Постанова
іменем України
09 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 658/1281/18
провадження № 51-1828км20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Ковтуновича М. І.,
суддів Луганського Ю. М., Фоміна С. Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Лагоди І. О.,
прокурора Браїла І. Г.,
захисника Соболєва М. М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та заступника прокурора Херсонської області на вирок Херсонського апеляційного суду від 10 березня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016230190002154, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Саркар Самухського району Республіки Азербайджан, жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 194 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 26 грудня 2019 року ОСОБА_1 визнано невинуватим та виправдано у зв`язку з недоведеністю в його діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК.
Вказаним вироком ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 194 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст. 75 КК його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК.
Постановлено строк покарання обчислювати з моменту проголошення вироку, зарахувавши в строк покарання період перебування ОСОБА_1 під вартою.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат, речових доказів та цивільного позову у кримінальному провадженні.
Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він, реалізовуючи свій злочинний намір спрямований на знищення чужого майна - житлового будинку АДРЕСА_2, який належить на праві власності ОСОБА_2, шляхом підпалу, керуючись прямим умислом, усвідомлюючи загальнонебезпечний характер своїх дій, передбачаючи його загальнонебезпечні наслідки та бажаючи їх настання, на підґрунті особистих неприязних відносин між ним і ОСОБА_2, перебуваючи біля подвір`я вказаного вище будинку, вчинив ряд кримінальних правопорушень:
- 22 вересня 2017 року, приблизно о 00:40, запалив заздалегідь підготовлену пляшку з не встановленою слідством горючою сумішшю та кинув її на дах будинку АДРЕСА_2, яка після скотилася з даху і, впавши на землю, розбилася, внаслідок чого пожежа (займання вогнем) житлового будинку не відбулася;
- 23 жовтня 2017 року, приблизно о 19:30, підпалив ганчірку, яка містилась у заздалегідь підготовленій пляшці з горючою сумішшю, яка складалася з нафтопродуктів (бензин, гас, дизельне пальне), та кинув її на дах будинку АДРЕСА_2, але ця пляшка скотилася з даху і, впавши на землю, розбилася, внаслідок чого пожежа (займання вогнем) житлового будинку не відбулася;
- 26 жовтня 2017 року, приблизно о 01:00 підпалив ганчірку, що містилась у заздалегідь підготовленій пластиковій пляшці з горючою сумішшю, яка складалася з нафтопродуктів (бензин, гас, дизельне пальне), та кинув цю пляшку на дах будинку АДРЕСА_2 . Після цього знову підпалив ганчірку, яка містилась у заздалегідь підготовленій пластиковій пляшці з горючою сумішшю, що складалася з нафтопродуктів (нафтова олія), та кинув пляшку на дах будинку АДРЕСА_2 . Продовжуючи свої дії, знову підпалив ганчірку, яка містилась у заздалегідь підготовленій пластиковій пляшці з горючою сумішшю, яка складалася з нафтопродуктів (бензин, гас, дизельне паливо), та кинув пляшку на дах вказаного будинку. В результаті вчинення таких умисних протиправних дій ОСОБА_1 на даху зазначеного вище будинку почалася пожежа, яку було загашено (ліквідовано) за допомогою підручних засобів його мешканцями;
- 12 листопада 2017 року, приблизно о 03:20, запалив заздалегідь підготовлені три скляні банки з горючою сумішшю, яка складалася зі світлого нафтопродукту (бензин, гас, дизельне паливо), та кинув їх на дах будинку АДРЕСА_2 . В результаті таких умисних протиправних дій ОСОБА_1 на даху зазначеного вище будинку почалася пожежа, яку було загашено (ліквідовано) за допомогою підручних засобів його мешканцями;
- 15 листопада 2017 року, приблизно о 04:15 підпалив ганчірки, які містились у заздалегідь підготовлених чотирьох пляшках із горючою сумішшю, і кинув ці пляшки на дах будинку АДРЕСА_2 . В результаті таких умисних протиправних дій ОСОБА_1 на даху зазначеного вище будинку почалася пожежа, яку було загашено (ліквідовано) за допомогою пожежно-рятувального підрозділу Каховського ГРУ ГУ ДСНС України в Херсонській області. Унаслідок пожежі, що виникла через підпал даху будинку потерпілій ОСОБА_2 було спричинено матеріальний збиток на суму 13 054 грн.
Таким чином, ОСОБА_1 виконав усі дії, які вважав необхідними для знищення шляхом підпалу житлового будинку АДРЕСА_2 вартість якого складає 221 533 грн, проте не зміг довести свого злочинного наміру до кінця з причин, що не залежали від його волі.
Крім того, органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачено у тому, що він 25 вересня 2016 року, приблизно о 23:45, перебуваючи на вул. Миру в м. Каховці, умисно, керуючись корисливим мотивом, з метою незаконного збагачення та незаконного заволодіння чужим майном, усвідомлюючи загальнонебезпечний характер своїх дій, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя і здоров`я потерпілої ОСОБА_3 і мало прояв у заподіянні не менше двох ударів руками по голові та правій нижній кінцівці потерпілій, у результаті чого їй було спричинено легкі тілесні ушкодження у вигляді синця і садна на обличчі, синця на правому коліні, відкрито викрав у потерпілої мобільний телефон "Samsung Wave 525 (S5250)" та спортивну кепку, вартість яких становить 500 грн і 150 грн відповідно, спричинивши своїми діями майнову шкоду потерпілій ОСОБА_3 на загальну суму 650 грн.
Херсонський апеляційний суд 10 березня 2020 року скасував вирок суду першої інстанції в частині призначення покарання та звільнення від відбування покарання з випробуванням й постановив у цій частині новий, яким ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 194 КК призначив покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. У решті вирок суду залишив без змін.
Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі засуджений просить змінити вирок апеляційного суду щодо нього та на підставі ст. 75 КК звільнити його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком і покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу.
ОСОБА_1 , посилаючись на постанови Верховного Суду від 27 вересня 2018 року (справа № 647/1831/15-к) та від 20 серпня 2019 року (справа № 759/10001/18), вказує, що апеляційний суд ухвалив незаконний, необґрунтований та невмотивований вирок. Зазначає про неприпустимість посилання у рішенні на засудження його 16 листопада 2012 року Цюрупинським районним судом за ч. 2 ст. 194 КК як на обставину, що характеризує його, оскільки відповідно до вимог ст. 89 КК ця судимість є погашеною, а він раніше не судимою особою.
При цьому скаржник вказує на неправильну оцінку тяжкості вчиненого ним правопорушення судом апеляційної інстанції, яке хоч і є тяжким відповідно до ст. 12 КК, проте його не було доведено до кінця, а мав місце лише замах на злочин.
Стверджує, що завдану ним потерпілій шкоду було відшкодовано в сумі, яка значно перевищувала заявлену під час досудового розслідування та претензій ні матеріального, ні морального характеру потерпіла до нього не має, що підтверджується вироком суду.
Крім того, засуджений просить врахувати його щире каяття, вік і особистість, характер та ступінь тяжкості вчиненого, думку потерпілої і стан його здоров`я.
У касаційній скарзі сторона обвинувачення порушує питання про скасування вироку суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_1 на підставах істотного порушення вимог кримінального процесуального закону і про призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
На обґрунтування своїх вимог прокурор вказує про безпідставність виправдання ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК. Зазначає, що суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки доказам сторони обвинувачення (заяві потерпілої ОСОБА_3 про вчинення злочину від 27 вересня 2016 року, протоколу огляду місця події від 07 січня 2018 року та протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 07 січня 2018 року), показанням потерпілої, які свідчать про те, що, отримавши від потерпілої відмову дати телефон, ОСОБА_1 вчинив насильство, в ході якого незаконно заволодів телефоном ОСОБА_3, який продав ОСОБА_4 та отримав матеріальну вигоду.
Стверджує, що дослідженими судом доказами доведено наявність у діях ОСОБА_1 корисливого мотиву, оскільки перешкод у поверненні мобільного телефону потерпілій після з`ясування номера телефону ОСОБА_5 він не мав.
Вважає вирок таким, що не відповідає вимогам статей 370, 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК). Також прокурор звертає увагу на те, що, порушуючи принципи статей 7, 22, 404 цього Кодексу, суд апеляційної інстанції не провів частково з`ясування обставин шляхом дослідження письмових доказів, наданих стороною обвинувачення, безпідставно відхиливши його клопотання про це.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник Соболєв М. М. просив касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити, а касаційну скаргу прокурора - залишити без задоволення.
Прокурор Браїло І. Г. підтримав доводи, наведені в касаційній скарзі сторони обвинувачення, та просив відмовити в задоволенні касаційної скарги засудженого.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені у касаційних скаргах, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
При цьому відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, визначені статями 412 -414 КПК.
Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК).
За змістом ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 374 КПК передбачено, що мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, пред`явленого особі й визнаного судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення. За змістом цієї норми закону в мотивувальній частині виправдувального вироку має бути викладено результати дослідження, аналізу й оцінки доказів у справі, зібраних сторонами обвинувачення та захисту, в тому числі й поданих у судовому засіданні.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК виправдувальний вирок ухвалюється в разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
Згідно зі ст. 62 Конституції України, положеннями ст. 17 КПК особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності винності особи тлумачаться на її користь.
При вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним частинами 2 та 4 ст. 17 КПК, що передбачають:
2. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
4. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Зокрема, у справах, в яких наявність та/або характер умислу має значення для правової кваліфікації діяння, суд у своєму рішенні має пояснити, яким чином встановлені ним обставини справи доводять наявність умислу саме такого характеру, який є необхідним елементом складу злочину, і виключають можливу відсутність умислу або інший характер умислу.
Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред`явленим обвинуваченням.
Відповідно до вимог ст. 91 КПК у кримінальному провадженні поряд з іншим підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до змісту ст. 92 КПК обов`язок доказування покладено на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом, чого в цьому кримінальному провадженні зроблено не було. Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції зі свого боку забезпечив сторонам усі можливості для реалізації своїх прав у судовому засіданні в межах кримінального процесуального закону.
Мотивуючи свою скаргу, прокурор оспорює невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту судового розгляду та правильність оцінки судом апеляційної інстанції доказів, на підставі яких, на його думку, постановлено вирок, що не відповідає нормам кримінального процесуального закону, а також надаючи власну оцінку доказам, правильності установлення фактичних обставин кримінального провадження, тоді як їх перевірка згідно зі ст. 433 КПКдо повноважень суду касаційної інстанції законом не віднесена.