Постанова
Іменем України
10 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 384/491/19
провадження № 51-2476 км 20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Остапука В. І.,
суддів Кравченка С. І., Білик Н. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Миколаєнко О. О.,
прокурора Чечерського В. І.,
в режимі відеоконференції
засудженого ОСОБА_1,
захисника засудженого Чорногора Г. С.,
потерпілих: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
ОСОБА_4 , ОСОБА_5,
представника потерпілих Калінка - Бондар О. Б.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді першої інстанції, та потерпілих ОСОБА_3 і ОСОБА_5 на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 14 квітня 2020 року, в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019120240000065, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 24 грудня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 286 КК України на 6 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. Вирішено цивільні позови потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2, питання процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 14 квітня 2020 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він, 21 травня 2019 року, близько 22:00 год, при наявності видимих та завчасно відомих водію технічних несправностей транспортного засобу "VolkswagenPassat B5", реєстраційний номер НОМЕР_1, при яких, відповідно до п. 3.14 Правил дорожнього руху України, забороняється його експлуатація, а саме: ходова частина має технічну несправність у вигляді встановлення шин різних моделей з різними малюнками протектора на задню вісь автомобіля, що суперечить вимогам підп. "г" п. 31.4.5 Правил дорожнього руху України, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, в порушення підп. "а" п. 2.9 Правил дорожнього руху України, рухаючись по автомобільній дорозі в межах смт. Вільшанка Вільшанського району Кіровоградської області по вул. Героїв Небесної Сотні в напрямку вул. В. Винниченка, порушив вимоги пунктів 12.4, 1.5, підп. "б", "д" п. 2.3 Правил дорожнього руху України, не обрав безпечної швидкості руху керованого транспортного засобу, не контролюючи свої дії через наявний стан алкогольного сп`яніння, проявив безпечність до дорожньої обстановки, не вибрав безпечний інтервал між своїм автомобілем та пішоходами ОСОБА_6 та неповнолітньою ОСОБА_7, які рухались в попутному напрямку по смузі руху автомобіля, біля домоволодіння № 32, допустив на них наїзд, чим грубо порушив вимоги п. 12.3 Правил дорожнього руху України. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, пішоходам ОСОБА_6 та ОСОБА_7 було заподіяно тілесні ушкодження, від яких вони померли.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції і призначити новий розгляд у вказаному суді з підстав невідповідності призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і особі засудженого. Зазначає, що апеляційний суд, переглядаючи справу за апеляційними скаргами прокурора та потерпілих, всупереч вимогам ст. 419 КПК України, не дав належних відповідей на їх доводи щодо м`якості призначеного ОСОБА_1 покарання. Вважає, що при обранні наближеного до мінімального розміру покарання, передбаченого санкцією ч. 3 ст. 286 КК України, суд не дав належної оцінки невідворотним наслідкам, які настали внаслідок вчиненого у стані алкогольного сп`яніння кримінального правопорушення, а також не в повній мірі врахував дані про особу засудженого і його поведінку після скоєного. Вважає, що всі дії ОСОБА_1 під час досудового розслідування і судового розгляду свідчать про формальність каяття останнього і намагання таким чином мінімізувати негативні наслідки для засудженого.
У аналогічних за змістом та вимогами касаційних скаргах потерпілі ОСОБА_3 і ОСОБА_5 також просять скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції, в зв`язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого внаслідок м`якості. Вважають, що з огляду на обставини вчиненого у стані алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 злочину і невідворотних наслідків, що настали у виді смерті їх дітей, обраний судом розмір покарання в наближеному до мінімальної межі санкції ч. 3 ст. 286 КК України, не сприятиме виправленню та попередженню вчинення злочинів засудженим. Крім того, вказують, що засуджений заподіяної їм шкоди не відшкодував, у скоєному щиро не розкаявся, а всі його дії щодо намагання відшкодувати заподіяну шкоду, про що він стверджував у судах попередніх інстанцій, носять формальний характер, так як він жодного разу навіть не намагався віднайти з ними контакт та вибачиться.
Під час касаційного розгляду прокурор підтримав касаційну скаргу сторони обвинувачення і потерпілих та просив їх задовольнити.
Потерпілі ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_2, а також їх представник Калінка – Бондар О. Б. , під час касаційного розгляду також висловили доводи на підтримання їх касаційних вимог і просили скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Позиції інших учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_1 та його захисник Чорногор Г.С. під час касаційного розгляду, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просили його залишити без зміни, а касаційні скарги сторони обвинувачення і потерпілих - без задоволення.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Винуватість ОСОБА_1 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, доведеність цього обвинувачення та кваліфікація діяння за ч. 3 ст. 286 КК України в касаційних скаргах не оспорюються.