ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 826/11456/18
провадження № К/9901/13572/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Данилевич Н. А., Шевцової Н. В.
розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в місті Києві, треті особи: Служба у справах дітей Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 7 лютого 2019 року, ухвалене у складі головуючого судді Вєкуа Н. Г., та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року, прийняту у складі колегії суддів: Чаку Є. В. (головуючий), Файдюка В. В., Мєзєнцева Є. І.
І. Суть спору
1. У липні 2018 року ОСОБА_1 (надалі також ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з указаним позовом, у якому просив визнати протиправними дії Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації (надалі - Оболонська РДА) в особі її заступника С. Блохова та зобов`язати утриматись від вчинення дій по забороні реалізації 1/2 квартири АДРЕСА_1, викладеній у відповіді на запит головного державного виконавця Лозової А. І. щодо реалізації квартири, в якій зареєстрована дитина, від 24 вересня 2015 року № 104-7154.
2. Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві (надалі - Орган ДВС) з червня 2010 року перебуває виконавчий лист Зарічного районного суду м. Суми про стягнення на користь ОСОБА_1 з боржника ОСОБА_3 (надалі - ОСОБА_3 ) 6235032,00 гривень.
За твердженням позивача, користуючись особистою зацікавленістю, а також в інтересах боржника ОСОБА_3, посадові особи Органу ДВС усілякими засобами, разом із боржником, намагаються не виконувати рішення суду. Також на вимогу державних виконавців 4 рази сплачував оцінку квартири і незважаючи на те, що є вже 4 ухвали Зарічного районного суду, які зобов`язують виконавців виставити 1/2 квартири на прилюдні торги, державні виконавці відмовляються проводити дані дії, мотивуючи тим, що в ній зареєстровані неповнолітні особи.
Позивач стверджує, що реалізуючи свій намір, направлений на навмисне невиконання рішення суду, державний виконавець Лозова А. І. та ОСОБА_8 підготували запит до Служби у справах дітей Оболонської РДА про можливість реалізації 1/2 квартири, яка належить боржнику, з урахуванням того, що в ній (але не належній йому 1/2 частині) зареєстровані неповнолітні діти.
Також, за твердженням позивача, дані малолітні особи не є дітьми боржника, а є дітьми, які проживають в даній квартирі з батьками і є простими наймачами та що їх право на користування повинен вирішувати суд, а державні виконавці повинні виконати рішення Зарічного районного суду щодо реалізації 1/2 квартири на прилюдних торгах, не зважаючи на зареєстрованих малолітніх дітей.
3. Відповідач - Оболонська РДА - позов не визнав, стверджуючи, що районна адміністрація та її посадові особи діяли лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зокрема, зазначений відповідач пояснив, що питання реалізації 1/2 частини квартири АДРЕСА_1, в якій зареєстровані троє дітей: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, розглядалось на засіданні комісії з питань захисту прав дитини Оболонської РДА 17 вересня 2015 року. За результатами розгляду комісією з питань захисту прав дитини Оболонської РДА прийнято рішення відмовити у наданні дозволу на відчуження вищевказаної квартири та оформлено відповідним протоколом.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
4. 16 липня 2010 року державний виконавець Органу ДВС виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 20289478 з примусового виконання виконавчого листа № 2-55, виданого Зарічним районним судом м. Суми 30 червня 2010 року, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 6 235 032 гривень.
5. Під час здійснення виконавчих державним виконавцем накладено арешт на 1/2 частини квартири боржника за адресою: АДРЕСА_2 .
6. У процесі примусового виконання встановлено, що у вказаній квартирі зареєстровані малолітні діти.
7. 12 серпня 2015 року з метою виконання рішення державний виконавець спрямував до органу опіки та піклування Оболонської РДА лист щодо надання висновку щодо можливої реалізації квартири за вказаною адресою.
8. Листом від 24 вересня 2015 року Оболонська РДА як орган опіки та піклування повідомила державного виконавця про те, комісією прийнято рішення, яким відмовлено у наданні дозволу на відчуження квартири за вказаною адресою, право користування якою мають діти: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
9. Не погоджуючись із такими діями (бездіяльністю) відповідачів, позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправними вказані дії Оболонської РДА та зобов`язати її утриматись від учинення дій щодо заборони реалізації зазначеного нерухомого майна.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій
10. Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 7 лютого 2019 року, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року, в позові відмовив.
11. При цьому суди обох інстанцій виходили з того, що цей спір належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
ІV. Провадження в суді касаційної інстанції
12. Позивач, уважаючи оскаржувані судові рішення ухваленими із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, подав касаційну скаргу.
13. У касаційній скарзі автор просить скасувати оскаржувані судові рішення й ухвалити рішення про задоволення позову.
14. Третя особа - ОСОБА_2 - подала відзив на касаційну скаргу, в якому, наполягаючи на безпідставності останньої, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
VII. Позиція Верховного Суду
15. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
16. 8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
17. За правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
18. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.
19. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
20. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
21. За змістом пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
22. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.