Постанова
іменем України
9 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 493/833/14-к
провадження № 51-2544км18
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Ковтуновича М.І.,
суддів Луганського Ю.М., Фоміна С.Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Лагоди І.О.,
прокурора Браїла І.Г.,
захисника Кузьонного О.І.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в судах першої та апеляційної інстанцій, на ухвалу Одеського апеляційного суду від 22 листопада 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014160020000013, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки
с. Байбузівка Савранського району Одеської області, жительки АДРЕСА_1,
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця та жителя АДРЕСА_2,
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця
с. Урджар Урджарського району Семипалатинської області Республіки Казахстан, жителя АДРЕСА_3,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 Кримінального кодексу України. (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Балтського районного суду Одеської області від 3 травня 2017 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнано невинуватими у пред`явленому обвинуваченні за ч. 4 ст. 368 КК та виправдано у зв`язку з недоведеністю вчинення ними кримінального правопорушення.
Вирішено питання щодо речових доказів та скасовано накладені арешти.
Органом досудового розслідування виконуючу обов`язки голови Балтської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК) ОСОБА_1, лікаря-невропатолога МСЕК ОСОБА_2 та лікаря-хірурга цієї комісії ОСОБА_3 обвинувачено в тому, що вони, будучи службовими особами, в кабінеті МСЕК у м. Балті (вул. Котовського, 346) одержали неправомірну вигоду для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданого їм службового становища за попередньою змовою групою осіб, повторно за таких обставин.
26 листопада 2013 року приблизно о 10:00 ОСОБА_1 і ОСОБА_3 за попередньою змовою групою осіб, маючи злочинний умисел на отримання неправомірної вигоди, одержали від ОСОБА_4 1500 грн за продовження їй дії групи інвалідності, які розподілили між собою.
Також 27 листопада 2013 року приблизно о 12:00 ОСОБА_1 і ОСОБА_3 за попередньою змовою групою осіб, маючи злочинний умисел на отримання неправомірної вигоди, одержали від ОСОБА_5 1000 грн за оформлення їй групи інвалідності, які розподілили між собою.
4 грудня 2013 року приблизно о 10:00 ОСОБА_1 і ОСОБА_2 за попередньою змовою групою осіб, маючи злочинний умисел на отримання неправомірної вигоди, одержали від ОСОБА_6 1000 грн за оформлення її сину ОСОБА_7 групи інвалідності, які розподілили між собою.
Того ж дня приблизно о 10:00 ОСОБА_1 і ОСОБА_2 за попередньою змовою групою осіб, маючи злочинний умисел на отримання неправомірної вигоди, одержали від ОСОБА_8 700 грн за оформлення її чоловіку ОСОБА_9 групи інвалідності, які розподілили між собою.
16 грудня 2013 року приблизно о 10:00 ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за попередньою змовою групою осіб, маючи злочинний умисел на отримання неправомірної вигоди, одержаливід ОСОБА_10 300 грн за оформлення її сину ОСОБА_11 групи інвалідності, які розподілили між собою.
25 грудня 2013 року приблизно о 11:00 ОСОБА_1 і ОСОБА_3 за попередньою змовою групою осіб, маючи злочинний умисел на отримання неправомірної вигоди, одержали від ОСОБА_12 600 грн за оформлення їй групи інвалідності, які розподілили між собою.
20 січня 2014 року приблизно о 12:00 ОСОБА_1 і ОСОБА_2 за попередньою змовою групою осіб, маючи злочинний умисел на отримання неправомірної вигоди, одержали від ОСОБА_13 700 грн за оформлення їй групи інвалідності, які розподілили між собою.
29 січня 2014 року приблизно о 12:00 ОСОБА_1 і ОСОБА_2 за попередньою змовою групою осіб, маючи злочинний умисел на отримання неправомірної вигоди, одержали від ОСОБА_14 400 грн за оформлення її чоловіку ОСОБА_15 групи інвалідності, які розподілили між собою.
3 лютого 2014 року приблизно о 12:00 ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за попередньою змовою групою осіб, маючи злочинний умисел на отримання неправомірної вигоди, отримали від ОСОБА_16 неправомірну вигоду в розмірі 600 грн за оформлення її дочці ОСОБА_17 групи інвалідності, які розподілили між собою.
4 лютого 2014 року приблизно о 09:00 ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за попередньою змовою групою осіб, маючи злочинний умисел на отримання неправомірної вигоди, одержали від ОСОБА_18 1000 грн за подовження дії групи інвалідності її чоловіку ОСОБА_19
20 січня 2014 року приблизно о 12:00 та 29 січня 2014 року приблизно о 10:00 ОСОБА_2, маючи злочинний умисел на отримання неправомірної вигоди, одержав від ОСОБА_20 200 грн за оформлення їй групи інвалідності та від ОСОБА_21 - 250 грн за продовження дії групи інвалідності відповідно.
Одеський апеляційний суд ухвалою від 22 листопада 2019 року вирок районного суду щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишив без змін.
Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала, а також короткий зміст поданих заперечень
У касаційній скарзі прокурор, вказуючи на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
На обґрунтування своїх вимог вказує, що апеляційний суд не виконав вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 20 вересня 2018 року, щодо перевірки зазначених в апеляційній скарзі доводів та надання їм належної оцінки, не перевірив повноти судового розгляду та правильності встановлення фактичних обставин, безпосередньо не дослідив показання свідків та не зазначив жодних висновків щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність - ч. 4 ст. 368 КК.
Захисник Кузьонний О.І. у своїх запереченнях на касаційну скаргу прокурора, посилаючись на необґрунтованість доводів, викладених у ній, просить відмовити у її задоволенні та залишити без зміни судове рішення щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор Браїло І.Г. підтримав касаційну скаргу та просив задовольнити її вимоги на зазначених у ній підставах.
Захисник виправданих Кузьонний О.І. висловив доводи на заперечення касаційної скарги і просив залишити судове рішення без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, суд касаційної інстанції дійшов такого висновку.
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Згідно зі ст. 2 КПК завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод і законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Положення ст. 17 КПК регламентують, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Крім того, ст. 62 Конституції України закріплено принцип, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст. 22 КПК кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Як встановлено ст. 94 КПК, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
За змістом ст. 92 КПК на сторону обвинувачення покладається обов`язок доказування не лише обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, а й обов`язок доказування належності та допустимості поданих доказів.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Капо проти Бельгії" (рішення від 13 січня 2005 року) зауважив, що в кримінальних справах питання прийняття доказів належить досліджувати загалом у світлі п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і вимагає воно, крім іншого, щоб тягар доказування лежав на стороні обвинувачення.