Постанова
Іменем України
27 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 461/8414/17
провадження № 61-3934св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивачі: Національна спілка художників України, Львівська обласна організація Національної спілки художників України,
відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю "Захід.нет", ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Національної спілки художників України, Львівської обласної організації Національної спілки художників України на постанову Львівського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Шандри М. М., Левика Я. А., Струс Л. Б.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2017 року Національна спілка художників України (далі - НСХУ), Львівська обласна організація Національної спілки художників України (далі - ЛОО НСХУ) звернулись до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Захід.нет" (далі - ТОВ "Захід.нет"), ОСОБА_1 про визнання інформації недостовірною, зобовʼязання спростувати недостовірну інформацію.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_4 року виданням "Захід.нет", зокрема журналістом ОСОБА_1 було опубліковану статтю під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_5". У зазначеній статті наведено нібито факти, що стосуються статутної діяльності та майнових питань НСХУ та ЛОО НСХУ. Проте, вказували, що ряд зазначених у статті фактів та обставин не відповідають дійсності та є неправдивими. Так, зокрема статут НСХУ в редакції 2007 року передбачає, що Правління (Рада) Спілки здійснює прийом та виключення зі Спілки. Процедура прийому та виключення з числа членів Спілки врегульована відповідним Положенням, до якого відсилає пункт 4.5. статуту НСХУ. Зокрема, у пунктах 19, 20 та 21 зазначеного Положення чітко розписано порядок виключення з членів Спілки, документи та підстави, на основі яких відбувається виключення з числа членів Спілки.
Зазначали, що підприємство об`єднання громадян (релігійної організації, профспілки) було створено НСХУ ще у 2009 році з внеском до статутного капіталу майнового комплексу по АДРЕСА_1 . 21 березня 2017 року відбулась процедура реорганізації, а саме змінено організаційно-правову форму " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", що є очевидним, враховуючи, що код ЄДРПОУ TOB залишився той самий, що був у підприємства об`єднання громадян. Процедура реорганізації шляхом перетворення передбачає автоматичний перехід майна, прав і обов`язків підприємства, що реорганізується, до підприємства-правонаступника. Під час процедури реорганізації засновник "Львівської фабрики скла, кераміки та скульптури" залишається той самий - НСХУ.
Крім того, у статті від ІНФОРМАЦІЯ_4 року частково згадано майстерні у Стрийському парку, зокрема вказано: "ІНФОРМАЦІЯ_6" (з 2011 року)". Позивачі зазначали, що такі є хибними, оскільки "УкрСиббанк" не є та ніколи не був власником будівлі павільйону (творчих майстерень) по АДРЕСА_2 .
Також у статті від ІНФОРМАЦІЯ_4 року нібито цитується висловлювання ОСОБА_2 щодо Художньо-виробничого комбінату. Позивачі стверджують, що вказана цитата не відповідає сказаному під час інтерв`ю. Твердження "чи було приміщення продано, я не знаю" виключає інше твердження, що "цей об`єкт було продано".
Щодо Художньо-виробничого комбінату в статті наведено, що: "ІНФОРМАЦІЯ_7", проте позивачі стверджують, що це неправдива інформація, оскільки управитель - ТзОВ "КУП Акрополь" не укладав жодних договорів з ТзОВ "К17" та будь-яким іншим способом не передавав майно по АДРЕСА_3 цій юридичній особі.
Позивачі зазначають, що ТзОВ "К17" створено НСХУ з внеском до статутного капіталу будівлі по АДРЕСА_3, а ТзОВ "Укртепло-Львів" не засновувало ТзОВ "К17", а набуло корпоративних прав після укладення відповідного договору купівлі-продажу зі Спілкою.
Відтак, позивачі вважають, що твердження автора статті є недостовірною інформацією та такою, що принижують їх ділову репутацію.
Враховуючи вищевикладене просили суд визнати недостовірною та зобов`язати відповідачів спростувати інформацію, опубліковану ІНФОРМАЦІЯ_2 на інтернет-сайті "Захід.нет" у статті під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_8", а саме:
- "ІНФОРМАЦІЯ_8";
- "ІНФОРМАЦІЯ_10";
- "ІНФОРМАЦІЯ_6" (з 2011 року)";
- "ІНФОРМАЦІЯ_11";
- "ІНФОРМАЦІЯ_12";
- "ІНФОРМАЦІЯ_13".
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 17 жовтня 2018 року у складі судді Зубачик Н. Б. позов НСХУ, ЛОО НСХУ задоволено частково.
Визнано недостовірною інформацію, опубліковану ІНФОРМАЦІЯ_2 на інтернет-сайті "Захід.нет" у статті під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_8", а саме:
- "ІНФОРМАЦІЯ_14".
- "ІНФОРМАЦІЯ_15".
- "ІНФОРМАЦІЯ_16)".
- "ІНФОРМАЦІЯ_17".
- "ІНФОРМАЦІЯ_18".
Зобов`язано ТОВ "Захід.нет" спростувати визнану судом недостовірною інформацію, що була опублікована ІНФОРМАЦІЯ_2 на інтернет-сайті "Захід.нет" у статті під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_8".
Вирішено питання щодо судових витрат.
Задовольняючи позов частково, місцевий суд виходив із того, що зазначені у статті відомості не відповідають дійсності, оскільки спростовуються матеріалами справи. Позивачами було доведено факт поширення відповідачами недостовірних відомостей, що не було спростовано останніми.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року апеляційну скаргу ТОВ "Захід.нет" задоволено.
Рішення Галицького районного суду м. Львова від 17 жовтня 2018 року в частині задоволення позовних вимог, визнання недостовірної інформації, опублікованої ІНФОРМАЦІЯ_2 на інтернет-сайті "Захід.нет" у статті під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_8", а саме:
- "ІНФОРМАЦІЯ_14".
- "ІНФОРМАЦІЯ_15".
- "ІНФОРМАЦІЯ_19)".
- "ІНФОРМАЦІЯ_20".
- "ІНФОРМАЦІЯ_21";
зобов`язання ТОВ "Захід.нет" спростувати визнану судом недостовірну інформацію, що була опублікована ІНФОРМАЦІЯ_2 на інтернет-сайті "Захід.нет" у статті під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_8", - скасовано.
Ухвалено нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог в цій частині.
Скасовуючи рішення місцевого суду у відповідній частині та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що судом першої інстанції не було враховано того, що з метою привернути увагу громадськості, журналіст ОСОБА_1 у статті, яка написана у публіцистичному стилі, виразила суб`єктивні оціночні судження щодо майнових питань НСХУ та ЛОО НСХУ, а тому відсутні підстави для спростування такої інформації.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі НСХУ, ЛОО НСХУ, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять судове рішення апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У березні 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верхового Суду надійшла касаційна скарга НСХУ та ЛОО НСХУ.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 березня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду від 16 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30 липня 2020 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судове рішення апеляційного суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказують, що відповідачем інформація подавалась некоректно, частина якої не відповідає дійсності та є перекрученою, таку інформацію не можна віднести до оціночних суджень, оскільки така не відповідає критеріям таких й, відповідно, інформація, про яку йде мова у позовній заяві, є недостовірною та підлягає спростуванню.
Зазначають, що автор статті, яка була опублікована під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_8" ІНФОРМАЦІЯ_3 ", жодним чином не узагальнює і не трактує з власного погляду питання, пов`язані з їх діяльністю, а наводить конкретні факти та обставини, які не підтверджені жодними доказами та суперечать дійсності.
Крім того, посилаються на те, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18.
Відзив на касаційну скаргу сторонами не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_2 видання "Захід.нет" на інтернет-сайті опублікувало статтю під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_8", автор статті ОСОБА_1 .
У вказаній статті наявні наведені позивачами твердження, зокрема:
- "ІНФОРМАЦІЯ_22".
- "ІНФОРМАЦІЯ_23".
- "ІНФОРМАЦІЯ_24".
- "ІНФОРМАЦІЯ_25 ).
- "ІНФОРМАЦІЯ_26" - цитата ОСОБА_2
- "ІНФОРМАЦІЯ_27".
- "ІНФОРМАЦІЯ_28
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Судове рішення апеляційного суду оскаржується з підстав неврахування апеляційним судом висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18 (провадження № 12-110гс19).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково із таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
З матеріалів касаційної скарги вбачається, що заявниками оскаржується судове рішення апеляційного суду лише в частині скасованих задоволених позовних вимог місцевим судом.
Конституцією України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань (стаття 34).
Разом з тим, відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб.
Отже, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію, а також інформацію, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про інформацію" інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про інформацію" основними принципами інформаційних відносин є: гарантованість права на інформацію; відкритість, доступність інформації, свобода обміну інформацією; достовірність і повнота інформації; свобода вираження поглядів і переконань; правомірність одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації; захищеність особи від втручання в її особисте та сімейне життя.