Постанова
Іменем України
09 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 755/16152/16-ц
провадження № 61-11414св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітніх ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,
треті особи: Дніпровський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві, Служба у справах дітей Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітніх ОСОБА_4, ОСОБА_5 , ОСОБА_6, в інтересах яких діє адвокат Вільчинська Наталія Іванівна, на постанову Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Савченко С. І., Верланова С. М., Мережко М. В.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітніх ОСОБА_4 , 2006 року народження, ОСОБА_5, 2009 року народження, ОСОБА_6, 2009 року народження, про визнання такими, що втратили право користування жилим приміщенням.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Разом з нею у вказаній квартирі зареєстровані відповідачі.
Позивачка зазначала, що починаючи з серпня 2015 року відповідачі не проживають у квартирі, не користуються нею, не сплачують кошти за користування житлом і комунальні послуги, не несуть інших витрат по утриманню квартири та не приймають участі у спільному побуті.
У зв`язку з відсутністю відповідачів позивачка позбавлена можливості реалізувати своє право на розпорядження майном.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просила визнати ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітніх ОСОБА_4, 2006 року народження, ОСОБА_5, 2009 року народження, ОСОБА_6, 2009 року народження, такими, що втратили право користування жилим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 14 лютого 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, 2006 року народження, ОСОБА_5, 2009 року народження, ОСОБА_6, 2009 року народження, такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_2 .
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду мотивовано тим, що ОСОБА_1 доведено факт непроживання відповідачів разом з малолітніми дітьми у спірному житлі понад шість місяців без поважних причин, що є підставою для визнання їх такими, що втратили право користування жилим приміщенням на підставі статей 71, 72 Житлового Кодексу Української РСР (далі - ЖК УРСР).
Відповідачами не надано доказів, які б підтверджували зворотнє, інших домовленостей між сторонами щодо користування житлом у разі відсутності відповідачів понад шість місяців судом не встановлено.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 14 лютого 2017 року в частині визнання ОСОБА_3, ОСОБА_4, 2006 року народження, ОСОБА_5, 2009 року народження, ОСОБА_6, 2009 року народження, такими, що втратили право користування жилим приміщенням скасовано і ухвалено в цій частині нове рішення про задоволення позову.
Визнано ОСОБА_3, ОСОБА_4, 2006 року народження, ОСОБА_5, 2009 року народження, ОСОБА_6, 2009 року народження, такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_2 .
В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційним судом скасовано рішення суду першої інстанції з процесуальних підстав, зокрема в зв`язку з неповідомленням
ОСОБА_3 про розгляд справи, у зв`язку з чим порушено процесуальний принцип рівності сторін та позбавлено відповідачку висунути свої заперечення і доводи проти позову, в тому числі щодо причин непроживання в спірному житлі.
Крім того, апеляційний суд, задовольняючи позовні вимоги у відповідній частині, зазначив, що відповідачка ОСОБА_3 разом з малолітніми дітьми добровільно залишила спірне житло й відсутня у спірній квартирі з серпня 2015 року без поважних причин.
Суду не надано доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_1 чинить перешкоди ОСОБА_3 та її малолітнім дітям у користуванні квартирою, а також, що відповідачі намагалися повернутися до неї.
Також ОСОБА_3 не доведено її тимчасову відсутність понад шість місяців у зв`язку із навчанням за кордоном. Натомість судом встановлено, що з серпня 2015 року вона мешкає за кордоном, віза для в`їзду до Канади відкрита строком до 30 липня 2022 року без застереження про відкриття її у звʼязку з навчанням, а згідно з довідкою Коледжу ім. Соломона (Канада) її зараховано на програму підготовки за напрямом "Готельний бізнес" в період з 31 серпня 2016 року по 31 серпня 2018 року, що не свідчить про виїзд за кордон у зв`язку з навчанням.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітніх ОСОБА_4, 2006 року народження, ОСОБА_5, 2009 року народження, ОСОБА_6, 2009 року народження, в інтересах яких діє адвокат Вільчинська Н. І., просить скасувати постанову апеляційного суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, 2006 року народження, ОСОБА_5, 2009 року народження, ОСОБА_6, 2009 року народження, про визнання такими, що втратили право користування жилим приміщенням, відмовити, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що непроживання ОСОБА_3 у спірній квартирі зумовлено, в тому числі й самовільним встановленням позивачкою ОСОБА_1 нових замків на вхідних дверях, що створює перешкоди відповідачці у користуванні житлом. При цьому ключі від нових замків, на вимогу відповідачки, ОСОБА_1 не надала.
Малолітні діти не можуть самостійно визначати своє місце проживання, оскільки таким правом наділені батьки, тому їх проживання разом з батьками за іншою адресою може бути поважною причиною відсутності їх понад шість місяців у жилому приміщенні, в якому вони зареєстровані, а сам факт їх непроживання не може бути безумовною підставою для визнання їх такими, що втратили право користування житлом.
Крім того, позивачкою ОСОБА_1 не надано доказів, що малолітні діти набули право власності або право постійного користування іншим житлом, тому визнання останніх такими, що втратили право користування квартирою, є порушенням прав дітей на житло.
Доводи інших учасників справи
ОСОБА_1 подала до суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначила, що підстави для скасування постанови апеляційного суду відсутні, оскільки судом правильно встановлено відсутність ОСОБА_3 разом з малолітніми дітьми в спірному жилому приміщенні з серпня 2015 року без поважних причин.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.
23 грудня 2019 року справу передано до Верховного Суду.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 серпня 2020 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що на підставі ордера від 09 липня 1980 року ОСОБА_7 та членам його сім`ї: дружині ОСОБА_8, донькам ОСОБА_9 та ОСОБА_1, надано квартиру АДРЕСА_2 .
Згідно з розпорядженням Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації від 17 вересня 2008 року № 843 дозволено ЖРЕО № 413 змінити договір найму трикімнатної квартири АДРЕСА_2 та укласти його з ОСОБА_8, складом сім`ї із п`яти осіб, у зв`язку зі смертю квартиронаймача ОСОБА_7 .
Згідно з довідкою форми 3, виданою 21 жовтня 2016 року Комунальним концерном "Центр комунального сервісу", у квартирі АДРЕСА_2 зареєстровані: позивачка ОСОБА_1, її сестра ОСОБА_2, племінниця ОСОБА_3 та її малолітні діти: ОСОБА_4, 2006 року народження, ОСОБА_5 , 2009 року народження, ОСОБА_6, 2009 року народження.
Згідно з актами від 02 лютого, 04 квітня та 04 липня 2016 року, засвідченими начальником Житлово-експлуатаційної ділянки № 412 Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва", ОСОБА_3 та її малолітні діти у спірній квартирі не проживають із 29 серпня 2015 року, особистих речей у квартирі не має.
Згідно з копією закордонного паспорта ОСОБА_3 їй та малолітнім дітям відкрито візу до Канади з 25 червня 2015 року по 30 липня 2022 року, 28 серпня 2015 року вони перетнули кордон України (а.с. 221, т. 1).
Згідно з довідкою Коледжу ім. Соломона (Канада) ОСОБА_3 зараховано на програму підготовки за напрямом "Готельний бізнес" в період з 31 серпня 2016 року по 31 серпня 2018 року.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі - в редакції, яка діяла до набрання чинності Законом № 460-IX) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітніх ОСОБА_4, 2006 року народження, ОСОБА_5, 2009 року народження, ОСОБА_6, 2009 року народження, в інтересах яких діє адвокат Вільчинська Н. І., підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам закону рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло.
Згідно зі статтею 64 ЖК Української РСР члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму житлового приміщення. До членів сім`ї наймача належить дружина наймача, їх діти, батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.
Частиною четвертою статті 9 ЖК УРСР передбачено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Стаття 71 ЖК УРСР встановлює загальні правила збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами.
За змістом цієї статті при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Також жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім`ї понад шість місяців, зокрема, у випадку тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи.
Відповідно до статті 72 ЖК УРСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
У справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (стаття 71 ЖК УРСР), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. Наймачеві або членові його сім`ї, який був відсутнім понад встановлений законом строк без поважних причин, суд вправі з цих мотивів відмовити в позові про захист порушеного права (вселення, обмін, поділ жилого приміщення тощо). Наймач або член його сім`ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред`явлення позову про це. На підтвердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресація кореспонденції, утворення сім`ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).
Факт тимчасової відсутності фізичної особи і пов`язані з цим правові наслідки необхідно відмежовувати від факту постійної відсутності особи у житловому приміщенні у зв`язку з вибуттям наймача та членів його сім`ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті (стаття 107 ЖК УРСР).