ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 вересня 2020 року
м. Київ
Справа № 9901/770/19
Провадження № 11-1265заі19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого судді Князєва В. С.,
судді-доповідача Анцупової Т. О.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
за участю:
секретаря судового засідання Яроша Д. В.,
позивачки ОСОБА_1,
представника відповідача - Цуцкірідзе І. Л.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року (у складі колегії суддів Пасічник С. С., Васильєвої І. А., Усенко Є. А., Хохуляка В. В., Юрченко В. П.),
УСТАНОВИЛА:
Рух справи
1. У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП), у якому просила визнати протиправним та скасувати рішення ВРП від 31 липня 2018 року № 2471/0/15-18 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України".
2. На обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що оскаржуване рішення ВРП є незаконним і таким, що підлягає скасуванню, оскільки скарга, на підставі якої було розпочато дисциплінарне провадження, містила виключно мотиви незгоди із прийнятим нею судовим рішенням, у зв`язку із чим відповідач ще на початковому етапі повинен був відмовити у відкритті дисциплінарного провадження за такою скаргою на підставі пункту 4 частини першої статті 45 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя" (далі - Закон № 1798-VIII).
На переконання позивачки, органи, які вирішують питання дисциплінарної відповідальності судді, не наділені законом повноваженнями оцінювати законність прийнятих суддями рішень. Однак ОСОБА_2 було звільнено з посади судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ саме за фактичну реалізацію нею своїх дискреційних повноважень при застосуванні статті 75 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Також позивачка вважає, що, звинувачуючи її в порушенні права на справедливий судовий розгляд безстороннім судом, відповідач у жодному зі своїх рішень не вказує, які принципи справедливості та безсторонності були порушені безпосередньо ОСОБА_1, адже судове рішення, яке було підставою для звернення зі скаргою та відкриття дисциплінарного провадження, приймалось колегією суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Окремо ОСОБА_2 зауважує, що під час розгляду дисциплінарної справи відповідач не встановив вини позивачки при прийнятті колегіального рішення у справі, не визначив її форми (умисної чи грубої недбалості), не зазначив доказів, які б це підтверджували, як і не обґрунтував, у зв`язку із чим ненаведення достатніх мотивів судового рішення дисциплінарний орган розцінив саме як дисциплінарний проступок.
Приймаючи оскаржуване рішення, відповідач також не дотримався принципу пропорційності в застосуванні стягнення й допустив порушення строку оприлюднення рішення, що, своєю чергою, позбавило позивачку доступу до інформації та можливості належним чином реалізувати своє право на захист.
3. Рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позову.
4. Не погодившись із таким рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу з тих підстав, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та прийняте Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
5. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 18 грудня 2019 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року.
6. Ухвалою від 13 січня 2020 року Велика Палата Верховного Суду призначила розгляд справи в судовому засіданні.
7. 29 січня 2020 року до Великої Палати Верховного Суду від ВРП надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач просить відмовити ОСОБА_1 в задоволенні апеляційної скарги, а рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року залишити без змін.
8. 03 вересня 2020 року до Великої Палати Верховного Суду від ВРП надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
9.Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 04 вересня 2020 року зазначену заяву ВРП задовольнила.
10. 08 вересня 2020 року до Великої Палати Верховного Суду від представника позивачки - Кравця Р. Ю. надійшло клопотання про перенесення розгляду справи у зв`язку з його неможливістю прибути у судове засідання, призначене на 10 вересня 2020 року.
11. 10 вересня 2020 року Велика Палата Верховного Суду у судовому засіданні протокольною ухвалою відмовила у задоволенні клопотання Кравця Р. Ю. про перенесення розгляду справи, оскільки позивачка з`явилася у судове засідання та наполягала на розгляді справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
12. Указом Президента України від 10 грудня 2001 року ОСОБА_1 призначено на посаду судді Красноперекопського міського суду Автономної Республіки Крим строком на п`ять років, а Указом від 19 лютого 2003 року - переведено в межах п`ятирічного строку на посаду судді Печерського районного суду міста Києва.
13. Постановою Верховної Ради України від 17 травня 2007 року ОСОБА_1 обрано суддею Печерського районного суду міста Києва безстроково, а Постановою від 21 жовтня 2010 року - обрано на посаду судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ безстроково.
14. 30 травня 2017 року до ВРП надійшла скарга ОСОБА_4 щодо наявності в діях суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ОСОБА_1 (головуючої) та ОСОБА_5 ознак дисциплінарного проступку. Ця скарга мотивована тим, що вказані судді, постановляючи ухвалу від 25 квітня 2017 року (щодо якої член колегії суддів Єлфімов О. В. виклав окрему думку), порушили принцип справедливості призначення покарання під час розгляду касаційної скарги на процесуальні рішення судів попередніх інстанцій у кримінальному провадженні № 12013060380002285 щодо ОСОБА_6 та незаконно звільнили її від відбування покарання на підставі статті 75 КК України, не зазначивши у своєму рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору, порушивши засади рівності всіх учасників судового процесу та умисно або у зв`язку з очевидною недбалістю допустивши порушення прав людини і основоположних свобод, що є підставою для притягнення їх до дисциплінарної відповідальності.
15. Рішенням Другої Дисциплінарної палати ВРП від 19 лютого 2018 року № 526/2дп/15-18 суддю ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до неї дисциплінарне стягнення у виді внесення до ВРП подання про звільнення її з посади судді.
У цьому рішенні Друга Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку про невиконання суддею ОСОБА_1 вимог статті 442 Кримінального процесуального кодексу України при ухваленні під її головуванням судового рішення у провадженні, де вона була доповідачем, хоч дотримання зазначених положень є гарантією для стороннього спостерігача про розгляд справи судом безсторонньо та об`єктивно; в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 квітня 2017 року не зазначено, які статті закону порушено судами першої та апеляційної інстанцій при призначенні ОСОБА_6 міри покарання без застосування статті 75 КК України та в чому саме полягають такі порушення, що суттєво впливає на можливість сприйняття суспільством такого рішення та розуміння підстав його прийняття. За позицією Другої Дисциплінарної палати ВРП, істотні порушення суддею ОСОБА_1 норм процесуального права є очевидними, грубими й такими, що свідчать про недотримання права на справедливий судовий розгляд безстороннім судом.
16. 05 червня 2018 року ВРП за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 залишила рішення її Другої Дисциплінарної палати від 19 лютого 2018 року без змін.
Під час прийняття рішення ВРП та її дисциплінарний орган дійшли висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII), згідно з яким умисне порушення суддею, що брав участь в ухваленні судового рішення, прав людини і основоположних свобод є підставою для дисциплінарної відповідальності.
17. Зазначене рішення ВРП було предметом судового розгляду, за результатами якого Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову від 07 лютого 2019 року у справі № 9901/682/18 (провадження № 11-922сап18), якою скаргу ОСОБА_1 залишила без задоволення, а рішення ВРП від 05 червня 2018 року № 1739/0/15-18 - без змін.
18. У зазначеній постанові від 07 лютого 2019 року Велика Палата Верховного Суду встановила, що ВРП, приймаючи зазначене спірне рішення, діяла в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом № 1798-VIII, з дотриманням принципу пропорційності в застосуванні дисциплінарного стягнення; оспорюване рішення містить обґрунтовані мотиви, з яких відповідач дійшов правильного висновку про необхідність застосування до судді ОСОБА_1 дисциплінарної відповідальності у виді внесення подання ВРП про звільнення її з посади, а тому дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення скарги (позову) судді ОСОБА_1 .
19. 05 липня 2018 року до ВРП надійшло подання її Другої Дисциплінарної палати про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
20. На підставі цього подання 31 липня 2018 року ВРП прийнято рішення № 2471/0/15-18 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України".
21. Підставою для такого рішення стало рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 19 лютого 2018 року № 526/2дп/15-18, залишене без змін рішенням ВРП від 05 червня 2018 року № 1739/0/15-18, згідно з якими позивачку притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до неї дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення з посади.
22. Вважаючи рішення ВРП від 31 липня 2018 року № 2471/0/15-18 протиправним, позивачка звернулася до суду з адміністративним позовом.
Оцінка суду першої інстанції
23. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду виходив з того, що рішення ВРП від 31 липня 2018 року № 2471/0/15-18 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України" є наслідком притягнення її до дисциплінарної відповідальності, тобто реалізації ВРП своїх визначених законом повноважень.
При цьому оскаржуване рішення ухвалене повноважним складом ВРП, підписане усіма членами, що брали участь у його прийнятті, а також містить посилання на визначені законом підстави ухвалення та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
24. Щодо обґрунтованості наведених у спірному рішенні мотивів звільнення позивачки з посади судді суд першої інстанції виходив з того, що обставини вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку як підстави звільнення за пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України були перевірені судом та підтвердилися під час розгляду адміністративної справи № 11-922сап18, рішення в якій набрало законної сили. Відповідно ці обставини не потребують доказування у межах справи, яка розглядається.
Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог
25. В апеляційній скарзі на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року ОСОБА_1 зазначає, що воно прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.
26. Зокрема, ОСОБА_1 вважає, що відмова в задоволенні позовної заяви здійснена без належної оцінки всіх аргументів учасників, дослідження всіх обставин справи та зазначення мотивів ухвалення відповідного судового рішення.
27.Скаржниця наголошує, що суд першої інстанції не перевірив дотримання ВРП вимог справедливого розгляду справи позивачки, оскільки не врахував того, що:
- відповідачем прийнято протиправне рішення, оскільки скарга, на підставі якої було розпочато дисциплінарне провадження, містила виключно мотиви незгоди із судовим рішенням, а отже, ВРП ще на початковому етапі мала відмовити у відкритті провадження за цією скаргою;