Постанова
Іменем України
10 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 766/19891/17
провадження № 51-1797 км 20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Маринича В.К.,
суддів Короля В.В., Лагнюка М.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Андрієнко М.В.,
прокурора Єременка М.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Токаленко В.М. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Херсонського міського суду Херсонської області від 22 серпня 2019 року та ухвалу Херсонського апеляційного суду від 14 січня 2020 року у кримінальному провадженні № 12017230020003184 від 27 серпня 2017 року за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Херсонського міського суду Херсонської області від 22 серпня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 5 місяців.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 26 серпня 2017 року приблизно о 20:30, перебуваючи біля будинку № 75 на вул. Нафтовиків у м. Херсоні, з метою заволодіння чужим майном, із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, здійснив напад на потерпілого ОСОБА_2, завдавши йому одного удару рукою та декількох ударів ногою в ділянку голови, чим заподіяв останньому легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, після чого, розуміючи, що опір потерпілого подолано, керуючись корисливим мотивом, відкрито заволодів його сумкою, в якій містилися грошові кошти в розмірі 120 грн, чим завдав потерпілому майнової шкоди на вищевказану суму.
Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 14 січня 2020 року апеляційну скаргу захисника Токаленко В.М. в інтересах ОСОБА_1 залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.
Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду, а кримінальне провадження щодо засудженого ОСОБА_1 закрити. При цьому вказує на відсутність у матеріалах кримінального провадження достовірних доказів, що підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України.
Крім того, захисник посилається на те, що місцевий суд усупереч положенням процесуального закону та принципу безпосередності дослідження доказів незаконно взяв до уваги протокол прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 26 серпня 2017 року, протокол допиту потерпілого від 28 серпня 2017 року та протокол проведення слідчого експерименту від 05 жовтня 2017 року за участю потерпілого.
Також захисник зазначає, що протокол пред`явлення особи для впізнання від 03 жовтня 2017 року є недопустимим доказом, оскільки для впізнання потерпілому було надано ксерокопії фотознімків, що, на переконання захисника, не відповідає вимогам ст. 228 КПК України.
Одночасно захисник посилається на те, що відповідно до проголошеного місцевим судом вироку ОСОБА_1 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 3 місяці, проте, як убачається з копії цього ж рішення, засудженому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 5 місяців, що, на думку сторони захисту, є суттєвою обставиною для скасування рішення.
Крім того, захисник стверджує, що вищевказані порушення апеляційний суд залишив поза увагою та, відмовляючи в задоволенні апеляційної скарги, належним чином свого рішення не обґрунтував, а тому прийняв незаконне та необґрунтоване рішення.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу захисника не надходило.
У судовому засіданні прокурор заперечував щодо задоволення касаційної скарги захисника, просив залишити її без задоволення, а вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду - без зміни.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як установлено п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України, однією з підстав для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 438 КПК України у зв`язку з наявністю підстави, зазначеної у п. 1 ч. 1 вказаної статті, суд касаційної інстанції має керуватися ст. 412 цього Кодексу.
Крім того, у поданій касаційній скарзі захисник вказує на незаконність вироку місцевого та ухвали апеляційного судів, вважає, що такі рішення постановлено з порушенням матеріального та процесуального законодавства.
Статтею 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно дост. 94 КПК України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України, зроблено з додержанням вимог ст. 23 КПК України на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до вимог ст. 94 цього Кодексу.
Зокрема, такого висновку місцевий суд дійшов на підставі аналізу досліджених в судовому засіданні доказів, а саме показань свідка ОСОБА_3 та фактичних даних, що містяться у протоколі огляду місця події від 26 серпня 2017 року, протоколі прийняття заяви про вчинення злочину від 26 серпня 2017 року, протоколі пред`явлення особи для впізнання від 03 жовтня 2017 року, протоколі слідчого експерименту від 05 жовтня 2017 року за участю потерпілого ОСОБА_2, протоколі слідчого експерименту від 08 листопада 2017 року за участю засудженого ОСОБА_1 і у висновку судово-медичної експертизи від 28 вересня 2017 року № 1006, висновку судово-медичної експертизи від 07 жовтня 2017 року № 344/1006, а також інших доказів, досліджених судом, які наведені у вироку і у своїй сукупності переконливо спростовують доводи захисника про необхідність закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_1 відповідно до вимог ст. 284 КПК України.