ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 804/2923/16
адміністративні провадження №№ К/9901/26503/18, К/9901/26505/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
за участю секретаря судового засідання Лопушенко О.В.,
представника позивача Колосовського Ю.О.,
представників відповідачів: Офісу великих платників податків ДПС - Москалець Г.В.; Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області - Дерновського М.Є.,
розглянувши у судовому засіданні касаційні скарги Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" та Офісу великих платників податків ДПС на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду у складі судді Захарчук - Борисенко Н.В. від 04 липня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Олефіренко Н.А., суддів Шальєвої В.А., Білак С.В. від 22 серпня 2016 року у справі за позовом Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" до Офісу великих платників податків ДПС, Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів,
В С Т А Н О В И В:
Предметом розгляду судів у цій справі були позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (далі - позивач, Товариство) до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС (далі - відповідач 1, СДПІ), Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області (далі - відповідач 2, ГУДКС), про: 1) визнання протиправною бездіяльності СДПІ, яка виразилась у ненаданні ГУДКС висновку про повернення Товариству з бюджету суми надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток підприємств у розмірі 18281689,25 грн. у строк, встановлений статтею 43 Податкового кодексу України (далі - ПК України); 2) визнання протиправною бездіяльності ГУДКС, яка виразилась у неповерненні Товариству суми надміру сплачених грошових зобов`язань з податку па прибуток підприємств у розмірі 18281689,25 грн. у строк, встановлений статтею 43 ПК України; 3) стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства суми надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток підприємств у розмірі 18281689,25 грн.
Суди встановили, що 15 березня 2016 року між Товариством та СДПІ був складений акт звірення розрахунків №402-20, в якому зафіксована сума надміру сплачених позивачем у період з 31 травня 2013 року по 30 грудня 2014 року грошових зобов`язань з податку на прибуток підприємств в розмірі 30281689,25 грн.
У відповідності до статті 43 ПК України Товариство подало до відповідача 1 заяву (вих. №2940-6601/4017) про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток підприємств в розмірі 18281689,25 грн. (заява отримана СДПІ цього ж дня - 15 березня 2016 року).
18 квітня 2016 року на адресу Товариства надійшов лист СДПІ (вих. від 01 квітня 2016 року №6765/10/28-01-20-03-23), яким контролюючий орган повідомив, що при здійсненні декларування позитивних нарахувань по податку на прибуток позивач може скористатися переплатою з податку на прибуток для їх погашення.
Тобто СДПІ не здійснило заходів щодо повернення позивачу надмірно сплачених коштів, внаслідок чого Товариство звернулося до суду із цим позовом для захисту своїх прав.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 липня 2016 року, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2016 року, позов Товариства задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність СДПВ, яка виразилась у ненаданні ГУДКС висновку про повернення Товариству з бюджету суми надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток підприємств у розмірі 18281689,25 грн. у строк, встановлений статтею 43 ПК України; в задоволенні решти позовних вимог відмолено.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов висновку про наявність у позивача права на повернення суми надміру сплаченого податку у розмірі 18281689,25 грн., оскільки наявність переплати підтверджується документально та не заперечується контролюючим органом, позивачем виконано усі умови, необхідні для повернення надміру сплачених сум податку, однак СДПІ не діяло у спосіб, передбачений законодавством, чим порушило право позивача на отримання таких коштів. Водночас, відмовляючи у задоволенні частини позовних вимог, суд виходив з того, що вимога про визнання протиправною бездіяльності ГУДКС щодо неповернення Товариству суми надміру сплачених грошових зобов`язань є передчасною, адже контролюючим органом не було у встановлений ПК України строк надано до органу казначейської служби висновку про відшкодування суми податку, тому відповідач 2 не мав змоги виконати вказані вимоги; з цих же підстав суд визнав необґрунтованою вимогу про стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства суми надміру сплачених грошових зобов`язань.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства суми надміру сплачених грошових зобов`язань, Товариство подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просило їх скасувати у вказаній частині та задовольнити заявлену вимогу.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, позивач посилається на те, що, виходячи із завдань адміністративного судочинства та повноважень суду, при встановленні факту порушення прав особи суд має ухвалити таке судове рішення, яке б забезпечило найбільш ефективний спосіб їх відновлення, гарантувало дотримання і захист останніх і не зумовлювало необхідності наступних звернень до суду. В контексті наведеного, на думку Товариства, саме стягнення з Державного бюджету України на користь позивача грошових зобов`язань з податку на прибуток підприємства у розмірі 18281689,25 грн. є належним способом захисту порушеного права.
Відповідачі по справі правом на подання письмових заперечень (відзивів) на касаційну скаргу Товариства не скористались.
У свою чергу, не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, СДПІ також подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
Із доводів касаційної скарги вбачається, що відповідач 1 по суті не погоджується із позицією судів попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог і на обґрунтування цього посилається на те, що Товариство, починаючи з 1 кварталу 2012 року, не нараховує грошові зобов`язання з податку на прибуток підприємства, а тому відсутні підстави стверджувати, що кошти, які позивач просить повернути, є коштами, надміру сплаченими. Натомість доводів, зокрема, стосовно мотивів, які покладені в основу рішень судів першої та апеляційної інстанцій, а також зазначення конкретних норм матеріального та процесуального права, які на думку СДПІ неправильно застосовані чи порушені судами, касаційна скарга не містить.
Товариство у письмових запереченнях на касаційну скаргу відповідача 1 проти доводів та вимог останньої заперечило, вважаючи їх безпідставними, просить відмовити у її задоволенні.
Справа передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Разом з тим до Верховного Суду надійшла заява Товариства, у якій останнє, враховуючи подані до неї уточнення (надійшли до суду 07 вересня 2020 року), відмовляється від даного адміністративного позову в частині позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства суми надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток підприємств у розмірі 18281689,25 грн. й просить суд касаційної інстанції у цій частині вимог визнати нечинними оскаржувані судові рішення та закрити провадження у справі, а також стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків ДФС (правонаступник СДПІ) на користь заявника судовий збір у розмірі 914038,42 грн., сплачений за подання позову, апеляційної та касаційної скарг.
Вимоги заяви аргументує тим, що на підставі поданої Товариством до СДПІ заяви ГУДКС 29 вересня 2016 року платіжним дорученням №163 повернуло на банківський рахунок платника податків надміру сплачену суму податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 10000000 грн., а 8281689,25 грн. було зараховано контролюючим органом в рахунок часткового погашення податкового зобов`язання позивача з податку на прибуток, задекларованого в податковій декларації за перший квартал 2017 року.
У ході касаційного розгляду судом здійснено заміну учасників справи їхніми правонаступниками: Публічне акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів" - Акціонерним товариством "Нікопольський завод феросплавів"; Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС - Офісом великих платників податків ДПС (далі - Офіс).
В судовому засіданні, яке проводилось в режимі відеоконференції, представник відповідача 1 підтримала свою касаційну скаргу, просила її задовольнити, а представник ГУДКС погодився з доводами й мотивами останньої. Представник Товариства заперечив проти задоволення касаційної скарги контролюючого органу, посилаючись на її необґрунтованість.
Водночас представник позивача у судовому засіданні просив задовольнити подану до суду заяву про відмову від позову у частині позовних вимог з підстав і мотивів, викладених у ній; вважав, що оскільки контролюючим органом задоволено вимоги Товариства шляхом здійснення заходів щодо повернення позивачу надмірно сплачених коштів та відпали обставини, які зумовили звернення до суду із цим позовом, є підстави для визнання нечинними оскаржуваних судових рішень та закриття провадження у справі у відповідній частині, а також присудження на його користь всіх понесених ним у справі витрат на сплату судового збору за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 1 в силу вимог частини першої статті 140 КАС України.
Представник Офісу у ході розгляду справи не вбачала підстав для здійснення розподілу судових витрат саме у спосіб, на якому наполягав позивач, зазначивши про відсутність обставин повернення підприємству спірної суми надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток та виконання рішення суду у цій справі.
В аспекті наведеного та установлених судами фактичних обставин по справі Верховний Суд вказує на таке.
Як встановлено статтею 159 КАС України (в редакції, чинній на момент розгляду справи у судах попередніх інстанцій), судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судові рішення у частині задоволених позовних вимог відповідають.
Так, відповідно до частини другої статті 19 Основного Закону України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з підпунктом 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) надміру сплачені грошові зобов`язання - це суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.
Згідно з підпунктом 17.1.10 пункту 17.1 статті 17 ПК України платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.
Статтею 43 ПК України передбачено умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань.
За приписами пунктів 43.1 - 43.3 статті 43 ПК України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків. Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
Згідно з пунктом 43.4 статті 43 ПК України платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.
За приписами пунктів 43.5, 43.6 статті 43 ПК України контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.