|
| |
|
|
|
Постанова
Іменем України
10 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 438/578/18
провадження № 51-685км20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Слинька С. С.,
суддів Білик Н. В., Могильного О. П.,
за участю:
секретаря судового засідання Гапон С. А.,
прокурора Вегери Д. А.,
захисника Тимчука С. І.,
захисників, представників
цивільного відповідача Ставрук Н. З., Мицика О. В.
(в режимі відеоконференції),
законного представника,
цивільного відповідача ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),
потерпілої ОСОБА_1,
представника потерпілої Коцана Р. М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017140100000887, за обвинуваченням:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Трускавця Львівської області, зареєстрованого в цьому ж місті ( АДРЕСА_1), такого, що судимості не має,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених пунктами 1, 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 263 КК України;
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Трускавця Львівської області, зареєстрованого в цьому ж місті ( АДРЕСА_2), такого, що судимості не має,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених пунктами 1, 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України,
за касаційними скаргами захисника Тимчука С. І. в інтересах засудженого ОСОБА_3, адвокатів Ставрук Н. З. та Мицика О. В. в інтересах засудженого ОСОБА_2 та в інтересах цивільного відповідача ОСОБА_4 на вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 17 травня 2019 року
та ухвалу Львівського апеляційного суду від 05 грудня 2019 року щодо
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 17 травня 2019 року засуджено:
- ОСОБА_2 до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 263 КК України - на строк 3 роки; за ч. 4 ст. 187 КК України - на строк 10 років; за пунктами 1, 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України - на строк 15 років. На підставі ч. 1 ст. 70 цього Кодексу за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим - до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років;
- ОСОБА_3 : за ч. 4 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років; за пунктами 1, 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України - до довічного позбавлення волі з конфіскацією майна. На підставі ч. 1 ст. 70 цього Кодексу за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим - до остаточного покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 та ОСОБА_1 по 3 000 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Вирішено долю речових доказів, а також питання про стягнення судових витрат.
Згідно з вироком районного суду ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнано винними у тому, що вони 07 грудня 2012 року близько 20:00 за попередньою змовою між собою з метою заволодіння майном магазину "ІНФОРМАЦІЯ_3", що у м. Бориславі Львівської області, та з метою умисного вбивства працівників цього магазину, взявши із собою металеву трубу та 2 ножі, одягнувши заздалегідь підготовлені маски та рукавиці, очікуючи закриття вказаного магазину і виходу із нього його працівників, вчинили наступні дії. ОСОБА_3 під час виходу продавця ОСОБА_6 спричинив їй трьох ударів металевою трубою по голові, а неповнолітній ОСОБА_2 декількох ударів ножем у спину. Надалі ОСОБА_2 залишився очікувати поруч із входом до магазину, де лежала ОСОБА_6, а ОСОБА_3 з метою заволодіння майном магазину, незаконно проник до його приміщення, в якому перебував продавець ОСОБА_7, та для подолання опору потерпілого спричинив йому трьох ударів металевою трубою по голові. Однак ОСОБА_7, здійснив активний опір незаконному посяганню, повалив ОСОБА_3 на підлогу. У цей час на допомогу ОСОБА_3 в приміщення магазину незаконно проник неповнолітній ОСОБА_2, який з метою подолання опору ОСОБА_7 та переслідуючи спільний умисел, спрямований на позбавлення його життя, заподіяв численних ударів ножем по тілу останнього. Подолавши супротив ОСОБА_7, ОСОБА_3, взяв ніж у ОСОБА_2 та спричинив ним ще декількох ударів по тілу потерпілого. У результаті злочинних дій неповнолітнього ОСОБА_2 та ОСОБА_3 потерпілому ОСОБА_7 було завдано не менше 13 ударів зазначеними вище предметами, що призвело до його смерті. Надалі з метою приховування слідів скоєння злочину та заподіяння тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_6, ОСОБА_3 затягнув її в приміщення магазину та завдав їй ще декількох ударів металевою трубою по голові, оскільки потерпіла намагалась подзвонити зі свого мобільного телефону. Після цього, реалізуючи свої корисливі мотиви до кінця, ОСОБА_3 підійшов до касового апарату, який знаходився у магазині та незаконно заволодів грошовими коштами магазину "ІНФОРМАЦІЯ_3" на суму 25 930 грн. У цей час неповнолітній ОСОБА_2 незаконно заволодів майном цього магазину, а саме мобільними телефонами в кількості 23 штуки загальною вартістю 55 336,25 грн. Покидаючи місце події із викраденим майном, неповнолітній ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підійшли до потерпілої ОСОБА_6, яка подавала ознаки життя, та, керуючись умислом, спрямованим на умисне заподіяння їй смерті, ОСОБА_3 утримував її за руки, а ОСОБА_2 в цей час, завдав потерпілій декількох ударів ножем у голову, шию та в інші частини тіла. У результаті злочинних дій неповнолітнього ОСОБА_2 та ОСОБА_3 потерпілій ОСОБА_6 було заподіяно не менше 15 ударів зазначеними вище предметами, що призвели до її смерті.
Крім того, в кінці серпня 2017 року неповнолітній ОСОБА_2 без передбаченого законом дозволу на носіння холодної зброї придбав для власних потреб у невстановленої досудовим розслідуванням особи два ножі у чохлах, які періодично, в проміжок часу з кінця серпня 2017 року по 07 грудня 2017 року, носив вулицями м. Трускавця Львівської області та показував своїм товаришам.
Львівський апеляційний суд ухвалою від 05 грудня 2019 року залишив без задоволення апеляційні скарги захисників засудженого ОСОБА_2 - Мицика О. В. та Ставрук Н. З., законного представника неповнолітнього ОСОБА_2 - ОСОБА_4 та захисника засудженого ОСОБА_3 - Тимчука С. І., а вирок місцевого суду від 17 травня 2019 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - без змін.
Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали, а також позиції інших учасників кримінального провадження
У касаційній скарзі захисник Тимчук С. І., який діє в інтересах засудженого ОСОБА_3, посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, істотні порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого через суворість, просить скасувати оскаржувані судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Обґрунтовуючи свої вимоги, захисник зазначає про те, що місцевий суд усупереч вимогам ст. 384 КПК України не роз`яснив ОСОБА_3 його права на розгляд кримінального провадження щодо нього судом присяжних. Вказує, що всупереч вимогам ст. 374 КПК України судом не сформульовано належним чином обвинувачення. При цьому захисник наголошує на тому, що його підзахисний не мав умислу на вчинення вбивства потерпілих. На думку захисника з боку ОСОБА_2 мав місце ексцес виконавця, оскільки він вийшов за межі домовленості з ОСОБА_3 і його дії щодо позбавлення життя потерпілих не охоплювалися умислом останнього. Суд апеляційної інстанції, як вважає захисник, не звернув належної уваги на допущені місцевим судом порушення. Також, захисник вказує про те, що апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання сторони захисту про повторне дослідження доказів, чим порушив вимоги ч. 3 ст. 404 КПКУкраїни.
У касаційній скарзі захисники Ставрук Н. З. та Мицик О. В., які діють в інтересах засудженого ОСОБА_2, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого через суворість, просять змінити оскаржувані судові рішення та із урахуванням положень ст. 70 КК України призначити ОСОБА_2 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років. Обґрунтовуючи свої вимоги, захисники указують на те, що місцевий суд при призначенні покарання неповнолітньому ОСОБА_2 не врахував усіх обставин кримінального провадження, даних про особу засудженого та безпідставно призначив з урахуванням ст. 102 КК України максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років, що, на думку захисників, є явно несправедливим через суворість. Вказують, що місцевий суд за наявності у ОСОБА_2 пом`якшуючих покарання обставин та за відсутності обтяжуючих не мав права призначати останньому остаточне покарання у максимальному розмірі. Також зазначають, що апеляційний суд не звернув належної уваги на доводи сторони захисту про невідповідність призначеного місцевим судом покарання ОСОБА_2 .
У касаційній скарзі адвокати Ставрук Н. З. та Мицик О. В. в інтересах цивільного відповідача ОСОБА_4 просять скасувати ухвалу апеляційного суду в частині вирішення цивільних позовів та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції в порядку цивільного судочинства. Обґрунтовуючи свої вимоги, представники указують на те, що суди попередніх інстанцій, досліджуючи цивільні позови потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_1 у частині стягнення з ОСОБА_4 на їх користь грошових сум у рахунок відшкодування моральної шкоди, не перевірили належним чином законності залучення останньої як цивільного відповідача у цьому кримінальному провадженні, оскільки відповідно до вимог ч. 1 ст. 1179, ч. 1 ст. 1180 ЦК України неповнолітній ОСОБА_2 повинен відповідати за спричинену шкоду самостійно на загальних підставах.
У запереченнях на касаційні скарги адвокатів Тимчука С. І., Ставрук Н. З. та Мицика О. В. представник потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_1 - адвокат Коцан Р. М., посилаючись на безпідставність викладених у них доводів, просить залишити вирок суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції без зміни, а касаційні скарги адвокатів - без задоволення.
Позиції учасників судового провадження в судовому засіданні суду касаційної інстанції
Захисник Тимчук С. І., висловивши свої доводи на підтримання касаційної скарги, просив скасувати оскаржувані судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Адвокати Ставрук Н. З., Мицик О. В. та законний представник, цивільний відповідач ОСОБА_4 висловивши свої доводи на підтримання касаційних скарг, кожен окремо, просили скасувати оскаржувані судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Адвокат Коцан Р. М., потерпіла ОСОБА_1 та прокурор Вегера Д. А., посилаючись на безпідставність доводів сторін захисту, кожен окремо, просили касаційні скарги залишити без задоволення, а постановлені у кримінальному провадженні судові рішення - без зміни.
Мотиви суду
Відповідно до вимог ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах вимог, викладених у касаційних скаргах.
При цьому касаційний суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно з приписами ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є лише істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.