У Х В А Л А
8 вересня 2020 року
м. Київ
Справа № 923/993/19
Провадження № 12-63гс20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Рогач Л. І.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
перевірила наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи № 923/993/19 за позовом Акціонерного товариства "Альфа-банк" (далі - АТ "Альфа-банк") до Товариства з додатковою відповідальністю "Новотроїцьке автотранспортне підприємство-16541" про стягнення 151 272,99 грн за касаційною скаргою АТ "Альфа-банк" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 30 квітня 2020 року (судді Ярош А. І., Діброва Г. І., Принцевська Н. М.) та рішення Господарського суду Херсонської області від 15 січня 2020 року (суддя Нікітенко С. В.) і
ВСТАНОВИЛА:
У листопаді 2019 року АТ "Альфа-банк" звернулося до Господарського суду Херсонської області з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Новотроїцьке автотранспортне підприємство-16541" про стягнення 16 573,00 грн - 3 % річних, 69 493,25 грн інфляційних втрат і 65 206,74 грн пені, всього - 151 272,99 грн. Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем грошових зобов`язань за договором кредиту від 28 липня 2006 року № 12/02-94, укладеним Акціонерним комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (правонаступником якого є позивач) і відповідачем.
Рішенням Господарського суду Херсонської області від 15 січня 2020 року, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30 квітня 2020 року, у задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позов є обґрунтованим, однак, враховуючи, що позивач звернувся з позовом про стягнення річних, інфляційних втрат та пені, нарахованих на суму боргу за кредитним договором, лише через 8 років і 3 місяці після закінчення строку повернення кредиту, а відповідач у відзиві на позов заявив про застосування позовної давності до вимог позивача, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову у зв`язку з пропуском позовної давності.
Разом з тим суд апеляційної інстанції, враховуючи заперечення відповідача проти наданих позивачем розрахунків стягуваної суми, зауважив, що матеріали справи не містять первинних документів бухгалтерського обліку в підтвердження обліку кредитної заборгованості, тож підтвердити обґрунтованість розрахунку позовних вимог не видається за можливе. Відтак дійшов висновку про недоведеність належними та допустимими доказами позовних вимог, з огляду на що позовна давність не підлягає застосуванню, водночас вказав, що висновки суду першої інстанції щодо застосування строку позовної давності не призвели до прийняття неправильного рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
У червні 2020 року АТ "Альфа-банк" подало до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Херсонської області від 15 січня 2020 року та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 30 квітня 2020 року, прийняти нове рішення у справі, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Скаржник вказав, що суд апеляційної інстанції в порушення статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не врахував обставин, які визнаються сторонами (визнання відповідачем факту отримання грошових коштів), всупереч правових позицій Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справах № 917/2034/17, № 920/1103/17, № 910/21230/17, № 5017/3798/2012 та № 917/1400/16, згідно з якими обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню. Також суди не врахували висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 8 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц, щодо перебігу позовної давності за вимогами про стягнення коштів, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 22 червня 2020 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "Альфа-банк" на рішення Господарського суду Херсонської області від 15 січня 2020 року та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 30 квітня 2020 року, надав учасникам строк для подання відзиву на касаційну скаргу, а ухвалою від 6 серпня 2020 року справу разом із вказаною касаційною скаргою передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини п`ятої статті 302 ГПК України.
Мотивуючи ухвалу, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив, що спір у цій справі містить виключну правову проблему, яка має значення для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Визначаючи зміст виключної правової проблеми, суд вказав, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 8 листопада 2019 року у справі № 127/1572/16 ц навела висновок про те, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову. Разом з тим, як вбачається зі змісту зазначеної постанови, предметом спору було стягнення інфляційних втрат і 3 %, нарахованих на суму боргу після ухвалення судом рішення про її стягнення.
В обґрунтуванні ухвали Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив про необхідність уточнення питання розповсюдження висновку Великої Палати Верховного Суду, наведеного в постанові від 8 листопада 2019 року у справі № 127/1572/16 ц, на правовідносини щодо стягнення передбачених частиною другою статті 625 ЦК України нарахувань за відсутності рішення суду про стягнення заборгованості та застосування позовної давності до таких вимог.
Відповідно до частини п`ятої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Лише за наявності таких умов справа може бути передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
За змістом матеріалів справи та судових рішень вбачається, що під час розгляду цієї справи йшлося про застосування судами положень статей 256, 257, 258 ЦК України щодо поняття позовної давності, тривалості загальної та спеціальної позовної давності, а також статті 266 ЦК України, у якій йдеться про наслідки спливу позовної давності до основної вимоги щодо додаткових вимог.