ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 814/2062/16
адміністративне провадження № К/9901/23285/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Данилевич Н.А.,
суддів: Смоковича М.І., Шевцової Н.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року (головуючий суддя - Біоносенко В.В.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2017 року (головуючий суддя - Лук`янчук О.В., судді - Градовський Ю.М., Кравченко К.В.) у справі № 814/2062/16.
І. Суть спору
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування наказу від 19.09.2016 року №264, поновлення на посаді позивача та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
На обґрунтування позовних вимог указує, що при вирішенні питання про звільнення його у зв`язку зі скороченням штатів, відповідачем не було оцінено та враховане переважне право позивача на залишення на посаді. Вказує, що діючим законодавством передбачено, що власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. Проте, відповідач не запропонував позивачу жодної відповідної посади у складі поліції. Крім того, вказував, що у Головному управлінні Національної поліції в Миколаївській області не проводилось жодної реорганізації та скорочення штату.
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року, яка була залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2017 року, позовні вимоги були задоволені.
Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Миколаївській області №264 о/с від 19.09.2016 року в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді інспектора Центрального відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області.
Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на користь позивача заробітну плату за час вимушеного прогулу з 20.09.2016 року по 06.12.2016 року у сумі 6404,94 гривень, без врахування середньої заробітної плати за один місяць, що підлягає негайному виконанню.
Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на користь позивача середню заробітну плату за один місяць в розмірі 4112,58 грн.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді інспектора Центрального відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області та стягнення заробітної плати за один місяць в сумі 4112,58 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що доказів того, що позивачу пропонувались вакантні посади, які наявні в ГУНП в Миколаївській області та які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації відповідач суду не надав, також відповідач не надав суду доказів того, що позивач відмовлявся від пропонованих йому відповідачем посад в ГУНП в Миколаївській області. Крім того, відповідач не довів факту скорочення посади позивача та неможливість його переведення на іншу вакантну посаду. Суди вказали, що розрахунок суми заробітної плати за час вимушеного прогулу здійснюється на підставі Наказу Міністерства внутрішніх справі України від 06.04.16 № 260 "Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання".
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)
03 липня 2017 року відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2017 року, в якій просив їх скасувати та постановити нове рішення, яким в позовних вимогах відмовити.
На обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначив, що приписами статті 68 Закону України "Про Національна поліцію" передбачено лише необхідність попередження поліцейського про можливість скорочення та врахування керівником досвіду роботи і ставлення до виконання службових обов`язків при призначенні на інші вакантні посади. Відтак, враховуючи визнання атестаційною комісією позивача таким, що не відповідає займаній посаді, у відповідача не було підстав застосовувати зазначені критерії переважного права. Крім того, відповідачем вказано про порушення розрахунку грошового забезпечення позивачу за час вимушеного прогулу, виходячи з приписів наказу МВС від 06.04.2016 № 260. Дана сума грошового забезпечення, на думку скаржника, повинна розраховуватися, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати", яка є єдиним документом для розрахунку оплати вимушеного прогулу. Відтак, зважаючи на помилковість застосування наказу МВС від 06.04.2016 № 260, судами було неправильно обраховано кількість днів вимушеного прогулу, виходячи з кількості календарних днів, а не робочих.
Позивачем до Суду не надано відзив (заперечення) на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Ухвалою Верховного Суду від 15 вересня 2019 року зазначену адміністративну справу призначено до розгляду в попередньому судовому засіданні.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
07 листопада 2015 року ОСОБА_1 призначено на посаду Головного управління Національної поліції в Миколаївській області.
09.03.16 року атестаційною комісією № 5 ГУНП в Миколаївській області ухвалене рішення про те, що ОСОБА_1 не відповідає займаній посаді, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.
31.03.16 року наказом начальника ГУНП в Миколаївській області №64 о/с ОСОБА_1 було звільнено з поліції через службову невідповідність, на підставі висновків атестаційної комісії №5 від 09.03.16.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 липня 2016 року по адміністративній справі №814/842/16 наказ №64 від 31.03.16 визнано протиправним та скасовано, а ОСОБА_1 поновлено на посаді інспектора Центрального відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області.
Наказом ГУНП в Миколаївській області №184 о/с від 15.07.2016 року на підставі постанови МОАС від 01.07.16, позивача поновлено на посаді інспектора Центрального відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області.
18.07.16 року ОСОБА_1 попереджено про можливе наступне звільнення зі служби в поліції у зв`язку зі скороченням тимчасових штатів.
Наказом начальника ГУНП в Миколаївській області №264 о/с від 19 вересня 2016 року ОСОБА_2 звільнено зі служби в поліції за ст.77 ч.1 п.4 Закону України "Про Національну поліцію" у зв`язку із скороченням штатів або проведення організаційних заходів.
Відповідно до довідки про грошове утримання, середньоденне грошове утримання позивача складало 134,84 гривень.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.
Статтею 68 Закону України "Про Національну поліцію" передбачений порядок призначення поліцейських на посади під час здійснення реорганізації: у разі здійснення реорганізації, внаслідок якої на підставі відповідного наказу скорочуються посади в органі чи окремому підрозділі органу (закладу, установи) поліції, поліцейський, посада якого буде скорочена, має бути персонально письмово попереджений про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення. Поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров`я, ставлення до виконання службових обов`язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції відповідно до частини першої цієї статті. Поліцейський, посада якого була скорочена і якого не призначено на іншу посаду в поліції відповідно до частини другої цієї статті, після закінчення двомісячного строку з дня попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції має бути звільнений зі служби в поліції на підставі пункту 4 частини першої статті 77 цього Закону.
Перебування поліцейського, посада якого скорочена, на лікарняному, у відрядженні чи у відпустці не є перешкодою для його призначення на іншу посаду або звільнення зі служби в поліції відповідно до положень цієї статті, за умови його персонального у письмовій формі попередження у встановлений законом строк.
Переважне право на залишення на службі в поліції при реорганізації надається поліцейським з більш високими кваліфікацією та досягненнями у службовій діяльності. За рівних умов щодо кваліфікації та досягнень у службовій діяльності перевага в залишенні на службі надається особам, які мають таке право відповідно до вимог законодавства.
Поліцейський, посада якого була скорочена, до дня його призначення на іншу посаду в поліції або звільнення зі служби в поліції зобов`язаний виконувати обов`язки за останньою посадою, яку він займав, якщо керівник органу (закладу, установи) поліції не покладе на нього інші обов`язки.