ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 805/4560/17-а
адміністративне провадження № К/9901/53519/18
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мороз Л.Л.,
суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у касаційній інстанції адміністративну справу № 805/4560/17-а
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про визнання відмови незаконною та зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2018 року у складі колегії суддів: головуючого - Сіваченка І.В., суддів Василенко Л.А., Шишова О.О.,
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (далі - Управління) в якому просив:
- визнати незаконною відмову Управління щодо розгляду клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га на території Марківської сільської ради Костянтинівського району Донецької області;
- зобов`язати Управління розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою споруд протягом 1 місяця з часу проголошення остаточного рішення за цим позовом;
- зобов`язати Управління надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину України ОСОБА_1, у спосіб, передбачений приписами спеціальних норм Земельного Кодексу України (далі - ЗК України).
Позовні вимоги вмотивовані тим, що 2 серпня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розробку документації землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, проте Управління відмовлено з огляду на те, що вказана земельна ділянка відсутня в переліку земельних ділянок, який формується та оприлюднюється на веб-сайтах органів Держгеокадастру. Позивач вважає, що рішення Управління, оформлене листом № Д-3986/0-2853/6-17 від 31 серпня 2017 року, є протиправним та прийняте з порушенням норм чинного законодавства України.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2018 року у справі № 805/4560/17-а позов задоволено частково.
Визнано незаконною відмову Управління щодо розгляду клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га на території Марківської сільської ради Костянтинівського району Донецької області.
Зобов`язано Управління повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га на території Марківської сільської ради Костянтинівського району Донецької області з урахуванням висновків, викладених у рішенні.
В інший частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2018 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позову.
Як встановлено, 2 серпня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Управління з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність площею 2,0000 га пасовищ для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі на території Марківської сільської ради Костянтинівського району Донецької області.
До клопотання позивачем додано: копію паспорту; копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру; викопіювання з проекту реформування колишнього КСП "Дружба" Марківської сільської ради Костянтинівського району Донецької області щодо бажаного місця розташування витребуваної земельної ділянки; довідку за даними форми 6-зем; обґрунтування щодо використання земельної ділянки.
Управління Листом від 31 серпня 2017 року № Д-3986/0-2853/6-17 відмовило ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку документації землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.
Відмова обґрунтована тим, що згідно Постанови № 413 органи Держгеокадастру формують та оприлюднюють перелік земельних ділянок з визначенням площі, які передаються в межах норм безоплатної приватизації на території відповідної області. Зважаючи на відсутність бажаної до відведення земельної ділянки в наведеному переліку, відповідач не вбачає правових підстав для надання дозволу на розробку відповідного проекту землеустрою для її відведення.
Так, відповідач зазначає, що надання дозволів на розроблення документації із землеустрою та передача земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації може здійснюватися лише відповідно до переліків земельних ділянок, який формується щоквартально та оприлюднюється на офіційних веб-сайтах територіальних органів Держгеокадастру.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що приймаючи рішення про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, відповідач перевищив межі повноважень, визначених ЗК України, діяв необґрунтовано та протиправно. Тому, суд вважав за необхідне зобов`язати Управління повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га на території Марківської сільської ради Костянтинівського району Донецької області. Суд першої інстанції наголосив, що при повторному розгляді заяви позивача відповідач не може прийняти рішення, яке по суті повторює рішення, що визнане судом протиправним, і повинен вирішити заяву позивача з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цій справі.
Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у позові, дійшов висновку, що відповідач діє не тільки на підставі ЗК України; не виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 07 червня 2017 року № 413 "Деякі питання удосконалення управління у сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними" затверджено Стратегію удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними" (далі - Постанова № 413), яка не скасована - пряме порушення законодавства України; органами, що забезпечують реалізацію Стратегії є Держгеокадастр; місце розташування земельної ділянки не відповідає вимогам прийнятого відповідно до ЗК України нормативно-правового акту Стратегії.
У касаційній скарзі позивач заявив вимогу про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.
В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач заперечив проти її доводів, вважає рішення апеляційного суду законним та обґрунтованим, у зв`язку з чим просить залишити скаргу без задоволення.
Суд, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.
До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.