Постанова
Іменем України
10 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 484/4075/18
провадження № 51-1150 км 20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Маринича В.К.,
суддів Макаровець А.М., Огурецького В.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Андрієнко М.В.,
прокурора Єременка М.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 вересня 2019 року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року у кримінальному провадженні № 12018150110001501 від 17 червня 2018 року за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 вересня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 125 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 1700 грн.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 до засудженого ОСОБА_1 задоволено повністю та стягнено з останнього на користь потерпілого 3948 грн 09 коп на відшкодування матеріальної шкоди та 10 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Первомайської центральної міської багатопрофільної лікарні задоволено повністю.
Ухвалено стягнути із засудженого ОСОБА_1 на користь Первомайської центральної міської багатопрофільної лікарні 5989 грн 62 коп на відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 16 червня 2018 року приблизно о 23:10, перебуваючи біля будинку АДРЕСА_2, в ході конфлікту на ґрунті неприязних відносин умисно завдав одного удару металевою трубою по лівій нозі потерпілого ОСОБА_2, чим заподіяв останньому легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.
Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року апеляційну скаргу засудженого залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.
Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати постановлені щодо нього судові рішення та призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції. При цьому вказує, що в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які докази на підтвердження його винуватості у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.
Крім того, зазначає, що покладені в основу вироку показання свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4 та потерпілого ОСОБА_2 є неправдивими, оскільки він перебуває у неприязних відносинах з цими свідками та вони його оговорили.
Також, на переконання засудженого ОСОБА_1, судом було залишено поза увагою показання свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які у своїх поясненнях підтвердили позицію засудженого щодо його невинуватості.
Разом з тим засуджений стверджує, що посилання суду у вироку на дані, отримані з відеозапису камери, є безпідставним та необґрунтованим, оскільки з вказаного відеозапису взагалі не вбачається, що саме він завдавав ударів потерпілому.
Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що судами попередніх інстанцій було залишено поза увагою порушення, допущені під час досудового слідства, а саме: оголошення про підозру засудженому було пред`явлено неналежною особою; засудженого не було повідомлено про закінчення досудового розслідування, а відкриття матеріалів кримінального провадження також проводилось неналежною особою, що, на думку ОСОБА_1, прирівнюється до їх невідкриття.
Одночасно засуджений посилається на те, що місцевим судом безпідставно було задоволено цивільний позов потерпілого, оскільки останній не надав суду достатньої кількості доказів, що підтверджують необхідність відшкодування йому моральної та матеріальної шкоди.
Разом з тим у своїй касаційній скарзі засуджений стверджує, що суд, дослідивши висновок судово-медичної експертизи від 23 липня 2018 року № 421-М, висловив лише припущення про те, що отримані потерпілим пошкодження носять забійний характер та не могли бути отримані внаслідок падіння.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу засудженого не надходило.
У судовому засіданні прокурор заперечував щодо задоволення касаційної скарги засудженого, просив залишити її без задоволення, а вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду - без зміни.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга засудженого не підлягає задоволенню на таких підставах.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як установлено пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК України, одними з підстав для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
За ч. 2 ст. 438 КПК України у зв`язку з наявністю підстав, зазначених у пунктах 1, 2 ч. 1 вказаної статті, суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-413 цього Кодексу.
У поданій касаційній скарзі засуджений вказує на незаконність вироку місцевого та ухвали апеляційного судів, вважає, що такі рішення постановлено з порушенням матеріального та процесуального законодавства.
Статтею 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно дост. 94 КПК України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, зроблено з додержанням вимог ст. 23 КПК України на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до вимог ст. 94 цього Кодексу.
Висновку щодо винуватості засудженого ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, місцевий суд дійшов на підставі аналізу досліджених у судовому засіданні доказів, а саме показань потерпілого ОСОБА_2, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_7, а також фактичних даних, що містяться у протоколі слідчого експерименту від 28 червня 2018 року за участю свідка ОСОБА_7, протоколі слідчого експерименту від 06 липня 2018 року за участю свідка ОСОБА_3, протоколі слідчого експерименту від 14 серпня 2018 року за участю свідка ОСОБА_4, протоколі слідчого експерименту від 28 серпня 2018 року за участю потерпілого ОСОБА_2 та у висновку судово-медичної експертизи від 23 липня 2018 року № 421-М. Судом також було досліджено запис з камери відеоспостереження, в ході чого було встановлено обставини інциденту між засудженим і потерпілим, та спростовано показання свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 та засудженого ОСОБА_1 щодо нападу потерпілого ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_4 на домоволодіння ОСОБА_1 .
Апеляційний суд, перевіряючи вирок місцевого суду, належним чином оцінив показання потерпілого, свідків, документальні та інші докази, які є послідовними й узгоджуються між собою, і мотивовано спростував доводи сторони захисту про відсутність достатніх, належних та допустимих доказів на підтвердження винуватості засудженого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.