Постанова
Іменем України
27 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 686/7214/19
провадження № 61-549св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: прокуратура Хмельницької області, головне управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 вересня 2019 року у складі судді Логінової С. М. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 05 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Костенка А. М., Гринчука Р. С., Спірідонової Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до прокуратури Хмельницької області, головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області (далі - ГУ Державної казначейської служби у Хмельницькій області) про відшкодування моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 22 листопада 2018 року прокурор відділу прокуратури Хмельницької області ОСОБА_3 у порушення вимог пункту 5 частини третьої статті 294 КПК України надав доручення про надання доступу до матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42016241010000031 та склав повідомлення про завершення досудового розслідування, хоча у відповідності до пункту 5 частини першої статті 3 КПК України досудове розслідування завершено 23 січня 2018 року, а саме направленням обвинувального акту до Хмельницького міськрайонного суду.
Вказував, що слідчий ГУ НП в Хмельницькій області ОСОБА_2 за вказівкою прокурора прокуратури Хмельницької області ОСОБА_3 та начальника відділу розслідування злочинів слідчого управління ГУ НП в Хмельницькій області ОСОБА_4 склав без жодних на це повноважень завідомо неправдивий обвинувальний акт в кримінальному провадженні № 42016241010000031 від 29 листопада 2018 року, який в той же ж день був незаконно затверджений прокурором ОСОБА_3., що в подальшому призвело до внесення завідомо неправдивих відомостей в офіційний документ, а саме в лист від 05 березня 2019 року за № 04/2/4-308-16, в якому стверджується, що у відповідності до вимог статті 293 КПК України йому вручено обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42016241010000031 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 296, частиною другою статті 189 КК України, оскільки ці відомості є неправдиві в частині, що стосуються його, оскільки йому не могло бути вручено обвинувальний акт, тому що згідно статті 293 КПК України він не має статусу підозрюваного та розписку про отримання обвинувального акту не надавав та не розписувався у його отриманні.
Зазначав, що моральна шкода, завдана йому такими незаконними діями, полягає у моральних стражданнях, які він переніс під впливом вказаних незаконних процесуальних дій, вчинених з порушенням порядку, визначеному КПК України, які він розцінює як моральне та психологічне насилля над ним.
Враховуючи наведене ОСОБА_1 просив суд стягнути з державного бюджету України на його користь 1 000 000 000 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої йому незаконними та протиправними процесуальними рішеннями та діями працівників прокуратури Хмельницької області та слідчого управління ГУ ПН у Хмельницькій області у вигляді складання незаконних та протиправних повідомлень та незаконного і безпідставного затвердження обвинувального акту в кримінальному провадженні № 42016241010000031 від 29 листопада 2018 року і внесення завідомо неправдивих відомостей в офіційний документ.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 05 грудня 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Враховуючи те, що позивачем не надано доказів встановлення неправомірності дій органу досудового розслідування, прокуратури у передбаченому законом порядку, суди відмовили у задоволенні позовних вимог за недоведеністю.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У січні 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верхового Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 січня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду від 15 січня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30 липня 2020 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Узагальнені доводи касаційної скарги зводяться до того, що моральна шкода підлягає безумовному відшкодуванню, оскільки тлумачення статті 23 ЦК України свідчить, що вона є нормою, яка повинна поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Тобто можливість стягнення моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено тією чи іншою нормою закону або положенням договору, а від порушення цивільного права особи. Вказує, що порушене його право до цих пір не відновлено, що призводить до постійного витрачання часу й матеріальних ресурсів для його захисту.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У лютому 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 від прокуратури Хмельницької області, у якому вказано, що судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Звертаючись до суду з позовною заявою про відшкодування моральної шкоди, ОСОБА_1 посилався на неналежне процесуальне керівництво прокурором у кримінальному провадженні № 42016241010000031. Так, на думку позивача, слідчий ГУ НП в Хмельницькій області ОСОБА_2 за вказівкою прокурора прокуратури Хмельницької області ОСОБА_3 та начальника відділу розслідування злочинів слідчого управління ГУ НП у Хмельницькій області ОСОБА_4 склав без жодних на це повноважень неправдивий обвинувальний акт в кримінальному провадженні № 42016241010000031 від 29 листопада 2018 року, який був затверджений прокурором ОСОБА_3., що в подальшому призвело до внесення завідомо неправдивих відомостей в офіційний документ, а саме в лист від 05 березня 2019 року за № 04/2/4-308-16, в якому стверджується, що у відповідності до вимог статті 293 КПК України йому вручено обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42016241010000031 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 296, частиною другою статті 189 КК України. Як на правову підставу свого позову позивач послався на норми статті 1174 Цивільного кодексу України.
На думку позивача, ці відомості є неправдиві, оскільки позивачу не міг бути вручений обвинувальний акт, так як він не має статусу підозрюваного та розписку про отримання обвинувального акту не підписував.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1, підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
На підставі вказаної норми відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю державної влади.