ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 вересня 2020 року
м. Київ
Справа № 910/767/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,
за участю секретаря судового засідання - Журавльова А.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Сухарського Олександра Вікторовича на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2020 (Агрикова О.В., Мальченко А.О., Чорногуз М.Г.) у справі № 910/767/20 Господарського суду міста Києва
за позовом Фізичної особи-підприємця Сухарського Олександра Вікторовича до Київської міської ради про спонукання до укладення додаткових угод
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
1. Фізична особа-підприємець Сухарський Олександр Вікторович (далі - Позивач) звернувся в Господарський суд міста Києва з позовом до Київської міської ради (далі - Відповідач) про: 1) визнання укладеною додаткової угоди щодо поновлення на три роки договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) №980 від 23.06.2005 щодо оренди земельної ділянки площею 20 м2 по бульв. Леоніда Бикова, 3 в м. Києві в редакції, викладеній в позові; 2) визнання укладеною додаткової угоди щодо поновлення на три роки договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) №559 від 23.02.2004 щодо оренди земельної ділянки площею 20 м2 по вул. Радунській, 24/8 в м. Києві в редакції, викладеній в позові; 3) визнання укладеною додаткової угоди щодо поновлення на три роки договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) №977 від 23.06.2005 щодо оренди земельної ділянки площею 20 м2 по вул. Радунській, 18а в редакції, викладеній в позові; 4) визнання укладеною додаткової угоди щодо поновлення на три роки договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) №978 від 23.06.2005 щодо оренди земельної ділянки площею 50 м2 по вул. Лісківській, 8/24 в м. Києві в редакції, викладеній в позові; 5) визнання укладеною додаткової угоди щодо поновлення на три роки договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) №979 від 23.06.2005 щодо оренди земельної ділянки площею 20 м2 по вул. Сабурова, 5 в м.Києві в редакції, викладеній в позові.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, реалізуючи своє право на поновлення договорів, Позивач листом від 05.02.2019 (до якого додано проекти відповідних додаткових угод) повідомив Відповідача про намір поновити строком на три роки договори на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди). Однак, Відповідач протягом строку, визначеного частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", не повідомив Позивача про прийняте рішення щодо поновлення договорів оренди землі, а також про свої заперечення, в разі їх наявності. При цьому, Позивач продовжує користуватися орендованими земельними ділянками.
Короткий зміст рішення, ухваленого судом першої інстанції
3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.03.2020 позов задоволено повністю.
4. Рішення суду мотивовано тим, що оскільки Позивач завчасно звернувся до Відповідача з листом про поновлення договорів з доданням проектів додаткових угод і після закінчення строку дії договорів Позивач продовжує користуватися земельними ділянками та сплачувати орендну плату, а тому, враховуючи відсутність протягом одного місяця після закінчення строку дії договорів повідомлення Відповідача про заперечення у поновленні договорів оренди землі, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Короткий зміст оскаржуваної постанови, прийнятої судом апеляційної інстанції
5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2020 рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2020 скасовано та прийнято нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.
6. Постанова суду мотивована тим, що оскільки у договорах оренди земельних ділянок відсутні їх кадастрові номери, а також відносно них не встановлено меж в натурі (на місцевості) та не закріплено межовими знаками, а тому такі земельні ділянки є несформованими та не можуть бути об`єктами цивільних прав відповідно до статті 791 ЗК України та статті 15 Закону України "Про оренду землі".
6.1. Факт того, що Відповідачем не було розглянуто лист Позивача з проектами додаткових угод та не було направлено заперечень у поновленні договорів, не може слугувати безумовною підставою для поновлення договорів оренди (які не відповідають типовому договору оренди) земельної ділянки (яка не сформована, як об`єкт цивільних прав відповідно до вимог чинного законодавства), оскільки, в даному випадку, фактично визнання додаткових угод укладеними призведе до визнання додаткових угод такими, що не відповідають законодавству.
Короткий зміст вимог касаційної скарги Позивача
7. Позивач подав касаційну скаргу на постанову суду апеляційної інстанції, в якій просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Аргументи учасників справи
Доводи Позивача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)
8. Судом апеляційної інстанції неправильно застосовано статті 15, 33 Закону України "Про оренду землі", статтю 791 ЗК України, статті 5, 203, 204, 215, 509, 638 ЦК України, статтю 58 Конституції України в частині того, що відсутність в договорі оренди землі кадастрового номера земельної ділянки у випадку виконання сторонами такого договору не свідчить про порушення прав орендодавця.
9. Крім того, на даний час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування статті 33 Закону України "Про оренду землі" у подібних правовідносинах, зокрема, у випадку поновлення договору оренди землі, у якому відсутній кадастровий номер земельної ділянки за умови, що станом на момент укладення такого договору не було встановлено такої істотної умови договору оренди землі, як кадастровий номер.
Позиція Відповідача у відзиві на касаційну скаргу
10. Відповідач відзив на касаційну скаргу не надав, що у відповідності до частини 3 статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення у даній справі у касаційному порядку.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
11. Як встановлено судами попередніх інстанцій, між Позивачем (Орендар) та Деснянською районною в м. Києві радою (Орендодавець) укладено договори на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) №980 від 23.05.2005, №559 від 23.02.2004, №977 від 23.06.2005, №978 від 23.06.2005, №979 від 23.06.2005. Предметом зазначених договорів є земельні ділянки, надані в тимчасове короткострокове користування на умовах оренди строком на 3 роки для обслуговування та експлуатації торговельних кіосків на вул. Радунській, 24/8, вул.Радунській, 18а, вул. Лісківській, 8/24, вул. Сабурова, 5, бульв. Бикова, 3, кожна з яких площею 20 м2.
12. Деснянською районною в м. Києві радою 27.11.2008 прийнято рішення №47 "Про продовження терміну договорів оренди земельних ділянок", відповідно до якого продовжено термін дії вказаних вище договорів оренди земельних ділянок для обслуговування та експлуатації малих архітектурних форм.
13. Рішеннями Господарського суду міста Києва від 08.02.2010 у справі №39/4, від 30.04.2013 у справі №910/6392/13 та від 28.07.2016 у справі №910/11945/16 договори на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) №980 від 23.05.2005, №559 від 23.02.2004, №977 від 23.06.2005, №978 від 23.06.2005, №979 від 23.06.2005 були поновлені кожного разу на три роки, а останнім рішенням - до 25.10.2019.
14. Позивач звернувся до Відповідача з листом від 05.02.2019, в якому повідомив про намір продовжити (поновити) строком на 3 роки договори на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) і до листа Позивачем додано проекти відповідних додаткових угод про продовження (поновлення) договорів.
14.1. Попередні судові інстанції встановили, що Відповідач відповіді на лист Позивача не надав та додаткові угоди не підписав. Натомість, Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листом від 04.03.2019 повідомив Позивача про неможливість поновлення вказаних вище договорів.
15. Звертаючись з позовом Позивач зазначив, що він продовжує користуватися спірними земельними ділянками та сплачує всі орендні платежі і, оскільки Відповідач протягом одного місяця після закінчення строку дії договорів заперечення в їх поновленні не надав, тому договори є поновленим на той самий строк та на тих самих умовах відповідно до частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".
16. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанцій виходив з того, що матеріали справи не містять доказів висловлення Відповідачем протягом одного місяця від дати закінчення строку дії договорів будь-яких заперечень щодо продовження дії цих договорів на тих самих умовах і на той самий строк; лист Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 04.03.2019 не є запереченням Відповідача, оскільки Департамент не є Орендодавцем за спірними договорами.
17. Здійснивши апеляційний перегляд справи, суд апеляційної інстанції скасував рішення місцевого господарського суду та прийняв нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з тих підстав, що всупереч положень статті 791 ЗК України та статті 15 Закону України "Про оренду землі", в спірних договорах не зазначено кадастрові номери, а також відносно них не встановлено меж в натурі (на місцевості) та не закріплено межовими знаками, а тому такі земельні ділянки є несформованими та не можуть бути об`єктами цивільних прав.
Факт того, що Відповідачем не було розглянуто лист Позивача з проектами додаткових угод та не було направлено заперечень у поновленні договорів, не може слугувати безумовною підставою для поновлення договорів оренди (які не відповідають типовому договору оренди) земельної ділянки (яка не сформована, як об`єкт цивільних прав відповідно до вимог чинного законодавства), оскільки, в даному випадку, фактично визнання додаткових угод укладеними призведе до визнання додаткових угод такими, що не відповідають законодавству.
18. Звертаючись до Верховного Суду з касаційною скаргою, Позивач оскаржує постанову суду апеляційної інстанцій з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК України.
19. Частиною 1 статті 300 ГПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
20. Таким чином, предметом касаційного розгляду є законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
21. Частиною 2 статті 6 та частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
22. Питання права касаційного оскарження врегульовано статтею 287 ГПК України, частиною 2 якої встановлено підстави касаційного оскарження судових рішень виключно у випадках, визначених цією процесуальною нормою.
23. Відповідно до пунктів 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1); якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3).
24. У поданій касаційній скарзі Позивач, обґрунтовуючи наявність підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, вказав, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано статті 15, 33 Закону України "Про оренду землі", статтю 791 ЗК України, статті 5, 203, 204, 215, 509, 638 ЦК України, статтю 58 Конституції України в частині того, що відсутність в договорі оренди землі кадастрового номера земельної ділянки у випадку виконання сторонами такого договору не свідчить про порушення прав орендодавця. Судом застосовано вказані норми права без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду у справах №541/1431/17-ц, №904/3935/18, №910/4769/19, №910/2114/19, №661/4772/15-ц, №667/10018/15-ц, №905/650/19, №914/1131/18, №914/385/18, №904/6455/17, №915/641/18, №908/510/19, №918/104/18, №908/1331/18, №594/376/17-ц, №920/739/17, №920/753/17, №908/2484/17, №915/460/18, №908/299/18, №203/2612/13-ц, №5023/3905/12, №910/15250/18, №910/6271/17, №761/310/17, №910/6356/19, №910/2566/16, №909/324/19, №910/6753/18, №20/5007/101/11, №916/1283/17, №924/506/17, №908/2217/17, №922/327/19, №390/34/17, №338/180/17, №922/189/18, №926/3397/17, №910/3359/18, №904/3713/18, №915/411/19 та у справах Верховного Суду України №914/2846/17, №914/4540/14.
25. Проте обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не підтвердилися з огляду на таке.
26. Зі змісту пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України вбачається, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих же норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
27. В постановах Верховного Суду у справах №541/1431/17-ц, №904/3935/18, №910/4769/19, №910/2114/19, №661/4772/15-ц, №667/10018/15-ц, №905/650/19, №914/1131/18, №914/385/18, №904/6455/17, №915/641/18, №908/510/19, №918/104/18, №908/1331/18, №594/376/17-ц, №920/739/17, №920/753/17, №908/2484/17, №915/460/18, №908/299/18, №203/2612/13-ц, №5023/3905/12, №910/15250/18, №910/6271/17, №761/310/17, №910/6356/19, №910/2566/16, №909/324/19, №910/6753/18, №20/5007/101/11, №916/1283/17, №924/506/17, №908/2217/17, №922/327/19, №390/34/17, №338/180/17, №922/189/18, №926/3397/17, №910/3359/18, №904/3713/18, №915/411/19 та у справах Верховного Суду України №914/2846/17, №914/4540/14, висновками у яких Позивачем обґрунтовано наявність підстав касаційного оскарження постанови апеляційного господарського суду, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, Верховний Суд, здійснював касаційний перегляд справ, предметом спору в яких є визнання недійсним договору (№541/1431/17-ц, №904/3935/18, №910/4769/19, №910/2114/19, №667/10018/15-ц, №915/641/18, №203/2612/13-ц, №910/6271/17, №761/310/17, №20/5007/101/11, №922/189/18, №914/2846/17), стягнення коштів (№904/6455/17, №908/510/19, №918/104/18, №916/1283/17, №338/180/17, №926/3397/17, №904/3713/18, №915/411/19, №914/4540/14), захист прав споживача та визнання договору недійсним (№661/4772/15-ц), скасування рішення та визнання договору поновленим (№905/650/19), відшкодування збитків (№914/1131/18), визнання недійсним одностороннього правочину - заяви про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних вимог (№914/385/18), зобов`язання повернути майно (№5023/3905/12), зобов`язання виконати умови договору (№910/15250/18), визнання договору укладеним (№910/6356/19), визнання незаконним і недійсним рішення (№910/2566/16), визнання договору укладеним (№909/324/19), визнання договору оренди неправомірним (№390/34/17), визнання іпотеки припиненою (№910/3359/18). Натомість, у даній справі №910/767/20, в якій Позивачем подано касаційну скаргу, суд апеляційної інстанції встановив, що предметом позовних вимог є визнання укладеними додаткових угод щодо поновлення договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди).