Постанова
Іменем України
14 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 556/261/19
провадження № 61-18387св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Жданової В. С.,
Кузнєцова В. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 28 травня 2019 року у складі судді Іванків О. В. та постанову Рівненського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Хилевич С. В., Бондаренко Н. В., Ковальчук Н. М.,
В С Т А Н О В И В:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про вселення, усунення перешкод у здійсненні права на користування житлом та стягнення моральної шкоди.
Позовні вимоги мотивовані тим, що разом з покійним чоловіком ОСОБА_4 у період з 1962-1964 роки збудувала житловий будинок АДРЕСА_1, у якому постійно проживає з 1964 року. В 2011 році її чоловік, як титульний власник житла, уклав, спірний на думку позивача, договір купівлі-продажу будинку з відповідачем ОСОБА_2 - чоловіком онуки ОСОБА_3, хоча первинний намір стосувався укладення договору довічного утримання, а не купівлі-продажу. Як до, так і після укладення договору, позивач продовжувала проживати у будинку разом з відповідачами по справі, будь-якого іншого житла вона не мала і не має. Разом з тим, з 2013 року відносини між сторонами істотно погіршились, відповідачі почали чинити перешкоди у користуванні житловими кімнатами, і фактично виселили позивача у нежитлове приміщення - літню кухню, де вона фактично проживає. Крім того, відповідачі чинять їй перешкоди у користуванні як житловим будинком, так і господарськими спорудами, земельною ділянкою, на якій розташоване домогосподарство: не дозволяють брати дрова, відключають світло, закривають сараї, льох, ворота, поламали телевізор та антену. Відповідачі самі не надають ОСОБА_1 жодної побутової допомоги, а також не допускають до неї інших родичів, хоча в силу похилого віку та стану здоров`я вона потребує допомоги.
Таким чином, просила вселити її у житло та усунути перешкоди в користуванні житлом шляхом виділення та надання їй в користування повноцінної житлової кімнати у спірному житловому будинку та можливості спільно з власниками користуватися нежитловими приміщеннями будинку, господарськими будівлями та земельною ділянкою. Також вважає, що протиправними діями відповідачів їй заподіяно моральну шкоду у розмірі 5 000,00 грн, яку просила солідарно стягнути з відповідачів.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 28 травня 2019 року позов задоволено частково; вселено ОСОБА_1 до житлового будинку АДРЕСА_1 ; зобов`язано ОСОБА_2, ОСОБА_3 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у користуванні житловим будинком АДРЕСА_1, господарськими спорудами, належними до даного будинку та земельною ділянкою для будівництва та обслуговування житлового будинку; у задоволенні інших позовних вимог відмовлено; стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_3 солідарно на користь ОСОБА_1 , понесені позивачем та документально підтверджені судові витрати в розмірі 3 768,40 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позов є обгрунтованим, оскільки матеріалами справи доведено, що відповідачами порушуються житлові права ОСОБА_1, тоді як реалізація ОСОБА_2 та ОСОБА_3 свого права власності не може суперечити вимогам чинного законодавства, моральним засадам суспільства і порушувати прав інших осіб на житло, зокрема і позивача, яка є особою похилого віку, є бабою ОСОБА_3 .
Постановою Рівненського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5, задоволено частково; рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 28 травня 2019 року змінено, стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати порівну, а саме по 1 834,20 грн з кожного; в решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновки суду першої інстанції про часткове задоволення позову є правильними, оскільки ґрунтуються на вимогах закону та досліджених матеріалах справи. Апеляційний суд не погодився з висновками суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат. Присудження судових витрат до солідарного стягнення з відповідачів суперечить правилам статті 141 ЦПК України, оскільки їх стягнення може здійснюватися лише пропорційно до задоволених вимог і лише у частці.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2019 року до Верховного Суду ОСОБА_2, ОСОБА_3,посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просили скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не звернули уваги на те, що договір купівлі-продажу будинку є дійсним. Вважають, що тривале користування позивачем спірним будинком не може бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки порушуються права нового власника. Крім того, позивач не є членом сім`ї нового власника будинку, проживає в окремому приміщенні, витрат на утримання будинку не несе.
Короткий зміст вимог відзиву на касаційну скаргу
У грудні 2019 року до Верховного Суду від адвоката Крестинської Л. А. надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 .
Від інших учасників справи заперечення (відзив) на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надходили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
Указана справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Установлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є співвласниками житлового будинку АДРЕСА_1 . Указаний житловий будинок придбано ОСОБА_2 у ОСОБА_6 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу, укладеного 15 грудня 2011 року.
Рішенням Володимирецького районного суду від 24 грудня 2013 року та рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 15 квітня 2015 року, які набрали законної сили, установлено, що зазначений вище договір купівлі-продажу житлового будинку від 15 грудня 2011 року укладений з відома та згоди ОСОБА_1 та ОСОБА_3, є дійсним правочином, на підставі якого у сторін виникли взаємні права та обов`язки, в т. ч. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 набули право власності на вказаний будинок.
Установлено, що сторони по справі є членами однієї сім`ї, проживають спільно у житловому будинку АДРЕСА_1 . Вказана обставина встановлена рішенням Володимирецького районного суду від 13 січня 2016 року у справі № 556/1450/15-ц, яке залишено без змін ухвалою від 29 лютого 2016 року Апеляційного суду Рівненської області, і набрало законної сили.
Установлено, що на час звернення до суду з позовом та на час судового розгляду ОСОБА_1 проживає в підсобному приміщенні домогосподарства (садиби) АДРЕСА_1, а саме в літній кухні, яка позначена в технічному паспорті будівлі літерою "Б" - "Сарай, літня кухня".
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з пунктом 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX"Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У силу частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.