ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 812/949/15
адміністративне провадження № К/9901/33279/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянув в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2015 року (суддя Свергун І.О.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року (судді: Шишов О.О. (головуючий), Сіваченко І.В., Чебанов О.О.) у справі № 812/949/15 за позовом Публічного акціонерного товариства "Луганськтепловоз" до Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Публічне акціонерне товариство "Луганськтепловоз" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 09.12.2013 № 0000351901, яким позивачеві зменшено розмір від`ємного значення з податку на додану вартість на загальну суму 1 339 790,00 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що контролюючим органом безпідставно зроблено висновок про непідтвердження належними документами господарських операції, за якою позивачем сформовано податковий кредит, натомість у позивача наявні всі первинні документи, які підтверджують здійснення господарських операцій з контрагентами МПП фірма "Оста", ТОВ "Стілл-Імпекс" та ТОВ "Луганське енергетичне об`єднання" та свідчать про відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року, позов задоволено, визнано протиправним та скасовано оскаржуване податкове повідомлення - рішення.
4. Рішення судів обґрунтовано тим, що позивач мав право на формування податкового кредиту з ПДВ з огляду на наявність первинних документів та реальності здійснення господарських операцій, натомість висновки контролюючого органу ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені належними доказами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5 Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2015 року, ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства в повному обсязі.
6. Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для прийняття оскаржуваного у цій справі податкового повідомлення - рішення стали висновки контролюючого органу викладені в акті перевірки від 19.11.2013 № 136/19-0/05763797, оформленого за результатами проведеної позапланової виїзної перевірки достовірності та законності нарахування ПАТ "Луганськтепловоз" заявленого бюджетного відшкодування в податковій декларації з ПДВ за серпень 2013 року, під час якої було виявлено порушення позивачем вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3, абз. а) п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 339 790,00 грн.
Висновки фахівців контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що господарські операції з контрагентами МПП фірма "Оста", ТОВ "Стілл-Імпекс" не мали реального характеру, оскільки згідно довідки, отриманої від іншого контролюючого органу № 2478/12-34-22-09 від 24.10.2013, інформації від МППФ "Оста" не надходило, останнім не надано документі, які б підтверджували формування податкового кредиту та податкових зобов`язань з податку на додану вартість за липень, серпень 2013 року, а згідно акту від 28.08.2013 № 164/22-03/33857006 "Про результати проведення документальної позапланової перевірки ТОВ "Стілл-Імпекс" не підтверджено господарські правовідносини вказаного суб`єкту господарювання по ланцюгу постачання. Щодо взаємовідносин з ТОВ "Луганське енергетичне об`єднання" (ТОВ "ЛЕО") відповідач зазначив, що в порушення п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України ТОВ "ЛЕО" виписано зведені податкові накладні від 30.06.2013 № 2758/341 та від 31.07.2013 №3438/341 не по першій події (оплата), а відповідно позивач не має право на формування ПДВ за такими накладними.
На підставі акту перевірки, вказаних висновків та результатів адміністративного оскарження контролюючим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.
Судами встановлено, що позивач мав господарські взаємовідносини з МПП фірма "Оста", ТОВ "Стілл-Імпекс", ТОВ "Луганське енергетичне об`єднання", за наслідками яких сформував показники ПДВ у податкових деклараціях.
01.02.2013 між ПАТ "Луганськтепловоз" (замовник) та МПП фірма "Оста" (підрядник) укладено договір № 814-2, за умовами якого замовник доручає, а підрядник бере на себе зобов`язання на виконання робіт, а саме: ремонт крівлі 1-3 прольотів, західної прибудови, торців ліхтарів та парапетної стіни, поперечного прольоту інв. № 000027.
20.12.2012 між ПАТ "Луганськтепловоз" (покупець) та ТОВ "Стілл-Імпекс" (продавець) укладено договір постачання № 803-398/12, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець - прийняти та оплатити продукцію згідно зі специфікаціями.
Судами також встановлено, що позивачем в підтвердження реальності здійснення господарських операцій за вказаними договорами було надано копії документів, зокрема, договори, акти здачі - приймання робіт (виконання робіт), податкові накладні, специфікації, рахунки-фактури, видаткові накладні, прибуткові ордери, сертифікати якості платіжні доручення. На підтвердження факту транспортування товару позивачем було надано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) щодо транспортно-експедиційних послуг за маршрутом: м. Дніпропетровськ - м. Луганськ, замовлення, рахунок-фактуру.
08.09.2008 між ВАТ "ХК "Луганськтепловоз" та ТОВ "Луганське енергетичне об`єднання" укладено договір № 12 про постачання електричної енергії. В зазначеному договорі визначена періодичність оплати за надані послуги.
На виконання умов договору ТОВ "Луганське енергетичне об`єднання" видало позивачу податкові накладні від 31.07.2013 № 3438/341, від 31.06.2013 № 2758/341. На підставі вказаних податкових накладних позивач включив до податкового кредиту суму ПДВ 572435,61 грн.
Підтвердженням поставки електроенергії є акти прийняття-передавання товарної продукції.
Оплата за поставлену електроенергію здійснена позивачем згідно з платіжними дорученнями від 11.06.2013 № 13444, від 11.06.2013 № 13443, від 11.06.2013 № 13445, від 18.06.2013 № 13704, від 27.06.2013 № 14031, від 26.07.2013 № 14726, від 08.07.2013 № 14179, від 15.07.2013 № 14379, від 02.08.2013 № 14922.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
8. У доводах касаційної скарги відповідач перелічує порушення, які на його думку допущено позивачем, та висновки, що зазначені в акті перевірки, вказує на неврахування судами доводів контролюючого органу щодо відсутності доказів реальності господарських операцій позивача з контрагентами. Зазначає, що ТОВ "Луганське енергетичне об`єднання" виписало зведені податкові накладні на користь позивача не по першій події, що свідчить про неправомірність таких накладних.
В касаційній скарзі не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права, контролюючий орган фактично просить здійснити переоцінку встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи.
9. Товариством надано заперечення на касаційну скаргу, в яких позивач вказує на правильність висновків судів попередніх інстанцій про безпідставність тверджень контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства та просить залишити касаційну скаргу контролюючого органу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій просить залишити без змін.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
10. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):
10.1. Пункт 44.1 статті 44.
Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
10.2. Пункт 198.1 статті 198.
Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
10.3. Пункт 198.2 статті 198.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
10.4. Пункт 198.3 статті 198.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
10.5. Пункт 198.6 статті 198.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
10.6. Пункт 201.2 статті 201.