Постанова
Іменем України
16 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 601/831/16-ц
провадження № 61-45741св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Журавель В. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Почаївська міська рада, ОСОБА_2, інтереси якої представляє її законний представник ОСОБА_3,
третя особа - відділ Держгеокадастру в Кременецькому районі,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Тернопільської області від 12 вересня 2018 року в складі колегії суддів: Парандюк Т. С., Дикун С. І., Храпак Н. М.,
ВСТАНОВИВ:
Зміст позовних вимог
У травні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Почаївської міської ради, ОСОБА_2, інтереси якої представляє її законний представник ОСОБА_3, третя особа - відділ Держгеокадастру в Кременецькому районі, про визнання нечинним рішення міської ради, визнання недійсним договору дарування, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, зобов`язання усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою.
На обґрунтування позовних вимог зазначала, що вона є власником житлового будинку з господарськими будівлями, який розташований на земельній ділянці площею 0,10 га на АДРЕСА_1 . В її користуванні перебувають земельні ділянки за цією ж адресою загальною площею 0,23 га для обслуговування будинку та для ведення особистого селянського господарства, які отримані як спадщина після ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Власником сусідньої земельної ділянки площею 0,1503 га на АДРЕСА_2 згідно з договором дарування від 26 січня 2016 року є ОСОБА_2 . Попереднім власником цієї земельної ділянки був ОСОБА_6, якому рішенням Почаївської міської ради від 27 березня 2015 року № 2149 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передано у власність земельну ділянку, кадастровий номер 6123410500:20:001:19013, для ведення особистого селянського господарства.
Рішенням Почаївської міської ради від 19 жовтня 2012 року № 866 ОСОБА_6 передано безоплатно у власність земельну ділянку площею 0,10 га із цільовим призначенням для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 6123410500:02:001:1912, що розташована на АДРЕСА_2 .
Позивач, маючи намір скористатися правом приватизації належної їй земельної ділянки, звернулася до спеціалізованого землевпорядного підприємства для виготовлення необхідних для приватизації земельної ділянки документів. Однак їй було відмовлено у зв`язку з накладанням сусідньої земельної ділянки на її земельну ділянку. Їй стало відомо, що ширина ділянки у верхній межі становить 12,55 м замість 13,7 м, що на 001,15 м менше від площі, зазначеної у генеральному плані. При цьому основою для проведення обмірів її ділянки стали: план забудови земельної ділянки, старі кадастрові плани житлового будинку та земельної ділянки попередніх користувачів.
Вважала, що накладення земельної ділянки ОСОБА_6 на земельну ділянку, яка перебуває в її користуванні, і, як наслідок, зменшення цієї земельної ділянки відбулося внаслідок неправомірної приватизації ОСОБА_6 земельної ділянки, що перебуває в її користуванні.
З огляду на викладене з урахуванням уточнення позовних вимог ОСОБА_1 просила суд:
визнати незаконним і скасувати рішення Почаївської міської ради від 27 березня 2015 року № 2149 в частині затвердження ОСОБА_6 технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на земельну ділянку площею 0,1503 га, кадастровий номер 6123410500:02:001:19013, для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на АДРЕСА_2, та передання вказаної земельної ділянки безоплатно;
визнати недійсним договір дарування земельної ділянки, кадастровий номер 6123410500:20:001:19013, укладений між ОСОБА_6 і ОСОБА_2 26 січня 2016 року та посвідчений приватним нотаріусом Ковтунович О. П.;
скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,1503 га, кадастровий номер №6123410500:02:001:1913, що знаходиться на АДРЕСА_2 .
зобов`язати законного представника неповнолітньої ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звільнити належну позивачу земельну ділянку, яка знаходиться на АДРЕСА_1, та відновити її межі відповідно до плану забудови та проведених обмірів, а саме: у верхній межі - 13,7 м, а в нижній межі - 13,93 м.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 12 червня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано незаконним та скасовано рішення Почаївської міської ради від 27 березня 2015 року № 2149 в частині затвердження ОСОБА_6 технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (нa місцевості) на земельну ділянку площею 0,1503 гa для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на вулиці Шкільній в місті Почаєві, кадастровий номер 6123410500:20:001:19013.
Визнано недійсним договір дарування земельної ділянки, кадастровий номер 6123410500:20:001:19013, від 26 січня 2016 року, який посвідчений приватним нотаріусом Ковтунович О. П.
Припинено державну реєстрацію права власності земельної ділянки за ОСОБА_2 площею 0,1503 га на вулиці Шкільній в місті Почаєві, кадастровий номер 6123410500:20:001:19013.
Зобов`язано законного представника неповнолітньої ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звільнити належну ОСОБА_1 земельну ділянку, що розташована на АДРЕСА_1 та відновити її межі відповідно до плану забудови та проведених обмірів.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач правомірно користується земельними ділянками площею 0,10 га, на якій розташований житловий будинок, та 0,23 гa для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1 , якими користувались ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Ширина земельної ділянки ОСОБА_1 у верхній межі становить 12,55 м замість 13,70 м, що на 1,15 м менше від площі, зазначеної у генеральному плані забудови міста Почаєва. Згідно з генеральним планом забудови земельної ділянки ОСОБА_6 на АДРЕСА_2 ширина земельної ділянки у верхній частині становить 13,00 м, у нижній - 10,5 м. Відповідно до кадастрового плану ширина земельної ділянки ОСОБА_6 у верхній частині становить 14,33 м. Зменшення площі земельної ділянки позивача відбулося за рахунок неправомірної приватизації ОСОБА_6 земельної ділянки., яка перебуває в користуванні ОСОБА_1 .
Постановою Апеляційного суду Тернопільської області від 12 вересня 2018 року рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 12 червня 2018 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Апеляційний суд дійшов висновку, що позивач не надала належних та достатніх доказів, які підтверджували б факт порушення відповідачем її прав на користування земельною ділянкою.
Суд апеляційної інстанції вказав, що у матеріалах справи немає даних про земельну ділянку ОСОБА_1 щодо внесення до публічної кадастрової карти, а також будь-яких доказів (висновок експертизи чи рішення державного земельного кадастрового реєстратора про відмову в реєстрації земельної ділянки на підставі накладення земельної ділянки на іншу земельну ділянку) щодо розміру, площі та конфігурації накладення іншої земельної ділянки на земельну ділянку позивача.
Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд, дослідивши лист Почаївської міської ради від 11 листопада 2015 року № 757, дійшов помилкового висновку, що сторони добровільно погодили встановлення межових знаків між земельними ділянками.
Суд апеляційної інстанції, посилаючись на відсутність доказів, які підтверджують порушення прав та інтересів позивача, не надав оцінки генеральному плану забудови на АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, в якому вказано розміри земельних ділянок, які перебувають в користуванні (власності) сторін у справі.
Посилання апеляційного суду на статті 2, 9 Закону України "Про земельний державний кадастр" є необґрунтованими, оскільки позивач позбавлена можливості приватизувати земельну ділянку, яка фактично перебуває у її користуванні, цій земельній ділянці кадастровий номер не присвоєно, а тому державний земельний кадастровий реєстратор не може вжити заходів щодо відновлення межі між сусідніми землекористувачами.
Висновок суду про те, що позивач не надала рішення про виділення земельної ділянки, яка перебуває в її користуванні, є необґрунтованим, оскільки відповідач таке рішення щодо земельної ділянки, яка перебуває в її власності, суду також не надала.
Доводи особи, яка подал відзив на касаційну скаргу
У лютому 2019 року на адресу суду від ОСОБА_3 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено про необґрунтованість доводів касаційної скарги ОСОБА_1 .
Законний представник ОСОБА_2 вважає, що суд апеляційної інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення апеляційного суду - без змін.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 10 січня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що підстав для її задоволення немає.