Постанова
Іменем України
14вересня 2020 року
м. Київ
справа № 521/4510/18
провадження № 61-18207св19
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Кузнєцова В. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 29 серпня 2019 року в складі колегії суддів: Цюри Т. В., Гірняк Л. А., Сегеди С. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про визнання частково недійсними договору купівлі-продажу від 28 березня 2013 року, а також договору дарування від 26 червня 2013 року щодо 1/3 частиниквартири№ 3 у будинку АДРЕСА_1 . Також позивач просив визнати зазначену частину у праві власності на квартиру спільною сумісною власністю колишнього подружжя та розділити в рівних частках між ним і ОСОБА_2, визнавши по 1/6 частини на зазначену квартиру за кожним. Крім того, позивач просив визнати автомобіль Міцубісі Кольт, державний номер НОМЕР_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_1 і ОСОБА_2, встановивши ідеальні частки кожного з подружжя у спільному майні - по Ѕ та залишивши його у спільній частковій власності ОСОБА_1 і ОСОБА_2 . Також позивач просив поділити між ним і ОСОБА_2 певне спільне сумісне майно, що було набуто в період знаходження в шлюбі.
Позов мотивований тим, що у 2007 році квартира АДРЕСА_2 придбана в іпотеку для забезпечення кредиту, отриманого у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Укрпромбанк" (далі - ТОВ "Укрпромбанк").
У 2013 році була можливість погасити кредит за знижкою. Сім`я ОСОБА_1 вирішила продати квартиру частково, але банк вимагав продажу квартири в цілому. У зв`язку з чим ОСОБА_1 і ОСОБА_3 уклали договір купівлі-продажу квартири в цілому, але домовились, що після оформлення належним чином документів у передбачений термін, ОСОБА_3 здійснить відчуження 1/3 частини у праві власності на зазначену квартиру.
Короткий зміст рішень суду першої інстанції
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 17 жовтня 2018 року позовну заяву про визнання правочину частково недійсним та поділ спільного сумісного майна подружжя задоволено, визнано договір купівлі-продажу від 28 березня 2013 року, укладений між ОСОБА_3 і ОСОБА_1 у частині купівлі-продажу 1/3 частини квартири АДРЕСА_2 , частково недійсним в силу його фіктивності, визнано недійсним договір дарування від 26 червня 2013 року, укладений між ОСОБА_3 і ОСОБА_2 щодо дарування 1/3 частини цієї квартири в силу його фіктивності, визнано 1/3 частину зазначеної квартири спільною сумісною власністю подружжя - ОСОБА_1 і ОСОБА_2 і поділено порівну - по 1/6 частині, визнано за ОСОБА_1 і ОСОБА_2 право власності по 1/6 частині цієї квартири як частки у спільному сумісному майні подружжя, визнано автомобіль марки Міцубісі Кольт, д/н НОМЕР_1, кузов № НОМЕР_2 спільною сумісною власністю ОСОБА_1 і ОСОБА_2, встановивши ідеальні частки кожного з подружжя у спільному майні - по Ѕ частині та залишивши його у спільній частковій власності ОСОБА_1 і ОСОБА_2 ; поділено інше спільне сумісне майно колишнього подружжя таким чином: виділено ОСОБА_2 телевізор плазмовий "Самсунг" вартістю 5 000,00 грн; кухню італійську вартістю 50 000,00 грн; плиту тефлонову газову вартістю 3 500,00 грн; витяжку кухонну вартістю 1 000,00 грн; двері броньовані "Томет", вартістю 20 000,00 грн; двері міжкімнатні, покриті корабельним лаком, вартістю 20 000, грн, виділено ОСОБА_1 холодильник з баром "Самсунг", вартістю 20 000,00 грн; телевізор рідкокристалічний "Самсунг" вартістю 5 000,00 грн; мікрохвильову піч "Самсунг" вартістю 5 000,00 грн; пральну машину "LG" вартістю 5 000,00 грн; плиту газову дзеркальну вартістю 3 000,00 грн; куток кухонний з столом вартістю 3 000,00 грн; холодильник "Самсунг "Ноуфрост" вартістю 5 000,00 грн.
Рішення суду мотивоване тим, що договір купівлі-продажу щодо 1/3 частини квартири та договір дарування від 26 червня 2013 року укладався без наміру передачі спірного майна ОСОБА_3, яка у зазначеній квартирі ніколи не проживала. Утримання квартири здійснювалося подружжям.
Доводи ОСОБА_2 щодо пропущення позовної давності не прийняті до уваги, оскільки весь час з моменту укладення договору дарування від 26 червня 2013 року позивач користувався спірною часткою квартири на АДРЕСА_1 і продовжує нею користуватися на момент вирішення судом спору. Необхідність захисту своїх майнових прав та інтересів виникла у позивача в зв`язку з виникненням спору щодо поділу подружнього майна. Позовні вимоги про визнання спірних правочинів недійсними є похідними від вимог про поділ майна подружжя, і оскільки позов про поділ майна подружжя поданий у межах позовної давності, права та інтереси позивача підлягають захисту в судовому порядку.
За час знаходження у шлюбі подружжям набуто майно: автомобіль марки Міцубісі Кольт, державний номер НОМЕР_1, придбаний у 2007 році; холодильник з баром "Самсунг", мікрохвильову піч "Самсунг", пральну машину "LG", кухню італійську, плиту газову дзеркальну, плиту тефлонову газову, витяжку кухонну, куток кухонний з столом, телевізор плазмовий "Самсунг", телевізор рідкокристалічний "Самсунг", холодильник "Самсунг "Ноуфрост". Позивачем за спільні кошти здійснені ремонтні роботи у квартирі АДРЕСА_3, (в якій проживали Шельдяєви), а саме: замінено вікно, вартістю 8 000,00 грн, двері броньовані "Томет" вартістю 40 000,00 грн, двері міжкімнатні, покриті корабельним лаком, вартістю 90 000,00 грн. Здійснення ремонтних робіт і придбання спірного майна під час шлюбу подружжям підтвердили допитані в судовому засіданні свідки. Також встановлено, що 1/3 частина квартири АДРЕСА_2 набута подружжям в період шлюбу.
Оскільки ОСОБА_1 і ОСОБА_2 під час шлюбу придбано певне майно, то воно є спільним сумісним, а саме: 1/3 частину квартири АДРЕСА_2, автомобіль марки Міцубісі Кольт, держаний номер НОМЕР_1, холодильник з баром "Самсунг", мікрохвильова піч "Самсунг", пральна машина "LG", кухня італійська, плита газова дзеркальна, плита тефлонова газова, витяжка кухонна, куток кухонний з столом, телевізор плазмовий "Самсунг", телевізор рідкокристалічний "Самсунг", холодильник "Самсунг "Ноуфрост".
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Одеського апеляційного суду від 29 серпня 2019 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 17 жовтня 2018 року в частині: визнання договору купівлі-продажу від 28 березня 2013 року, укладеного між ОСОБА_3 і ОСОБА_1 у частині купівлі-продажу 1/3 частини квартири АДРЕСА_2, яку складали нежилі приміщення, зазначені в технічному паспорті під літ. 11.8, 7.6, 5.5 площею 24,9 кв. м, частково недійсним в силу його фіктивності; визнання недійсним договору дарування від 26 червня 2013 року, укладеного між ОСОБА_3 і ОСОБА_2 щодо дарування 1/3 частини квартири АДРЕСА_2, яку складали зазначені нежилі приміщення, у силу його фіктивності; визнання 1/3 частини вказаної квартири спільною сумісною власністю подружжя - ОСОБА_1 і ОСОБА_2 і її поділу порівну - по 1/6 частині за кожним із них; та в частині поділу спільного сумісного майна колишнього подружжя скасувати з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог, у решті рішення залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що 27 березня 2013 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 укладений попередній договір, відповідно до пункту 6 якого ОСОБА_3 набуває у власність жилу частину квартири АДРЕСА_2 площею 22,9 кв. м з підсобними приміщеннями площею 25,1 кв. м, а підсобні приміщення площею 24,9 кв. м, зазначені в технічному паспорті під літ. 11.8, 7.6., 5.5, ОСОБА_3, зобов`язується переоформити на ОСОБА_1 шляхом відчуження не пізніше 27 червня 2013 року.
28 березня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладений договір купівлі-продажу, відповідно до пункту 1 якого ОСОБА_1 продає, а ОСОБА_3 набуває у власність квартиру АДРЕСА_2, яка складається в цілому з двох житлових кімнат, загальною площею 22,9 кв. м. і підсобних приміщень, загальна площа квартири складає 72,9 кв. м.
У зазначеному договорі купівлі-продажу відсутні умови щодо зобов`язання ОСОБА_3 передати у власність шляхом договору купівлі-продажу ОСОБА_1 підсобні приміщення цієї квартири площею 24,9 кв.м., зазначені в технічному паспорті під літ. 11.8, 7.6, 5.5., які були передбачені в попередньому договорі від 27 березня 2013 року.
26 червня 2013 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_2 укладений договір дарування, відповідно до умов якого ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_2 1/3 частину квартири АДРЕСА_2 .
Жодних заяв, питань щодо недійсності цього договору дарування у ОСОБА_1 не виникало до 2018 року.
Договір дарування від 26 червня 2013 року укладений з дотриманням чинного на той час законодавства України та підстав для визнання його недійсним, у суду першої інстанції не було.
Вимоги позивача щодо поділу рухомого майна, за винятком транспортного засобу, не підтверджуються будь-якими належними доказами, як щодо придбання цього майна, так і його наявності у сторін чи третіх осіб.
У суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 пояснив, що в квартирі, де на його думку має знаходитись зазначене майно, він не був з 2013 року, жодних доказів придбання зазначеного майна у нього не збереглося. Тому висновок про можливість поділу майна подружжя є помилковим, оскільки він зроблений без будь-якого документального підтвердження наявності цього майна та придбання його під час шлюбу.
Обґрунтованим є висновок районного суду щодо визнання автомобіля марки "Міцубісі Кольт", державний номер НОМЕР_1, кузов № НОМЕР_2 спільною сумісною власністю ОСОБА_1 і ОСОБА_2, оскільки цей автомобіль придбаний подружжям у період шлюбу в 2007 році.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
07 жовтня 2019 року ОСОБА_1 надіслав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду від 29 серпня 2019 року, просив скасувати оскаржувану постанову та залишити в силі рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 17 жовтня 2018 року в частині визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 28 березня 2013 року, договору дарування від 26 червня 2013 року, визнання 1/3 частини спірної квартири спільною сумісною власністю подружжя та її поділу по 1/6 частини, визнання права власності на 1/6 частину спірної квартири за ОСОБА_1 .
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 листопада 2019 року відкрите касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційна скарга мотивована тим, що під час проголошення постанови апеляційного суду в судовому засіданні, колегія суддів зазначила про задоволення апеляційної скарги, вказавши, що скасовує рішення суду першої інстанції, зокрема, у частині поділу іншого спільного сумісного майна подружжя, відмовляючи в цій частині у позові. Тобто, по суті, проголошено не про часткове, а про повне задоволення апеляційної скарги, що не відповідає тексту постанови апеляційного суду, отже, суд змінив судове рішення після його постановлення.
Суд першої інстанції правильно оцінив дії сторін при укладенні оспорюваного договору купівлі-продажу квартири, врахувавши те, що фактично сторони не мали наміру досягати правових наслідків, обумовлених договором, квартира не вибувала із володіння продавця та не переходила у володіння покупця.
Апеляційний суд надав перевагу свідченням матері відповідача ОСОБА_2, проігнорувавши свідчення інших свідків.
Висновок апеляційного суду про присутність позивача у нотаріуса під час укладення договору дарування не ґрунтується на доказах.
Суд першої інстанцій правильно не врахував доводи ОСОБА_2 про сплив позовної давності за позовними вимогами у справі.
Суд першої інстанції правильно вирішив позовну вимогу щодо нерухомого майна на підставі статей 179, 215, 234, 635 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 60, 69 Сімейного кодексу України (далі - СК України).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з пунктом 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX"Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.