ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 вересня 2020 року
м. Київ
Справа № 916/122/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.,
за участю секретаря судового засідання - Савінкової Ю.Б.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фламенко"
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 23 червня 2020 року (головуючий - Ярош А. І., судді - Принцевська Н. М., Діброва Г.І.)
за позовом Фізичної особи - підприємця Никитенка Володимира Петровича
до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "СТЕП-УА", 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фламенко"
про визнання договору недійсним,
та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий центр "Південний"
до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "СТЕП-УА", 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фламенко"
про визнання договору недійсним
(за участю представників: позивача - Мінченко Д.А., відповідача-1 - Пацалюк А.В. )
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
1. У березні 2019 року Фізична особа - підприємець Никитенко Володимир Петрович (далі - ФОП Никитенко В.П., позивач) звернувся з позовом до (1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Степ-УА" (далі - ТОВ "Степ-УА", відповідач-1); (2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фламенко" (далі - ТОВ "Фламенко", відповідач-2) про визнання недійсним укладеного між відповідачами договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 21.03.2011.
2. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає про те, що в серпні 2018 року Никитенко В.П. став власником нежитлового приміщення по АДРЕСА_1. У березні 2019 року Никитенко В.П. отримав статус фізичної- особи підприємця та у своїй господарській діяльності планував використовувати спірне нежитлове приміщення шляхом здачі його в оренду. Однак існування оспорюваного договору порушує права позивача, оскільки такий правочин направлений на протиправне відчуження спірного нерухомого майна та перешкоджає позивачу реалізовувати правомочності власника майна.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
3. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02 березня 2020 року провадження у справі закрито на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
4. Суд першої інстанції зазначив, що даний спір не пов`язаний зі здійсненням позивачем господарської діяльності, а тому підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства, оскільки: (1) позивач не мав статусу підприємця на момент укладення між відповідачами оспорюваного договору; (2) нежитлове приміщення придбано Никитенком В.П. саме як фізичною особою.
Короткий зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції
5. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23 червня 2020 року ухвалу суду першої інстанції скасовано, справу направлено на розгляд до цього суду.
6. Суд апеляційної інстанції встановив, що (1) на момент звернення з позовом позивач мав статус суб`єкта підприємницької діяльності з основним видом господарської діяльності - надання в оренду власного і орендованого майна; (2) нежитлове приміщення, що було предметом оспорюваного договору, є комерційною нерухомістю (розташовано в торговому центрі); (3) позивач має намір здійснювати господарську діяльність шляхом здачі нежитлового приміщення в оренду. Отже, відповідно до приписів статті 20 ГПК України даний спір за суб`єктним складом учасників та характером спірних правовідносин підлягає вирішенню судом господарської юрисдикції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. Не погоджуючись із указаною постановою суду апеляційної інстанції, відповідач-2 подав касаційну скаргу, в якій просить її скасувати, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Аргументи учасників справи
Доводи відповідача-2, який подав касаційну скаргу (узагальнено)
8. Висновки суду апеляційної інстанції щодо юрисдикційної приналежності спору не відповідають положенням статей 2, 4, 236 ГПК України. Статус фізичної особи-підприємця автоматично не означає, що усі правовідносини за участі такої особи є господарськими. У справі відсутні докази намірів використання позивачем спірного приміщення саме в підприємницькій діяльності, оскільки діяльність зі здачі нежитлового приміщення в оренду не залежить від наявності у фізичної особи статусу суб`єкта підприємницької діяльності. За висновками Великої Палати Верховного Суду у справах 749/230/15-ц, №904/1182/17, №922/2972/17 визначальним для визначення юрисдикційної приналежності спору є встановлення факту використання майна саме в підприємницькій діяльності, що свідчило б про господарський характер правовідносин.
9. Спірні правовідносини є цивільними оскільки позивач не мав статусу суб`єкта підприємницької діяльності на момент укладення спірного договору, а отже такий договір не міг порушити його господарських прав та інтересів.
Позиції позивача та третьої особи з самостійними вимогами у відзивах на касаційну скаргу
10. При визначенні юрисдикційної приналежності спору апеляційний суд виходив з характеру спірних правовідносин та вірно застосував приписи процесуального законодавства, з урахуванням усталених правових висновків Великої Палати Верховного Суду, а отже оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою. Натомість процитовані скаржником висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 922/2972/17 не підлягають застосуванню, оскільки зроблені за інших фактичних обставин справи, тобто не є подібними.
Позиція Верховного Суду
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції
11. Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги в пунктах 8, 9 Постанови з огляду на таке.
12. Вирішуючи питання юрисдикційної приналежності даного спору, Суд звертається до правових висновків Великої Палати Верховного Суду щодо загальних критеріїв розмежування юрисдикційної приналежності спорів за участю сторони - ФОП, зокрема у постановах від 25.02.2020 у справі № 916/385/19, від 30.06.2020 у справі № 235/445/18, а саме: (1) суб`єктний склад правовідносин, (2) предмет спору та (3) характер спірних матеріальних правовідносин; (4) пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
13. Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
14. Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.
15. Разом з тим за приписами частини другої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
15.1. Відповідно до частин першої та другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та ФОП, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.