Постанова
Іменем України
27 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 761/17416/17
провадження № 61-2053св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - ОСОБА_2,
відповідачі: Головне територіальне управління юстиції у м. Києві в особі Управління державної реєстрації Головного територіального Управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_3,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шпитковська (Мартинюк) Сабіна Валеріївна, Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), ОСОБА_4,
представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 28 серпня 2019 року у складі судді Притули Н. Г. та постанову Київського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Олійника В. І., Желепи О. В., Кулікової С. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Головного територіального управління юстиції у м. Києві в особі Управління державної реєстрації Головного територіального Управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шпитковська (Мартинюк) С. В., Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), ОСОБА_4, про визнання протиправним і скасування рішення, витребування майна з чужого незаконного володіння.
Позовна заява мотивована тим, що 17 серпня 2012 року між ОСОБА_4 і нею було укладено договір позики, за умовами якого вона отримала у позику грошові кошти у розмірі 2 412 980,00 грн, які зобов`язувалася повернути не пізніше 01 лютого 2013 року.
З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним договором позики, 17 серпня 2012 року між ОСОБА_4 і нею було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шпитковською С. В. та зареєстрований у реєстрі за № 2311, згідно з яким вона передала ОСОБА_4 в іпотеку домоволодіння і земельну ділянку загальною площею 0,10 га, які розташовані по АДРЕСА_1 .
Вказувала, що реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві 15 травня 2014 року на підставі договору іпотеки від 17 серпня 2012 року за ОСОБА_4 було зареєстровано право власності на домоволодіння і земельну ділянку загальною площею 0,10 га, які розташовані по АДРЕСА_1 .
Разом з тим, у порушення вимог пунктів 5.2, 5.4.1 договору іпотеки вона жодного документу від іпотекодержателя не отримувала, що свідчить про порушення процедури позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки. Крім того, у порушення положень частини третьої статті 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержателем не проводилася оцінка предмету іпотеки.
Вважала, що іпотекодержателем порушений порядок звернення стягнення на предмет іпотеки, визначений Законом України "Про іпотеку".
На підставі вказаного ОСОБА_1, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 07 листопада 2018 року, просила суд: визнати протиправним і скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером: 13219513 від 21 травня 2014 року; скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме: домоволодіння і земельну ділянку загальною площею 0,10 га, які розташовані по АДРЕСА_1 ; витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 вказане нерухоме майно.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 28 серпня 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивачу направлялася вимога про усунення порушень за всіма відомими адресами та для реєстрації права власності були надані усі необхідні документи, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині скасування рішення державного реєстратора. Також відсутні підстави для витребування майна, оскільки наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює його витребування від добросовісного набувача, оскільки відповідачі набули право власності на спірне майно на підставі правочинів, які є чинними.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове судове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 .
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді касаційного цивільного суду від 28 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 липня 2020 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що, відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, не врахував, що іпотекодержатель не надав суду доказів на підтвердження факту направлення й отримання іпотекодавцем вимоги про порушення основного зобов`язання та звернення стягнення на предмет іпотеки, хоча у силу положень Закону України "Про іпотеку" і Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 жовтня 2013 року № 868, іпотекодержатель зобов`язаний надати державному реєстратору докази отримання іпотекодавцем такої вимоги разом із заявою про державну реєстрацію. Разом з тим, рекомендований лист з повідомленням про порушення основного зобов`язання та звернення стягнення на предмет іпотеки, направлений ОСОБА_1, повернувся з відміткою "за закінченням встановленого строку зберігання".
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У березні 2020 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 подала відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що підстав для скасування оскаржуваних судових рішень немає, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судами допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
17 серпня 2012 року між ОСОБА_1 (позичальник) і ОСОБА_4 (позикодавець) було укладено договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шпитковською С. В. і зареєстрований у реєстрі за № 2309, за умовами якого позикодавець при укладенні цього договору передав у власність позичальнику строком до 01 лютого 2013 року грошові кошти у розмірі 2 412 980,00 грн, що еквівалентно 302 000,00 дол. США, договір є безпроцентним.
З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним договором позики 17 серпня 2012 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шпитковською С. В. і зареєстрований у реєстрі за № 2310, за умовами якого ОСОБА_1 передала в іпотеку: земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 0,1000 га, кадастровий номер: 8000000000:91:122:0044, цільове призначення - обслуговування жилого будинку і господарських будівель та домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальна площа 799,80 кв. м, житлова площа 317,80 кв. м.
На виконання умов договору позики від 17 серпня 2012 року ОСОБА_1 22 березня 2014 року повернула 1 850,00 євро, а 08 січня 2014 року - 4 620,00 дол. США, про що складено відповідні розписки.
07 лютого 2013 року ОСОБА_4 у зв`язку з порушенням зобов`язань за договором позики від 17 серпня 2012 року щодо своєчасного і у повному обсязі повернення суми позики звернулася до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шпитковської С. В. з заявою, в якій просила передати ОСОБА_1 заяву про наявність заборгованості у розмірі 2 591 956,00 грн, що складає 324 400,00 дол. США, і пені за несвоєчасну сплату грошових коштів у розмірі 3 887 934,00 грн і запропонувала ОСОБА_1 добровільно повернути вказану суму протягом 30 днів з дня отримання повідомлення, а у разі неповернення цих коштів або ухилення від отримання цього документа, ОСОБА_4 попередила, що зареєструє право власності на предмет іпотеки.
Приватним нотаріусом Шпитковською С. В. вказану заяву ОСОБА_4 направлено ОСОБА_1 листом з рекомендованим повідомленням, проте рекомендований лист з повідомленням повернувся на адресу нотаріуса "за закінченням встановленого строку зберігання".
У зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 зобов`язань за договором позики від 17 серпня 2012 року реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві 15 травня 2014 року на підставі договору іпотеки від 17 серпня 2012 року за ОСОБА_4 (дошлюбне прізвище ОСОБА_4 ) було зареєстровано право власності на домоволодіння і земельну ділянку загальною площею 0,10 га, які розташовані по АДРЕСА_1 .
Відповідно до висновку, складеного 14 травня 2014 року, який знаходиться в реєстраційній справі № 6615081 по АДРЕСА_1, наданої Управлінням державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві, ринкова вартість домоволодіння, загальною площею 799,80 кв. м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, складає 2 086 000,00 грн, а згідно з висновком експерта про ринкову вартість земельної ділянки, складеного 14 травня 2014 року, ринкова вартість земельної ділянки площею 0,1000 га для обслуговування житлового будинку і господарських будівель по АДРЕСА_1 становить 418 680,00 грн.
На підставі договору купівлі-продажу від 30 січня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черкасовою Н. Б. і зареєстрованого у реєстрі за № 205, ОСОБА_4 домоволодіння і земельну ділянку загальною площею 0,10 га, які розташовані по АДРЕСА_1, продала ОСОБА_3 .
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.