Постанова
Іменем України
31 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 338/1615/15-ц
провадження № 61-9113св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач -ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 10 липня 2017 року у складі судді Круль І. В. та рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 20 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Максюти І. О., Пнівчук О. В., Мелінишин Г. П.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про скасування державного акта на право власності на земельну ділянку, виділення в натурі будинковолодіння та земельної ділянки.
Позов обґрунтований тим, що 19 липня 2012 року Апеляційний суд Івано-Франківської області ухвалив рішення про визнання будинковолодіння з господарськими будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 об`єктом спільної сумісної власності колишнього подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3, визнано за кожним з них по 1/2ідеальній частці кожного на будинок та земельну ділянку, площа 0,12 га, призначена для обслуговування будинку.
Під часвирішення спору про поділ майна подружжя суд не врахував розмір земельної ділянки згідно з державним актом на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯД № 892041, кадастровий номер 2620481202:001:0221, від 14 червня 2007 року, виданого ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку на АДРЕСА_1, не проведено виділ майна в натурі.
Відповідно довідповіді відділу Держземагентства у Богородчанському районі від 30 квітня 2015 року у відповідача у приватній власності знаходиться земельна ділянка, площею 0,2500 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, проте технічна документація на цю земельну ділянку та її розподіл не надходила; право власності відповідачем на належну йому 1/2 частку у майні не виготовлялось.
У позивача єперешкоди для оформлення права власності на 1/2частку земельної ділянки для будівництва і обслуговування будинку, оскільки за нею визнано право на 1/2 частку земельної ділянки, площею 0,12 га, якої фактично не існує.
Позивач просила суд виділити в натурі належні ОСОБА_1 та ОСОБА_4 1/2 часткукожного у спільній сумісній власності на нерухоме майно, а саме: житловий будинок, господарські будівлі і споруди, розміщені на АДРЕСА_1 ; виділити в натурі належну ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відповідно 1/2 частку кожному земельної ділянки, площею 0,2500 га, призначеної для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд відповідно до належних ОСОБА_1 та ОСОБА_4 1/2 часток кожного у спільній сумісній власності на нерухоме майно, а саме: житловий будинок, господарські будівлі і споруди, розміщені за вищевказаною адресою; визнати нечинним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД №892041 (кадастровий номер 2620481202:001:0221) від 14 червня 2007 року, виданий ОСОБА_2 . Богородчанським районним відділом земельних ресурсів, площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; виключити із бази даних автоматизованої системи ведення Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень інформацію про реєстрацію земельної ділянки, зареєстрованої на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 892041, виданого на ім`я ОСОБА_2 14 червня 2007 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 10 липня 2017 року в позові відмовлено.
Відмовивши в позові, суд першої інстанції до спірних правовідносин застосував статті 69, 70 СК України та статтю 364 ЦК України, виходив з того, що будинок є неподільним, тому виділення його частини в натурі неможливо. Питання про порядок користування земельною ділянкою позивач не порушувала, на час розгляду справи по суті позивачу було відомо про приватизацію земельної ділянки відповідачем, вона погодилась на поділ земельної ділянки площею 0,12 га згідно з планомбудинку під будівництво індивідуального житлового будинку, де вказано розміри і конфігурацію цієї земельної ділянки, не наведено обставин та доказів недійсності державного акта на право власності на земельну ділянку, тому немає підстав для визнання його нечинним та скасування, а також виключення із бази даних автоматизованої системи ведення Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень інформації про земельну ділянку.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 20 вересня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 10 липня 2017 року скасовано. У позові відмовлено з інших підстав.
Скасувавши рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що суд першої інстанції помилково застосував до цих правовідносин статті 69, 70 СК України, оскільки режим спільної сумісної власності подружжя на будинок та земельну ділянку припинено з часу ухвалення рішення про визнання за ними права власності на 1/2 частку за кожним цього майна, у зв`язку з чим майно набуло статусу спільної часткової власності, тому до спірних правовідносин необхідно застосувати статті 364, 365, 367 ЦК України.
Звертаючись до суду з позовом про визнання нечинним та скасування державного акта на право власності на земельну ділянку, позивач обрала неправильний спосіб захисту.
Крім того, вона не надала до суду жодних доказів про порушення порядку державної реєстрації речових прав на землю державним реєстратором, тому немаєпідстав для виключення із бази даних автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень інформації про реєстрацію земельної ділянки.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою на рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 10 липня 2017 року та рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 20 вересня 2017 року, просила скасувати оскаржувані рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 березня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
У квітні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані рішення є незаконними, ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.
Суди неповно з`ясували усі фактичні обставини справи та не дослідили і не надали належної правовоїоцінкинаявним в матеріалах справи доказам, а взяли до уваги лише позицію відповідача щодо відсутності можливого поділу спірного майна в натурі та те, що у рішеннях попередніх судів немає інформації про державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,25 га, а тільки будівельний паспорт 1992-1994 років на орієнтовну площу ділянки 0,12 га.
10 липня 2017 року позивач уточнила позовні вимоги (в тому числі, у судових дебатах), оголошення заяви про уточнення позовних вимог в усному порядку не є підставою для відмови в позові.
Порушені процесуальні права позивача і з тих підстав, що спір по суті не вирішений, спільно нажите сторонами майно не розділене, спір не припинений.
З 2012 року позивач через судові помилки не може вирішити питання про відмежування належної їй частини права власності і отримати свою частину земельної ділянки для обслуговування тієї частини будинку, де вона проживає з дітьми.
До суду позивач звернулася після отримання свідоцтва про право власності на 1/2 частини майна (на виконання рішення суду від 19 липня 2012 року), а відповідач не спростував та не заперечував, що фактично за відповідною адресою існує земельна ділянка площею саме 0, 25 га.
Аргументи інших учасників справи
Відзив ОСОБА_2 на касаційну скаргу мотивований тим, що оскаржувані рішення є законними, ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Звертаючись до суду з позовом про визнання нечинним та скасування державного акта на право власності на земельну ділянку, позивач обрала неправильний спосіб захисту цивільного права, не надала жодних доказів про порушення порядку державної реєстрації речових прав на землю державним реєстратором, тому немає підстав для виключення із бази даних автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень інформації про реєстрацію земельної ділянки.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Касаційна скарга у цій справі подана у жовтні 2017 року, тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 липня 2012 року, яке набрало законної сили, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 21 березня 2014 року, скасовано рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 21 червня 2012 року та ухвалено нове рішення в частині поділу житлового будинку та земельної ділянки. Визнано житловий будинок, стайню, стодолу, убиральню, які під одним дахом, вартістю 227 101,00 грн на АДРЕСА_1 об`єктом спільної сумісної власності колишнього подружжя ОСОБА_1 і ОСОБА_2 . Визнано за ОСОБА_1 і ОСОБА_2 право власності по 1/2 ідеальній частці кожного на вказаний будинок, вартість яких становить 113 550,5 грн кожна, та по 1/2 частині земельної ділянки розміром 0,12 га, призначеної для обслуговування цього будинку (т. 1, а. с. 11-14).
Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи від 24 лютого 2017 року № 968/16-22 площа приміщень житлового будинку у АДРЕСА_1, відповідно до часток по 1/2 від площі, у яких можливо влаштувати приміщення для проживання, становить по 18,65 кв. м, що менше ніж передбачено вимогами нормативних документів - 30 кв. м для влаштування на ній однокімнатної ізольованої квартири, а тому виконати поділ відповідно до вимог нормативних документів, а саме ДБН В.2.2-15-2005 "Житлові будинки. Основні положення" є неможливим.
Відповідно до висновку судової земельної технічної експертизи від 31 березня 2017 року № 169/17-22 виконати розподіл в натурі домоволодіння відповідно до їх права спільної часткової власності кожного на 1/2 частку житлового будинку відповідно до вимог нормативних документів, а саме ДБН В.2.2-15-2005 "Житлові будинки. Основні положення" не є можливим.
Експерти визначили, що реальний розподіл житлового будинку і господарських споруд, земельної ділянки, які розташовані у АДРЕСА_1, враховуючи визначені за сторонами по 1/2 ідеальній частці кожного на вказаний будинок та по 1/2 частині земельної ділянки площею 0,12 га, призначеної для обслуговування цього будинку, є неможливим.
Згідно з висновком судової земельно-технічної експертизи від 31 березня 2017 року № 169/17-22 є варіанти порядку користування земельною ділянкою (т. 1, а. с. 220-228).