, усунувши недолік, який був підставою для повернення першої апеляційної скарги. На думку відповідача, суд апеляційної інстанції безпідставно не врахував, що з першою апеляційною скаргою він звернувся вчасно, а після її повернення у найкоротший строк повторно звернувся до суду, тобто діяв добросовісно. Крім того, скаржник вказав на те, що відмова у відкритті апеляційного провадження з формальних підстав унеможливила його доступ до правосуддя для повного захисту прав та інтересів та призвела до порушення права на судовий захист.