Постанова
Іменем України
10 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 759/16128/15
провадження № 51-2407 км 19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Білик Н.В.,
суддів Ємця О.П., Остапука В.І.
за участю:
секретаря судового засідання Ковтюка В.В.,
прокурора Чабанюк Т.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 12 листопада 2018 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 12 лютого 2019 року у кримінальному провадженні № 42014100000001022 щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Святошинського районного суду м. Києва від 12 листопада 2018 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, та виправдано за недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 12 лютого 2019 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.
Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що він, будучи начальником автобази ПАТ "Київметробуд", тобто службовою особою, неналежно виконуючи свої службові обов`язки через несумлінне ставлення до них, не перевірив обсяг проведених робіт, а саме обсягу вивезеного ґрунту, хоча мав об`єктивну можливість це зробити, та підписав акти приймання виконаних будівельних робіт за липень 2013 року по об`єктах вестибюль № 2, платформова ділянка, СТП-350 станції "Теремки", у яких завищені обсяги проведених робіт. У подальшому за виконані роботи, у тому числі з врахуванням цих завищених обсягів, КП "Київський метрополітен" перерахувало кошти на рахунки ПАТ "Київміськбуд" згідно з платіжними дорученнями, чим державі в особі КП "Київський метрополітен" було спричинено збиток у розмірі 204 757,62 грн, що більше ніж у 250 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян та є тяжкими наслідками.
Суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 не було доведено ознак суб`єктивної сторони злочину - злочинної самовпевненості або злочинної недбалості, оскільки останній належно виконував свої службові обов`язки, він не мав відношення до розрахунків щодо обсягів та складу перевезеного ґрунту, у його посадові обов`язки такий контроль не входив.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Зазначає, що суди дійшли необґрунтованого висновку про невинуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину, не дано усупереч ст. 94 КПК України належної оцінки кожному доказу окремо та усім доказам в їх сукупності, не зазначено у чому саме полягає недопустимість доказів, а також допущено суперечності у судових рішеннях щодо підстав виправдання. Суд апеляційної інстанції усупереч вимогам ст. 419 КПК України не дав вмотивованих відповідей на усі доводи апеляційної скарги, відмовив у задоволенні клопотання про повторне дослідження доказів, давши їм в ухвалі оцінку, чим порушив засади безпосередності судового розгляду.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор у судовому засіданні підтримав скаргу частково, вказував на недотримання судом апеляційної інстанції вимог ст. 419 КПК України, просив скасувати ухвалу цього суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Мотиви суду
Згідно ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. При розгляді доводів, наведених у касаційній скарзі, колегія суддів виходить із фактичних обставин, встановлених судами.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції, і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК України. Водночас у певних випадках дослідження доказів апеляційним судом може бути визнано додатковою гарантією забезпечення права на справедливий суд (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Ухвала апеляційного суду - це рішення вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, ухвали, що перевіряються в апеляційному порядку, та повинна відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Стаття 419 КПК України чітко вимагає, що в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, мають бути зазначені мотиви з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення, в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.