ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 816/264/16
адміністративне провадження № К/9901/10109/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Карлівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про скасування рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Карлівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2016 року (судді: Перцова Т.С. (головуючий), Дюкарєва С.В., Жигилій С.П.) у справі № 816/264/16.
У С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Карлівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (далі - відповідач, контролюючий орган, Карлівська ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області) про скасування вимоги про сплату боргу від 18.02.2016 №Ф-0002121700, рішення № 0002131700 від 18.02.2016 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 2 373, 89 грн, податкового повідомлення-рішення від 18.02.2016 № 0002101700.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що контролюючий орган приймаючи оскаржувані вимогу про сплату боргу від 18.02.2016 № Ф-0002121700, рішення №0002131700 від 18.02.2016 про застосування штрафних санкцій, податкового повідомлення-рішення від 18.02.2016 № 0002101700, діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, оскільки висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки не відповідають фактичним обставинам. Крім того, позивач зазначив, що контролюючий орган прийняв вимогу про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій по ЄСВ за формою та в порядку, що не відповідає додаткам № 7 № 13 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (затвердженої наказом Мінфіну від 20.04.2015 № 449).
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що контролюючий орган приймаючи оскаржувані вимогу про сплату боргу від 18.02.2016 № Ф-0002121700, рішення № 0002131700 від 18.02.2016 про застосування штрафних санкцій, податкове повідомлення-рішення від 18.02.2016 № 0002101700, діяв у межах та у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, тоді як позивачем не було доведено та надано належних доказів на спростування висновків відповідача щодо недотримання позивачем вимог чинного законодавства.
4. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ФОП ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи просив скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року та прийняти рішення, яким задовольнити позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 у повному обсязі.
5. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2016 року задоволено апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 . Скасовано постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року та прийнято нову постанову, якою задоволено адміністративний позов ФОП ОСОБА_1 . Скасовано податкове повідомлення-рішення Карлівської ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області від 18.02.2016 № 00002101700, вимогу про сплату боргу від 18.02.2016 № Ф-0002121700 та рішення № 0002131700 від 18.02.2016 про застосування штрафних санкцій. Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що контролюючий орган приймаючи оскаржувані вимогу про сплату боргу від 18.02.2016 № Ф-0002121700, рішення № 0002131700 від 18.02.2016 про застосування штрафних санкцій, податкове повідомлення-рішення від 18.02.2016 № 0002101700, діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, оскільки судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами відсутність порушення позивачем вимог податкового законодавства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, Карлівська ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області подала касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2016 року та залишити в силі постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року у справі № 816/264/16.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) зареєстрований як фізична особа-підприємець Чутівською районною державною адміністрацією Полтавської області та отримав свідоцтво про державну реєстрацію серії В01 №677315 від 21.02.2002, перебуває на податковому обліку в Карлівській ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області на загальній системі оподаткування. Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців основним видом діяльності ФОП ОСОБА_1 за КВЕД є: 46.13 діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами.
В період з 16.11.2015 по 04.12.2015 працівниками Карлівської ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2014. За результатами проведення перевірки складено акт від 11.12.2015 № 82/17/ НОМЕР_1, яким зафіксовано, зокрема, порушення позивачем вимог: п. 177.4 ст. 177, п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, встановлено завищення валових витрат на суму 169 637,40 грн за 2014 рік. Не надано документів, що підтверджують придбання ТМЦ на суму 169 637,40 грн, які пов`язані зі здійсненням підприємницької діяльності; в результаті донараховано податку з доходів фізичних осіб за 2014 рік в сумі 26 230,70 грн; пп. 2 п. 1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", встановлено заниження суми чистого оподаткованого доходу, на який нараховується єдиний внесок у сумі 169 637,40 грн. В результаті чого занижено єдиний соціальний внесок на суму 58 864,18 грн за 2014 рік.
На підставі наведених висновків акта перевірки Карлівською ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області прийняті наступні рішення: податкове повідомлення-рішення від 24.12.2015 № 0016761700, яким визначено грошове зобов`язання з податку на доходи з фізичних осіб на загальну суму 32 788,38 грн, в т.ч. основного платежу в розмірі 26 230,70 грн, штрафної санкції в розмірі 6 557,68 грн; вимога від 11.12.2015 № Ф - 0016631700 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску в сумі 58 864,18 грн; рішення від 18.08.2015 № 0016731700 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким визначено штрафну санкцію в розмірі 2 943,21 грн.
Позивач, не погодившись з винесеними щодо нього вищевказаними рішеннями, оскаржив їх в адміністративному порядку до ГУ ДФС у Полтавській області. За результатами розгляду скарги позивача рішенням ГУ ДФС у Полтавській області про результати розгляду скарги від 11.02.2016 №126/К/16-31-10-04-11 скасовано: податкове повідомлення-рішення від 24.12.2015 № 0016761700 - в частині визначення грошового зобов`язання в сумі 5 578,32 грн та штрафних санкцій в сумі 1 394,58 грн, в іншій частині зазначене повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу ФОП ОСОБА_1 - без задоволення; вимогу від 11.12.2015 № Ф - 0016631700 та рішення від 24.12.2015 № 0016731700 - скасовано повністю та зобов`язано Карлівську ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області сформувати і направити ФОП ОСОБА_1 нову вимогу на суму 47 477,83 грн та рішення на суму 2373,89 грн за формами відповідно до вимог чинного законодавства.
На підставі вказаного рішення ГУ ДФС у Полтавській області про результати розгляду скарги Карлівською ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області прийнято: вимогу про сплату боргу від 18.02.2016 №Ф - 0002121700 з єдиного внеску в розмірі 47 477,83 грн; рішення від 18.02.2016 № 0002121700 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску; податкове повідомлення-рішення від 18.02.2016 №0002101700, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в загальному розмірі 25 815,48 грн, з яких за основним платежем - 20 652,38 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 5 163,10 грн.
Згідно акта перевірки позивача, за висновками перевіряючого згідно наданих документів (виписки банку, акти виконаних робіт, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні та ін.) витрати на придбання ТМЦ по виду діяльності "Посередництво в торгівлі деревиною та будівельними матеріалами" становлять 2 589 287,82 грн, тоді як згідно даних податкової декларації про майновий стан та доходи, поданої ФОП ОСОБА_1 по вказаному виду діяльності, за 2014 рік задекларовано витрати в сумі 2 758 925,22 грн, різниця цих сум складає 169 637,40 грн і становить витрати на придбання ТМЦ, не підтверджені документально. У зв`язку із завищенням витрат на 169 637,40 грн в ході перевірки встановлено розбіжність в розмірі 26 230,70 грн між визначеними ОСОБА_1 сумами податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у податковій декларації про майновий стан та доходи в розмірі 2 366,55 грн та даними перевірки 28 597,25 грн. В акті перевірки також зазначено, що вищевказане порушення мало вплив на заниження позивачем у перевіряємому періоді суми єдиного соціального внеску в розмірі 58 864,18 грн, як різниця між даними звітів в сумі 5 474,62 грн та даними перевірки - 64 338,80 грн, або суми єдиного внеску, нарахованого з чистого оподаткованого доходу в 169 637,40 грн у розмірі 34,7 %.
Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено з матеріалів справи та пояснень позивача встановлено, що у 2013 - 2014 роках ФОП ОСОБА_1 мав господарські взаємовідносини із ТОВ "Астор", у якого придбавав цемент в межах основного виду діяльності позивача за КВЕД для подальшого його перепродажу. Видаткові накладні, виписані ТОВ "Астор" на постачання цементу з жовтня по грудень 2013 року на суму 169 390,65 грн (без ПДВ) не були включені в декларацію за 2013 рік, у зв`язку з наявністю кредиторської заборгованості за поставлений товар відповідно до актів звірок з ТОВ "Астор" та узагальнюючих таблиць. Так, згідно з актом звірки розрахунків між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "Астор" від 31.12.2013, залишок на користь ТОВ "Астор" склав 298 028,70 грн (з ПДВ). Станом на 31.12.2014 частину заборгованості в сумі 203 568,78 грн було погашено, про що свідчить акт звірки розрахунків між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "Астор" від 31.12.2014, згідно з яким залишок на користь ТОВ "Астор" складає 94 759,92 грн.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем 16.12.2015 були подані до Карлівської ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області заперечення на акт перевірки, про що свідчить відбиток вхідного штампу та підпис посадової особи інспекції. Разом із запереченнями надавались копії первинних документів щодо господарських відносин із ТОВ "Астор" за 2013 рік на загальну суму 169 583,61 грн, але фахівцем відповідача при прийнятті первинних рішень (податкового повідомлення-рішення, вимоги та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій) не бралась до уваги наявність видаткових накладних, що підтверджують період придбання товару. Суд апеляційної інстанції зазначив, що методологічна помилка позивача щодо формування витрат не призвела до заниження належного до сплати в бюджет податку з доходів фізичних осіб, оскільки суму податку позивачем було сплачено у повному обсязі, однак, по декларації за 2013 рік.
Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що висновок відповідача про порушення позивачем п. 177.4 ст. 177, п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України та завищення валових витрат на суму 169 637,40 грн за 2014 рік також мав наслідком нарахування єдиного внеску у 2014 році, платником якого є позивач як фізична особа-підприємець. Однак, доводи відповідача про заниження позивачем суми чистого оподатковуваного доходу не знайшли свого підтвердження, а тому, відсутні підстави для висновку про заниження позивачем суми єдиного внеску, що підлягає сплаті ФОП ОСОБА_1 за 2014 рік. Висновок відповідача про заниження належної до сплати суми єдиного внеску ґрунтується лише на твердженні про заниження чистого оподатковуваного доходу. Інших зауважень з приводу обчислення грошового зобов`язання з єдиного внеску в акті перевірки не викладено. У зв`язку із встановленими обставинами справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про безпідставність донарахування контролюючим органом позивачеві зобов`язання зі сплати єдиного внеску за 2014 рік в сумі 47 477,83 грн та застосування штрафних санкцій за донарахування в сумі 2 373, 89 грн.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
8. В доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального та процесуального права, перелічує порушення, які на його думку допущено позивачем, зокрема, в частині порушення позивачем правил обрахування чистого доходу (фінансового результату) у перевіряємому періоді, вказує на неврахування судом апеляційної інстанцій окремих положень Податкового кодексу України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), а також Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", що у своїй сукупності призвело до неправильного застосування судом норм матеріального права та порушень норм процесуального права при прийнятті рішення.
9. Позивач надіслав заперечення на касаційну скаргу, в якому вказує на правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права та просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.
10. Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до пункту 3 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
11. Податковий кодекс України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин):
11.1. Пункт 44.1 статті 44.
Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.
11.2. Пункт 50.1 статті 50.
У разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
11.3. Пункти 138.1, 138.2, 138.4, 138.8 статті 138.
Витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов`язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.