ПОСТАНОВА
Іменем України
16 вересня 2020 року
Київ
справа №812/942/17
адміністративне провадження №К/9901/19682/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шевцової Н.В.,
суддів: Радишевської О.Р., Уханенка С.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 812/942/17
за позовом ОСОБА_1 до Військової частини 3057 Національної гвардії України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року, прийняте у складі головуючого судді Пляшкової К.О.,
та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2018 року в складі колегії суддів: головуючого судді Геращенка І.В., суддів: Арабей Т.Г., Міронової Г.М.,
УСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. 03 липня 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Луганського окружного адміністративного суду із позовом до Військової частини 3057 Національної гвардії України (далі - відповідач, ВЧ 3057), в якому, з урахуванням уточнень, просив:
1.1 визнати незаконними та протиправними дії ВЧ 3057 щодо нарахування грошового забезпечення у порушення законодавства України, а саме не нарахування позивачу протягом квітня-грудня 2015 року надбавки за вислугу років в розмірі 10%;
1.2 визнати незаконними та протиправними дії ВЧ 3057 щодо відмови у виплаті позивачу грошової компенсації вартості за неотримане речове майно;
1.3 визнати незаконними та протиправними дії ВЧ 3057 щодо утримання із грошового забезпечення позивача військового збору, починаючи з 09 вересня 2015 року по 08 квітня 2016 року;
1.4 зобов`язати ВЧ 3057 виплатити надбавку за вислугу років, яку позивач недоотримав протягом квітня-грудня 2015 року, що встановлено наказом Міністерства внутрішніх справ України від 04 липня 2014 року № 638 "Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам", і провести індексацію цих грошових доходів та здійснити відповідну виплату;
1.5 зобов`язати ВЧ 3057 зробити перерахунок грошового забезпечення позивача, у зв`язку з невірним нарахуванням розміру надбавки за вислугу років, з урахуванням надбавки за виконання особливо важливих завдань, з квітня 2015 року по грудень 2015 року відповідно до наказу Міністерства внутрішніх справ України від 04 липня 2014 року № 638 "Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам" і провести індексацію цих грошових доходів та здійснити відповідну виплату;
1.6 зобов`язати ВЧ 3057 зробити перерахунок одноразової грошової допомоги позивача, з урахуванням невиплачених коштів, відповідно до наказу МВС України від 04 липня 2014 року № 638 "Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам" і провести індексацію цих грошових доходів та здійснити відповідну виплату;
1.7 зобов`язати ВЧ 3057 зробити перерахунок грошового забезпечення та здійснити виплату позивачу незаконно утриманих коштів у вигляді військового збору за період з 09 вересня 2015 року по 08 квітня 2016 року;
1.8 зобов`язати ВЧ 3057 виплатити позивачу грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно протягом проходження військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, після його звільнення;
1.9 стягнути з ВЧ 3057 на користь позивача матеріальну шкоду у сумі 224 грн 00 коп.
2. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідач всупереч вимог постанови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178 не виплатив позивачу при звільненні з військової служби грошову компенсацію за неотримане речове майно. Звернувшись 29 вересня 2016 року до відповідача із заявою про виплату такої компенсації, позивач 03 лютого 2017 року отримав відповідь із відмовою у виплаті з підстав того, що під час звільнення позивач відмовився від отримання речового майна.
2.1 У період з квітня 2015 року по грудень 2015 року відповідач всупереч вимог наказу МВС України від 04 липня 2014 року № 638 "Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам" не нараховував та не виплачував позивачу надбавку за вислугу років у розмірі 10 % від посадового окладу та окладу за військове звання, незважаючи на наявність у військовому квитку записів про попередню службу та наявність відповідного стажу.
2.2 Також, незважаючи на вимоги Закону України від 18 червня 2015 року № 548-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей оподаткування військовим збором грошового забезпечення військовослужбовців та інших осіб, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції" протягом служби відповідач щомісяця безпідставно, на думку позивача, утримував із грошового забезпечення військовий збір.
2.3 Внаслідок таких протиправних дій позивач вважає, що він був позбавлений частини грошового забезпечення, йому неправильно розрахували одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби, та просить відновити його порушене право шляхом зобов`язання відповідача до вчинення дій по нарахуванню та виплаті позивачу недоотриманих виплат, здійсненню індексації таких сум, перерахунку одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, виплаті грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.
3. Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі.
3.1. Так, представник відповідача зауважує, що нарахування та виплата грошового забезпечення протягом 2015 року позивачу здійснювалася відповідно до вимог Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 04 липня 2014 року № 638, з урахуванням вимог розпорядження Командувача Національної гвардії України від 20 січня 2015 року № Р-2, яким було визначено мінімальний та рекомендований до виплати розміри грошового забезпечення деяким підрозділам спеціального призначення Національної гвардії України, а саме 6400 грн 00 коп.
3.2. Також представник відповідача звертає увагу, що до місячного грошового забезпечення позивача при розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні застосовувався останній повний місяць військової служби - березень 2016 року, до якого увійшли: посадовий оклад - 565 грн 00 коп, надбавка за вислугу років (10 %) - 61 грн 50 коп, оклад за військове звання - 50 грн 00 коп, надбавка за виконання особливо важливих завдань - 338 грн 25 коп, премія - 3559 грн 50 коп, що разом складало 4574 грн 25 коп. У частині відповідача проходив службу 13 повних місяців. Таким чином, розмір одноразової грошової допомоги позивача при звільненні складав 4 % від місячного грошового забезпечення помножене на 13 місяців, що дорівнює 2378 грн 61 коп. Зазначену суму виплачено позивачу.
3.3. Стосовно утримання військового збору представник відповідача зазначив, що пільга з оподаткування військовим збором почала діяти тільки з 12 січня 2016 року (дня набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 року № 1161), якою затверджено порядок підтвердження статусу осіб, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором. Крім того, грошове забезпечення за час знаходження у відпустці, на лікуванні не включається до доходу, на який поширюється застосування пільги з оподаткування військовим збором. Позивачу проведений перерахунок військового збору за час його служби, починаючи з січня 2016 року до дня звільнення, перерахована сума складає 315 грн 35 коп. Зазначені кошти зараховані та будуть виплачені позивачу після його звернення за цими коштами.
3.4. Що стосується грошової компенсації за неотримане речове майно, представник відповідача з посиланням на постанову Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178, на яку посилається позивач, видана в розвиток статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". При цьому положення частини другої статті 9-1 цього Закону регулюють порядок виплати компенсації замість речового майна військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій службі, і не поширюються на військовослужбовців, звільнених з військової служби. З огляду на вищевикладене, на момент звернення позивача за отриманням компенсації, Закон не передбачав такого права для військовослужбовців.
3.5. Вимоги про стягнення шкоди, на думку представника відповідача, також не підлягають задоволенню, оскільки не підтверджені будь-якими доказами, які підтверджують заподіяння позивачеві такої шкоди. Більш того, шкода, визначена статті 1173 Цивільного кодексу України, що завдана незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, має виникнути до звернення за захистом порушених прав, а не під час підготовки та складання позову до суду.
3.6. Також, представник відповідача зазначив, що позивач пропустив строк звернення до суду, оскільки до спірних правовідносин не застосовується законодавство, що регулює засади оплати праці, а застосовується законодавство про проходження військової служби.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
4. За даними військового квитка НОМЕР_1 ОСОБА_1 проходив дійсну військову службу у період з 05 червня 1997 року по 06 листопада 1998 року, з 11 лютого 2015 року по 16 квітня 2015 року у ВЧ 3027, з 17 квітня 2015 року по 08 квітня 2016 року у ВЧ 3057.
5. Згідно з витягом із наказу командира ВЧ 3057 від 17 квітня 2015 року № 78 старшого сержанта ОСОБА_1, призначеного наказом командира військової частини 3057 від 17 квітня 2015 року № 31 о/с - командиром 3-го відділення 3-го взводу спеціального призначення 4-ї роти спеціального призначення зараховано в списки особового складу частини та на всі види забезпечення. На посаді вважати з 17 квітня 2015 року.
6. ОСОБА_1 є учасником бойових дій, відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 .
7. Відповідно до довідки від 08 квітня 2016 року № 2846 ОСОБА_1 у період з 17 квітня 2015 року по 21 квітня 2015 року, з 01 травня 2015 року по 05 січня 2016 року, з 31 січня 2016 року по 08 квітня 2016 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції сектор "М" м. Маріуполь Донецької області.
8. Згідно з витягом з наказу командира ВЧ 3057 від 08 квітня 2016 року № 77 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення старшого сержанта ОСОБА_1, військовослужбовця за призовом під час мобілізації на особливий період, звільненого відповідно до Указу Президента України від 25 березня 2016 року № 115/2016 "Про звільнення в запас військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, призваних відповідно до Указу Президента України від 21 липня 2014 року № 607 та під час першої черги часткової мобілізації відповідно до Указу Президента України від 14 січня 2015 року № 15" в запас без права носіння військової форми одягу, та направити його на військовий облік до Лисичанського РВК Луганської області, з 08 квітня 2016 року.
8.1. Згідно з наказом Міністра внутрішніх справ України від 04 липня 2014 року № 638 "Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам" виплатити премію за період з 01 по 08 квітня 2016 року у розмірі 630% від посадового окладу.
8.2. Згідно з наказом Міністра внутрішніх справ України від 23 січня 2015 року № 72 "Про затвердження Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової допомоги для військовослужбовців Національної гвардії України" виплатити додаткову грошову винагороду у розмірі 75% від місячного грошового забезпечення з 01 по 08 квітня 2016 року.
8.3. Виплатити компенсацію за 8 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2016 рік.
8.4. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року № 460 "Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв`язку з мобілізацією" виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 4% від місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби.
8.5. Вислуга років на військовій службі станом на 08 квітня 2016 року складає: у календарному обчисленні - 02 роки 06 місяців 24 дні; у пільговому - 04 роки 07 місяців 26 днів; мобічна - 01 рік 01 місяць 27 днів.
9. Розмір нарахованого та виплаченого грошового забезпечення позивача за період служби у ВЧ 3057, а також при звільненні підтверджено довідкою від 08 серпня 2017 року № 0810.
10. Позивач звернувся до командира ВЧ 3057 із рапортом від 08 квітня 2016 року, у якому зазначив, що відмовляється від отримання належних йому за нормою речей та просить згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178 компенсувати вартість неотриманого речового майна.
11. Судами попередніх інстанцій встановлено, що за цим рапортом позивач відповіді не отримував.
12. У зв`язку із чим позивач повторно звернувся за грошовою компенсацією вартості неотриманого речового майна до командира ВЧ 3057 із рапортом від 27 вересня 2016 року.
13. На свій рапорт позивач отримав відповідь, оформлену листом від 18 січня 2017 року № 12/27/2-144, в якій зазначено, що у відповідності до Указу Президента України від 25 березня 2016 року № 116 постановлено провести звільнення військовослужбовців у визначені терміни та на день звільнення забезпечити їх комплектом польової форми одягу за сезоном. Разом із цим, ВЧ 3057 забезпечена речовим майном в обсягах достатніх для забезпечення особового складу частини. Дія постанови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178 поширюється на випадки, коли військовослужбовець не отримав належні предмети речового майна, необхідні для забезпечення підлеглих військовослужбовців на день їх звільнення. Відповідно до рапорту від 08 квітня 2016 року позивач відмовився від отримання належного йому речового майна згідно з нормами постанови Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1444, тому підстав для грошової компенсації за неотримане речове майно не має.
14. У позовній заяві зазначено, що лист-відмову позивач отримав тільки 03 лютого 2017 року.
15. Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач брав участь в антитерористичній операції сектор "М" місто Маріуполь Донецької області, забезпеченні її проведення у період з 17 квітня 2015 року по 21 квітня 2015 року, з 01травня 2015 року по 05 січня 2016 року, з 31 січня 2016 року по 08 квітня 2016 року, що підтверджено довідкою командира ВЧ 3057 від 08 квітня 2016 року № 2846, складеною на підставі наказів керівника сектору "М" від 25 квітня 2015 № 115 та від 04 лютого 2015 № 35.
16. У період з вересня 2015 року по квітень 2016 року відповідачем утримувався військовий збір при нарахування позивачу грошового забезпечення.
ІІІ. Рішення судів у цій справі та мотиви їх ухвалення.
17. Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року, залишеною без змін постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2018 року, частково задоволено позовні вимоги:
17.1. Визнано протиправними дії ВЧ 3057 щодо не нарахування ОСОБА_1 протягом квітня-грудня 2015 року надбавки за вислугу років в розмірі 10%.
17.2. Визнано протиправними дії ВЧ 3057 щодо утримання із грошового забезпечення ОСОБА_1 військового збору протягом січня-квітня 2016 року.
17.3. Зобов`язано ВЧ 3057 нарахувати ОСОБА_1, надбавку за вислугу років, яку позивач недоотримував протягом квітня-грудня 2015 року, що встановлена наказом МВС України від 04 липня 2014 року № 638 "Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам" (далі - Інструкція № 638), провести індексацію цих грошових доходів та здійснити відповідну виплату.
17.4. Зобов`язано ВЧ 3057 зробити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1, у зв`язку з невірним нарахуванням розміру надбавки за вислугу років, з урахуванням надбавки за виконання особливо важливих завдань, з квітня 2015 року по грудень 2015 року відповідно до Інструкції № 638, провести індексацію цих грошових доходів та здійснити відповідну виплату.
17.5. Зобов`язано ВЧ 3057 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 військового збору, утриманого у періоді з січня по квітень 2016 року.
17.6. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
18. Задовольняючи частково позов суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідачем протиправно у період з квітня по грудень 2015 року не нараховувалась та не виплачувалась позивачу надбавка за вислугу років у розмірі 10%, тобто, у цей період позивач отримував грошове забезпечення у меншому розмірі, ніж визначено Інструкцією № 638.
18.1. Також суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині визнання протиправними дій відповідача щодо утримання із грошового забезпечення позивача військового збору у періоді з січня по квітень 2016 року, та зобов`язання відповідача здійснити відповідний перерахунок та виплату позивачу військового збору, утриманого у зазначеному періоді.
19. Відмовляючи в задоволенні позову суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що відповідачем розрахунок вихідної допомоги позивача здійснений із дотриманням вимог Інструкції № 638 та Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв`язку з мобілізацією, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року № 460 (далі - Порядок № 460).
19.1. Також суди попередніх інстанції дійшли висновку, що в період з 09 вересня 2015 року до 12 січня 2016 року грошове забезпечення позивача не підлягало звільненню від оподаткування військовим збором, оскільки до 12 січня 2016 року був відсутній порядок підтвердження статусу визначеного Податковим кодексом України кола осіб з метою застосування пільги з оподаткування військовим. Тільки після набрання чинності відповідною постановою Кабінету Міністрів України позивач набув права пільгу з оподаткування військовим збором.
19.2. Суди першої та апеляційної інстанцій також дійшли висновку про відмову в задоволенні позову в частині неотриманої грошової компенсації за речове майно, оскільки Закон України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII) передбачав право на отримання такої компенсації лише військовослужбовцями, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, а відповідно пункт 3 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178 (далі - Порядок № 178) не підлягав застосуванню, оскільки суперечить нормам Закону № 2011-XII. При цьому посилаючись на правову позицію викладену у постанові Верховного Суду України від 19 березня 2013 року в справі № 21-38а13.
19.3. Щодо стягнення на користь позивача матеріальних збитків суди попередніх інстанцій зазначили, що грошові витрати позивача на оформлення нотаріальної довіреності на представництво його інтересів, поштові витрати по надісланню позовної заяви та уточнень до неї, не є шкодою, у розумінні норм Цивільного кодексу України, оскільки відповідач своїми діями цієї шкоди позивачу не завдавав, тобто такі витрати позивача не належать до збитків, завданих йому у результаті порушення його цивільного права, а є витратами пов`язаними із зверненням до суду.
ІV. Касаційне оскарження
20. Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав до Верховного Суду касаційну скаргу, яку зареєстровано у суді 09 лютого 2018 року.
21. У касаційній скарзі позивач зазначає, що при постановленні рішень суди попередніх інстанцій відмовляючи в задоволенні позовних вимог у частині виплати грошової компенсації за неотримане речове майно та в частині утримання із грошового забезпечення позивача військового збору за період з 09 вересня 2015 року по квітень 2016 року прийняли рішення із неправильним застосуванням норми матеріального та процесуального права та із неповним з`ясуванням обставин справи. Так, позивач зауважує, що:
а) за період з 09 вересня 2015 року по квітень 2016 року неутримання із грошового забезпечення позивача військового збору регулювалося нормами Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей оподаткування військовим збором грошового забезпечення військовослужбовців та інших осіб, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції" від 18 червня 2015 року № 548-VIII (чинний із 09 вересня 2015 року), проте приписи вказаного Закону не були застосовані судами до спірних правовідносин в цій справі.
б) право позивача на виплату грошової компенсації за неотримане речове майно визначено приписами Порядку № 178. Приписи Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1444 (далі - Положення № 1444) на які посилається відповідач станом на дату звільнення позивача із військової служби втратили чинність, а отже не підлягають застосуванню до вказаних правовідносин.
21.1. Додатково заявник касаційної скарги зауважує, що на його думку, суди попередніх інстанцій безпідставно відмовили йому в задоволенні позову в частині виплати матеріальних збитків, оскільки приписами статті 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
21.2. Також позивач звертає увагу, що приписами статті 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. А отже, оскільки відповідачем завдано позивачу майнову шкоду, шляхом неправомірного утримання військового збору та невиплати надбавки за вислугу років, у зв`язку із чим позивач був змушений звернутися до суду із позовом за захистом своїх прав та витратити на це свої кошти, на його користь підлягає стягнення матеріальної шкоди.
21.3. За таких обставин заявник касаційної скарги просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та постановити нове рішення про задоволення позову.
22. 15 лютого 2018 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів: головуючого судді Стрелець Т.Г., суддів Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л. відкрито касаційне провадження. Витребувано справу № 812/942/17 із Луганського окружного адміністративного суду.
23. 26 лютого 2018 року справа № 812/942/17 надійшла до Верховного Суду.
24. Також до Верховного Суду 19 березня 2018 року надійшов відзив відповідача на касаційну скаргу позивача, в якій представник відповідача спростовуючи її доводи просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій скасувати в частині задоволення позову, а в іншій частині рішенням судів першої та апеляційної інстанції залишити без змін.
25. 07 червня 2019 року на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 06 червня 2019 року № 634/0/78-19 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.
26. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад суду: головуючого суддю - Шевцову Н.В., суддів -Радишевську О.Р., Уханенка С.А.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
27. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
28. 08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
29. За правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
30. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.
31. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
32. Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Щодо виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.
33. Частиною другою статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", у редакції, яка діяла до 11 березня 2000 року (далі - Закон № 2011-XII), було передбачено, що військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.
34. Відповідно до статті 2 Закону України від 17 лютого 2000 року № 1459-ІІІ "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" дію частини другої статті 9 Закону № 2011-XII зупинено у частині одержання військовослужбовцями за їх бажанням грошової компенсації за неодержане речове майно.
35. Законом України від 03 листопада 2006 року № 328-V "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб" статтю9 Закону № 2011-ХІІ викладено в новій редакції, а також цей Закон доповнено статтею 9-1 (у редакції, чинній до 1 січня 2008 року), якою було передбачено, зокрема, що продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів.
36. При цьому положення частини другої статті 9-1 Закону № 2011-ХІІ регулюють порядок виплати компенсації замість речового майна військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, і не поширюються на військовослужбовців, звільнених з військової служби.
37. Пункт 27 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1444 (далі - Положення № 1444) передбачав, що військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно, виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.