Постанова
Іменем України
11 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 215/2330/19
провадження № 61-1145св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач -Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в місті Києві,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в місті Києві на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу
від 19 серпня 2019 року в складі судді Коноваленко М. І. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 грудня 2019 року в складі колегії суддів: Зубакової В. П., Барильської А. П., Бондар Я. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві (далі - УВД ФСС України в м. Києві, Фонд) про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що з 23 червня 2003 року вона перебувала з відповідачем в трудових правовідносинах.
Наказом УВД ФСС України в м. Києві від 21 липня 2017 року № 27-к позивача призначено на посаду начальника відділу медичних та соціальних послуг.
На підставі постанови правління ФСС України від 12 грудня 2018 року № 35 "Про затвердження Типових структур управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в областях та місті Києві та їх відділень" наказом від 21 січня 2019 року № 47-к "Про зміни в структурі управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві" внесені зміни до організаційної структури та штатного розпису Фонду, з якого виведена посада начальника відділу медичних та соціальних послуг, яку раніше займала позивач. Разом з цим, введена аналогічна посада начальника відділу медичних та соціальних послуг, у складі якого передбачені сектори організації надання медичних послуг, та інші.
За своїми функціональними обов`язками нововведена посада повністю співпадає з посадою, яку раніше займала позивач, але повідомленням від 28 січня 2019 року
№ 100 позивачу запропоновано переведення на посаду завідуючої сектору організації санаторно-курортної реабілітації, який входить до складу новоствореного відділу медичних та соціальних послуг Фонду. Також, у вказаному повідомленні позивача попереджено про звільнення у разі не згоди обіймати зазначену вище посаду.
У зв`язку з незгодою ОСОБА_1 із переведенням на запропоновану посаду, відповідачем видано наказ від 29 березня 3019 року № 498-к про звільнення останньої з роботи з 29 березня 2019 року на підставі пункту 6 частини першої
статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
Позивач вважала, що фактично зміна істотних умов праці не відбулася, оскільки посада начальника відділу медичних та соціальних послуг Фонду, яку вона раніше займала залишилася та була запропонована ОСОБА_2, яка у попередній структурі займала посаду завідувача сектору забезпечення санаторно-курортним лікуванням відділу і підпорядковувалася відповідно до функціональних обов`язків позивачу.
Посилаючись на наведене, ОСОБА_1 просила поновити її на посаді начальника відділу медичних та соціальних послуг Фонду та стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 84 422,70 грн.
Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 19 серпня 2019 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ УВД ФСС України в м. Києві від 29 березня 2019 року № 498-к про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу медичних та соціальних послуг на підставі пункту 6 частини першої
статті 36 КЗпП України. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу медичних та соціальних послуг УВД ФСС України в м. Києві з 29 березня 2019 року. Стягнуто з УВД ФСС України в м. Києві на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 квітня 2019 року до 16 серпня 2019 року включно в розмірі 84 422,70 грн з утриманням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу медичних та соціальних послуг УВД ФСС України в м. Києві та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежів за один місяць з утриманням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів допущено до негайного виконання.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача, в розумінні вимог статті 32 КЗпП України, не відбулося змін істотних умов праці позивача, а фактично мало місце скорочення посади позивача, у зв`язку з чим звільнення позивача за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України відбулося з порушенням вимог трудового законодавства.
При цьому, судом першої інстанції зазначено, що під час впровадження змін в організації структури управління посада начальника відділу медичних та соціальних послуг, яку позивач обіймала, знову включена до штатного розпису Фонду, однак цю посаду не було запропоновано позивачу. ОСОБА_1 запропоновано посаду завідуючого сектору у цьому ж відділі, що свідчить лише про пониження позивача в займаній посаді. З урахуванням викладеного, суд першої інстанції зробив висновок про наявність підстав для скасування оспорюваного позивачем наказу та поновлення ОСОБА_1 на посаді, яку остання займала до звільнення.
Вирішуючи позовні вимоги в частині обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанцій керувався Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України
від 08 лютого 1995 року № 100.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 грудня 2019 рокуапеляційну скаргу УВД ФСС України в м. Києві залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, дійшов обґрунтованого висновку, що мали місце обумовлені реорганізацією зміни в організації виробництва і праці, які потягли затвердження нового штатного розпису та скорочення посад, в тому числі й ліквідацію відділу медичних та соціальних послуг, на посаді начальника якого працювала позивач. Оскільки факт скорочення посади сам по собі виключає звільнення за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України, адже відсутні передбачені частиною третьою статті 32 КЗпП України обставини, суд першої інстанції правильно виходив з наявності правових підстав для поновлення позивача на посаді, оскільки її звільнення відбулось з порушенням вимог трудового законодавства.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги та позиція інших учасників справи
У січні 2020 року УВД ФСС України в м. Києві подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 19 серпня
2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 грудня 2019 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Зазначає, що судами не надано належної оцінки наказу УВД ФСС України в м. Києві від 21 січня 2019 року №47-к "Про зміни в структурі Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві", яким внесені зміни до організаційної структури та штатного розпису Фонду.
Вказує, що судами не враховано, що для зайняття посади начальника відділу особа повинна мати вищу освіту за напрямом підготовки "Менеджмент", а для того, щоб обіймати посаду завідувача сектору необхідна економічна освіта, у зв`язку з чим саме ця посада й була запропонована позивачу. Наголошує, що колишні умови праці для позивача не могли бути збережені, а працювати в нових умовах вона відмовилася, у зв`язку з чим її й було звільнено із займаної посади на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України.
У лютому 2020 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу УВД ФСС України в м. Києві, в якому зазначає про безпідставність її доводів та відсутність підстав для скасування оскаржуваних відповідачем судових рішень.
Вважає твердження заявника про зміну істотних умов праці та неможливість продовження роботи позивача на попередній посаді у зв`язку із відсутністю в неї вищої освіти за спеціальністю "Менеджмент" безпідставними та такими, що не підтвердженні належними доказами, оскільки відповідачем ні позивачу до звільнення, ні під час розгляду справи в суді не було надано положення про новостворений відділ та посадову інструкцію начальника цього відділу. Таким чином, відповідачем не доведено наявності кваліфікаційних вимог до посади новоствореного відділу медичних та соціальних послуг та не підтверджено, що позивач цим вимогам не відповідала.
У березні 2020 року УВД ФСС України в м. Києві засобами поштового зв`язку надіслало до Верховного Суду відповідь на відзив ОСОБА_1, в якій вказує на те, що під час розгляду справи судом апеляційної інстанції відповідач надавав положення про відділ медичних та соціальних послуг та посадову інструкцію начальника цього відділу, проте, в порушення вимог процесуального закону, апеляційний суд не надав цим доказам належної правової оцінки.
У квітні 2020 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку надіслала до Верховного Суду заперечення, виклавши їх в формі пояснень на касаційну скаргу, в якому зазначає, що викладені відповідачем у відповіді на відзив обставини зводяться до формалізму та не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваних ним судових рішень.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою УВД ФСС України в м. Києвіна рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 19 серпня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 грудня 2019 року, витребувано цивільну справу та надано учасникам справи строк на подання відзивів на касаційну скаргу. Зупинено виконання рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 19 серпня
2019 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 17 грудня 2019 року до закінчення касаційного провадження, за виключенням поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більше ніж за один місяць.
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ).
Відповідно до пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону
№ 460-ІХ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин, розгляд касаційної скарги УВД ФСС України в м. Києві на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 19 серпня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 грудня 2019 року здійснюється Верховним Судом за правилами Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), в редакції чинній на час її подання, тобто до 08 лютого 2020 року.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України, в редакції чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Частиною першою статті 400 ЦПК України, в редакції чинній на час подання касаційної скарги, передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Фактичні обставини справи
Судами встановлено, що в період з 23 червня 2003 року до 29 березня 2019 року позивач перебувала з відповідачем в трудових правовідносинах.
На підставі постанови правління ФСС України від 12 грудня 2018 року № 35 "Про затвердження Типових структур управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в областях та місті Києві та їх відділень" відповідачем видано наказ від 21 січня 2019 року №47-к "Про зміни в структурі управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві", яким внесені зміни до організаційної структури та штатного розпису Фонду, з якого виведена посада начальника відділу медичних та соціальних послуг, яку раніше займала позивач. Разом з цим, введена аналогічна посада начальника відділу медичних та соціальних послуг у складі якого передбачені сектори організації надання медичних послуг та інші.