ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 вересня 2020 року
справа № 360/620/17
провадження № 51-176км20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:
головуюча Стефанів Н.С.,
судді: Голубицький С.С.,
Шевченко Т.В.,
секретар судового засідання Безкровний С.О.,
учасники судового провадження:
прокурор Титаренко Ю.О.,
потерпіла ОСОБА_1,
засуджений ОСОБА_2,
захисник Башинська О.П.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_1 на вирок Бородянського районного суду Київської області від 29 червня 2019 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016110120001429, стосовно
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився та проживає в АДРЕСА_1,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 119 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_1 виклала вимогу до суду касаційної інстанції (далі - Суду) про скасування судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
На обґрунтування своїх доводів потерпіла зазначає, що дії ОСОБА_2 неправомірно перекваліфіковано з ч. 1 ст. 115 КК України на ч. 1 ст. 119 КК України, внаслідок чого останній уникнув покарання за вчинений ним більш тяжкий злочин. Указує, що після проведення за дорученням суду слідчого експерименту не було складено висновку експерта щодо відповідності показань обвинуваченого даним, отриманим у ході експерименту. Вважає, що суд не надав належної оцінки зміні показань свідка ОСОБА_3, які мають протиріччя з показаннями обвинуваченого, прокурор не забезпечив участі цього свідка у слідчому експерименті та явку в судове засідання після проведення експерименту. Стверджує, що суд не повідомив їй про дату судових засідань після проведення слідчого експерименту, внаслідок чого вона була позбавлена можливості підтримувати обвинувачення особисто, брати участь у допиті обвинуваченого, заявити клопотання про призначення додаткової експертизи.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Бородянського районного суду Київської області від 29 червня 2019 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 1 ст. 119 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі п. "в" ст. 1 Закону України від 22 грудня 2016 року № 1810-VIII "Про амністію у 2016 році" ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання.
Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 95 087 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 64 000 грн - моральної шкоди.
За ухвалою Київського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_1 залишено без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без зміни.
ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що він 17 грудня 2016 року близько 02:00, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, в будинку на АДРЕСА_1 під час сварки з ОСОБА_4, вириваючи з рук останнього мисливську рушницю "ТОЗ-БМ" № НОМЕР_1 шістнадцятого калібру, яку в він сам тримав у руках, а потерпілий тримав за ствол рушниці, не передбачаючи можливості настання суспільно-небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити, не маючи наміру на заподіяння смерті ОСОБА_4, через необережність натиснув пальцем спусковий гачок вогнепальної зброї, тобто здійснив постріл у бік ОСОБА_4, який прийшовся в грудну клітку останнього, заподіявши в результаті вогнепальне шротове наскрізне проникаюче поранення живота, що супроводжувалось гострою крововтратою, внаслідок чого ОСОБА_4 помер на місці вчинення злочину.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні потерпіла підтримала касаційну скаргу, прокурор, засуджений та захисник просили залишити судові рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.
Мотиви Суду
Згідно з вимогами ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПКУкраїни) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
З урахуванням меж перегляду Судом судових рішень та підстав для їх скасування або зміни, визначених у ч. 1 ст. 438 КПК України, касаційний перегляд здійснено в частині перевірки доводів, викладених у касаційній скарзі, щодо посилань на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
За змістом касаційної скарги вбачається, що скаржник, крім іншого, посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та просить дати доказам іншу оцінку, ніж ту, яку надали суди першої та апеляційної інстанцій, тоді як перевірку цих обставин до повноважень Суду законом не віднесено. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.
Згідно з вимогами ст. 91 КПК України доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Обов`язок доказування зазначених обставин покладається на слідчого, прокурора та, в установлених КПК випадках, на потерпілого.
На підставі ст. 62 Конституції України, положень ст. 17 КПК України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.