ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 вересня 2020 року
м. Київ
Провадження № 11-904сап19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого судді Князєва В. С.,
судді-доповідача Анцупової Т. О.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г..
за участю:
секретаря судового засідання Яроша Д. В.,
представника скаржника - Ніколенко А. В.,
представника відповідача - Склярук Ю. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції скаргу ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя від 30 липня 2019 року № 1986/0/15-19, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Другої Дисциплінарної палати від 13 березня 2019 року № 741/2дп/15-19,
УСТАНОВИЛА:
Процедура
1. У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою, в якій просив визнати протиправним та скасувати рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) від 30 липня 2019 року № 1986/0/15-19 "Про зміну рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 13 березня 2019 року № 741/2дп/15-19 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 ".
2. На обґрунтування скарги ОСОБА_1 вказав на те, що оскаржуване рішення ВРП від 30 липня 2019 року № 1986/0/15-19 підлягає скасуванню, оскільки воно не містить мотивів, з яких ВРП дійшла висновків про притягнення судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.
Скаржник вважає, що в його діях відсутній склад дисциплінарного проступку, отже відсутні підставидля притягнення до дисциплінарної відповідальності.
3.Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 03 вересня 2019 року відкрила провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення ВРП від 30 липня 2019 року № 1986/0/15-19, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Другої Дисциплінарної палати від 13 березня 2019 року № 741/2дп/15-19.
4.Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 09 жовтня 2019 року призначила розгляд справи у судовому засіданні.
5. 03 грудня 2019 року до Великої Палати Верховного Суду від ВРП надійшов відзив, у якому вона просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні скарги.
6. 07 лютого 2020 року до Великої Палати Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшли додаткові письмові пояснення в яких останній вказував на незаконність оскаржуваного рішення, оскільки його двічі було притягнуто до дисциплінарної відповідальності за одні й ті ж самі дії.
7. 26 травня 2020 року до Великої Палати Верховного Суду від ВРП надійшли додаткові пояснення на скаргу ОСОБА_1 .
8. 04 вересня 2020 року до Великої Палати Верховного Суду від ВРП надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
9.Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 04 вересня 2020 року зазначену заяву ВРП задовольнила.
Фактичні обставини, встановлені судом
10. Указом Президента України від 05 серпня 1998 року № 846/98 ОСОБА_1 призначений на посаду судді Свердловського міського суду Луганської області строком на п`ять років, а Постановою Верховної Ради України від 18 вересня 2003 року № 1205-ІV обраний суддею безстроково. Указом Президента України від 21 квітня 2015 року № 226/2015 ОСОБА_1 переведено на посаду судді Печерського районного суду міста Києва.
11. До ВРП 08 грудня 2017 року надійшли дисциплінарні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3, надіслані Вищою кваліфікаційною комісією України на підставі пункту 31 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII), на дії судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 під час розгляду клопотання про арешт майна, яке було вилучено під час проведення обшуку (справа № 757/16359/16-к).
12. У цих скаргах зазначено, що слідчим суддею ОСОБА_1 за результатами розгляду вказаного клопотання постановлено ухвалу, якою накладено арешт на майно, вилучене під час проведення обшуку у нежитлових приміщеннях, що належить їм на праві власності. Автори скарг зазначають, що цією ухвалою порушено їхні права мирно володіти та розпоряджатися майном, навмисно позбавлено можливості бути присутніми у судовому засіданні, крім того, не дотримано вимог процесуального закону щодо надіслання копії ухвал сторонам.
Зі слів скаржників, про існування ухвали слідчого судді від 11 квітня 2016 року про накладення арешту на майно, яке вилучене під час проведення обшуку у нежитлових приміщеннях та належить їм на праві власності, вони дізналися випадково, оскільки про розгляд клопотання суд їх не повідомляв, копію ухвали їм не надіслав, чим порушив вимоги статті 172 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), якою передбачено, що розгляд клопотання про арешт майна, що було вилучене, здійснюється за участю власника майна. Позбавивши скаржників можливості брати участь у судовому засіданні, суд позбавив їх права на судовий захист.
Також скаржники зазначали, що на порушення положень частини п`ятої статті 171 КПК України майно було вилучене 18 лютого 2016 року, а ухвалу про арешт майна слідчим суддею ОСОБА_1 постановлено лише 11 квітня 2016 року.
13. Ухвалою Другої Дисциплінарної палати ВРП від 24 вересня 2018 року № 2960/2дп/15-18 відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 за вказаними скаргами.
14. Рішенням Другої Дисциплінарної палати ВРП від 13 березня 2019 року № 741/2дп/15-19 суддю Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у виді суворої догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців.
15. Під час розгляду дисциплінарної справи Друга Дисциплінарна палата ВРП установила таке.
16. 08 квітня 2016 до провадження слідчого судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 надійшло клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України старшого радника юстиції Васенкова П. В. про накладення арешту на майно, яке вилучено під час проведення обшуку 18 лютого 2016 року у нежитлових приміщеннях магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, та у торговельних приміщеннях НОМЕР_1 , НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5.
17. Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва (суддя ОСОБА_1 ) від 11 квітня 2016 року зазначене клопотання задоволено та накладено арешт на майно (чоловічий та жіночий одяг, взуття), вилучене під час проведення обшуку 18 лютого 2016 року у вказаних нежитлових та торговельних приміщеннях.
18.Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 16 червня 2016 року ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 11 квітня 2016 року скасовано, у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно відмовлено.
19. Оцінюючи дії судді ОСОБА_1 під час розгляду клопотання про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 32014220000000147 як такі, що містять ознаки дисциплінарного проступку, Друга Дисциплінарна палата ВРП зазначила, що суддя ОСОБА_1 при розгляді вказаного клопотання та постановленні за його наслідками процесуального рішення порушив норми процесуального законодавства щодо повідомлення осіб, які беруть участь у справі, про дату та місце судового засідання, надіслання судового рішення особам, які не були присутні у судовому засіданні, також не надав оцінки діям прокурора щодо порушення строку звернення із клопотанням (що свідчить про поверховий і формальний розгляд справи), не навів мотивів та аргументів, якими він керувався, задовольняючи клопотання прокурора про накладення арешту, та загалом не виконав основну функцію слідчого судді - не забезпечив судового контролю за дотриманням прав, свобод та законних інтересів власників майна, тимчасово вилученого під час проведення обшуку.
20. Дисциплінарна палата вказала, що накладенням арешту на тимчасово вилучене майно (поза строками, визначеними для звернення з таким клопотанням) порушено законні права заявників володіти та розпоряджатися своїм майном, займатися комерційною діяльністю, позбавлено їх можливості реалізувати свої процесуальні права як учасників судового процесу. Крім того, несвоєчасне надсилання заявникам копії судового рішення негативно відобразилося на їхніх правах, які підлягають захисту, і призвело до ситуації, коли заявники змушені були докласти додаткових зусиль для захисту порушених прав.
21. Друга Дисциплінарна палата ВРП вважає, що вказане призвело до порушення прав людини і основоположних свобод.
22. Ураховуючи викладене, Друга Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку, що суддя ОСОБА_1 істотно порушив норми процесуального права і такі дії судді мають ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом "а" пункту 1, пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, а саме: у зв`язку з грубою недбалістю допущеною суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод щодо права заявників мирно володіти та розпоряджатися своїм майном; істотним порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.
23. 15 квітня 2019 року до ВРП надійшла скарга ОСОБА_1 на рішення її Другої Дисциплінарної палати від 13 березня 2019 року № 741/2дп/15-19.
24. За результатами розгляду скарги ОСОБА_1 ВРП прийняла рішення від 30 липня 2019 року № 1986/0/15-19, яким змінила рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 13 березня 2019 року № 741/2дп/15-19 "Про притягнення судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності". Застосовано до судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця.
25. У цьому рішенні ВРП зауважила, що в оскаржуваному рішенні її Другої Дисциплінарної палати правильно встановлені всі обставини справи. Констатовані порушення суддею під час розгляду справи підтвердилися при розгляді скарги на зазначене рішення, а доводи скарги судді ОСОБА_1 не спростували зазначених у рішенні висновків про допущені ним порушення.
26. При цьому, врахувавши надмірне навантаження суддів Печерського районного суду міста Києва, що позначається на якісних та кількісних показниках розгляду справ, а також позитивну характеристику судді ОСОБА_1, те, що в минулому до дисциплінарної відповідальності він притягувався за аналогічні дії, значний досвід роботи, що давало можливість кваліфіковано застосовувати норми процесуального права під час розгляду клопотання прокурора про накладення арешту на майно, ВРП дійшла висновку, що до судді ОСОБА_1 слід застосувати передбачене пунктом 2 частини першої статті 109 Закону № 1402-VIII дисциплінарне стягнення у виді догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця як пропорційне вчиненому.
27. Вважаючи рішення ВРП від 30 липня 2019 року № 1986/0/15-19 протиправним, ОСОБА_1 звернувся до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою на це рішення.
Короткий зміст та обґрунтування наведених у скарзі вимог
28. У скарзі на рішення ВРП від 30 липня 2019 року № 1986/0/15-19 "Про зміну рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 13 березня 2019 року № 741/2дп/15-19 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 " скаржник зазначає, що ВРП не взяла до уваги доводів ОСОБА_1 щодо відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності та не навела достатніх мотивів свого рішення в частині відхилення аргументів судді.
29. На переконання ОСОБА_1, суддя, в діях якого наявний склад дисциплінарного проступку, може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності виключно за умови, що ним було вчинено такий проступок умисно або через грубу необережність (недбалість), і такий проступок потягнув серйозні наслідки. Водночас суддя не підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності за ухвалене ним рішення внаслідок звичайної недбалості, оскільки це суперечить самому визначенню дисциплінарного проступку.
30. Скаржник зауважує, що у матеріалах справи про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності не міститься доказів, які б свідчили про те, що його діями ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було завдано серйозних наслідків. До того ж, з урахуванням перегляду апеляційним судом ухвали від 11 квітня 2016 року у справі № 757/16359/16-к, на думку скаржника, немає підстав вважати, що мало місце "унеможливлення реалізації учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав".
31. Окремо скаржник звертає увагу на те, що нездійснення виклику власників майна в судове засідання не може свідчити про непослідовність розгляду суддею справ, оскільки такі питання розглядаються індивідуально в кожній окремій справі залежно від фактичних обставин справи. При цьому питання необхідності чи відсутності необхідності у повідомленні власника майна про розгляд клопотання прокурора про арешт майна є оціночним, а тому відсутність виклику власників майна не може бути підставою для притягнення ОСОБА_1 як судді до дисциплінарної відповідальності.
32.Також скаржник зауважує, що ухвали про арешт майна з метою забезпечення доказів були постановлені на підставі власної оцінки доказів, розуміння закону, з урахуванням принципу верховенства права.
33. Водночас питання про направлення ухвал про арешт майна власникам такого майна ним було делеговано секретарю судового засідання, адже організація направлення судових рішень за результатами розгляду справ є безпосереднім посадовим обов`язком секретаря судового засідання, однак секретар судового засідання належним чином не виконав своїх обов`язків.
34. На думку скаржника, інші обставини, які Дисциплінарна плата та ВРП ставлять ОСОБА_1 в провину (ненадання оцінки діям прокурора щодо порушення строку звернення з клопотанням, ненаведення мотивів та аргументів) стосуються виключно тлумачення суддею закону, оцінки доказів та аргументів, що не входить до повноважень Дисциплінарної палати та ВРП і взагалі не може бути підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
35. Скаржник також вважає, що застосоване до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця є непропорційним, оскільки ані Дисциплінарна палата, ані ВРП належним чином не обґрунтували, чому до нього застосовано такий суворий вид стягнення, враховуючи, що в його діях відсутня груба недбалість, відсутні серйозні негативні наслідки його дій. Також ВРП та її Дисциплінарна палата належним чином не врахували щоденне судове навантаження, особу скаржника, а саме не взяли до увагу ту пом`якшуючу обставину, що він має значний досвід роботи на посаді судді та тривалий час належним чином виконує свої обов`язки.
Позиція ВРП щодо скарги ОСОБА_1 .
36. ВРП подала відзив на скаргу. Вважає, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим, а наведені в скарзі ОСОБА_1 доводи - безпідставними. Зокрема, наголошено, що рішення від 30 липня 2019 року № 1986/0/15-19 прийнято повноважним складом ВРП та підписано всіма її членами, які брали участь у його ухваленні. У зазначеному рішенні містяться посилання на підстави та мотиви, з яких суддю ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності.
37. У відзиві на скаргу ВРП указала, що доводи скаржника про те, що стаття 172 КПК України дозволяє розглядати клопотання про арешт тимчасово вилученого майна без повідомлення власника такого майна, є помилковими.
38. ВРП також зауважує, що закон не вимагає кваліфікації дій судді саме як грубої недбалості для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, як про це стверджує ОСОБА_1 у скарзі.
39. Надаючи оцінку доводам скаржника про відсутність негативних наслідків у зв`язку з постановленням ним ухвали про накладення арешту, ВРП зауважила, що суддя, допускаючи проступок, спричинює шкідливі наслідки як для свого авторитету та суду, в якому він працює, так і для судової системи в цілому. Видимих матеріальних шкідливих наслідків проступок може не заподіяти, однак їх відсутність не спростовує наявності заподіяних проступком шкідливих наслідків як для правопорядку, так і для системи судочинства.
Позиція Великої Палати Верховного Суду
40. Дослідивши наведені в скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши матеріали дисциплінарної справи, заслухавши пояснення сторін, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення скарги з таких мотивів.
Щодо меж перегляду оскаржуваного рішення ВРП
41. Вирішуючи питання про межі перегляду Великою Палатою Верховного Суду оскаржуваного рішення ВРП, суд виходить зі своєї сталої практики щодо перегляду визначених законом підстав дисциплінарної відповідальності судді та мотивів, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
42. Консультативна рада європейських суддів (далі - КРЄС) рекомендує, що "дисциплінарний розгляд справи в кожній країні повинен передбачати можливість подання апеляції на рішення первинного дисциплінарного органу (відомства або суду) до суду" (пункт 77 (v) Висновку № 3 (2002) КРЄС про принципи та правила, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та неупередженості).
43. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
44. Згідно з практикою ЄСПЛ "навіть у разі, коли судовий орган, що виносить рішення у спорах щодо "прав та обов`язків цивільного характеру", у певному відношенні не відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції, порушення Конвенції не констатується за умови, якщо провадження у вищезазначеному органі "згодом є предметом контролю, здійснюваного судовим органом, що має повну юрисдикцію та насправді забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції". У рамках скарги за статтею 6 Конвенції для того, щоб визначити, чи мав суд другої інстанції "повну юрисдикцію" або чи забезпечував "достатність перегляду" для виправлення відсутності незалежності в суді першої інстанції, необхідно врахувати такі фактори, як предмет оскаржуваного рішення, спосіб, у який було винесено рішення, та зміст спору, включаючи бажані та дійсні підстави для оскарження (рішення ЄСПЛ від 09 січня 2013 року у справі "Олександр Волков проти України", параграф 123).
45. Можливість оскаржити рішення по суті є важливим запобіжним механізмом суддівської незалежності та незалежності судової системи в цілому. Велика Палата Верховного Суду забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції та є визначеним статтею 266 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судовим органом, який має повну юрисдикцію щодо розгляду скарг на рішення ВРП, зокрема на її рішення про залишення без змін рішень дисциплінарних палат про притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності.
46. Статтею 6 Конвенції встановлено, що справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у контексті обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Отже, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.
47. Рішенням ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі "Kraska v. Switzerland" ("Краска проти Швейцарії") визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути "почуті", тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.
48. Ураховуючи зазначені правові висновки, Велика Палата Верховного Суду вважає за можливе розглянути вимоги ОСОБА_1 у межах наведених у його скарзі доводів, ретельно дослідивши дотримання ВРП при прийнятті оскаржуваного рішення положень пункту 4 частини першої статті 52 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя" (далі - Закон № 1798-VIII), тобто наявність обґрунтованих посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.