Постанова
іменем України
8 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 344/11248/17
провадження № 51-447км20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Ємця О.П.,
суддів Остапука В.І., Щепоткіної В.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Глушкової О.О.,
прокурора Чорної І.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Стрипи І.С. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 1 березня 2019 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 25 жовтня 2019 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017090010002820, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, в останній раз за вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 вересня 2014 року за ч. 2 ст. 186, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців, звільнений умовно-достроково 25 травня 2017 року на невідбутий строк 8 місяців 25 днів,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 1 березня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців.
На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання суд частково приєднав невідбуту частину покарання за вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 вересня 2014 року та призначив ОСОБА_1 остаточне покарання за сукупністю вироків у виді позбавлення волі на строк 4 роки 7 місяців.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили суд залишив у вигляді застави.
Крім того, суд зарахував ОСОБА_1 у строк відбуття покарання строк попереднього ув`язнення з 7 липня 2017 року по 7 червня 2018 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
Також суд прийняв рішення щодо долі речових доказів та розподілу процесуальних витрат, пов`язаних із залученням експертів.
Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він 6 липня 2017 року приблизно об 11:00 зустрів раніше знайому ОСОБА_2 та після спільного розпивання спиртних напоїв, перебуваючи біля будинку № 15 по вул. Донцова в м. Івано-Франківську, діючи умисно, повторно, з метою незаконного заволодіння чужим майном, відкрито шляхом ривка з рук ОСОБА_2 викрав належний останній мобільний телефон, після чого з метою подолання фізичного опору наніс потерпілій удар кулаком в обличчя, внаслідок чого вона впала. Після цього ОСОБА_1 покинув місце події, заподіявши потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 952 грн.
Івано-Франківський апеляційний суд ухвалою від 25 жовтня 2019 року вирок місцевого суду залишив без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Стрипа І.С. в інтересах засудженого ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення та закрити кримінальне провадження. Захисник вважає, що висновок місцевого суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину ґрунтується на недопустимих доказах, які зібрані органом досудового розслідування та досліджені судом з порушеннями кримінального процесуального закону. На думку захисника, апеляційний суд залишив поза увагою допущені місцевим судом порушення, всупереч вимогам ст. 419 КПК України не перевірив наведених в апеляційній скарзі сторони захисту доводів та не навів належних обґрунтувань прийнятого рішення.
Позиції інших учасників судового провадження
Під час касаційного розгляду прокурор Чорна І.С. просила залишити судові рішення щодо ОСОБА_1 без зміни як законні, а касаційну скаргу захисника - без задоволення як необґрунтовану.
Мотиви Суду
За змістом ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, при цьому він перевіряє правильність застосування цими судами норм матеріального і процесуального права та правової оцінки, з огляду на ті фактичні обставини справи, які встановлені й визнані доведеними судами першої та апеляційної інстанцій (судами факту).
Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції, згідно зі ст. 438 КПК України, є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412 - 414 цього Кодексу.
Тому доводи захисника про неузгодженість доказів, надання переваги одним доказам над іншими, оспорювання встановлених за результатами судового розгляду фактів з викладенням власної версії події тощо, які зводяться до невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, згідно зі ст. 438 КПК України не є предметом перевірки в касаційному порядку.
Разом із цим, при перегляді судових рішень судом касаційної інстанції у межах передбачених законом повноважень не встановлено обставин, які би ставили під сумнів законність і обґрунтованість висновків суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено. Ці висновки судів підтверджуються зібраними у кримінальному провадженні й безпосередньо дослідженими в судовому засіданні доказами, оціненими відповідно до ст. 94 КПК України з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності для прийняття рішення.
Так, суд першої інстанції проаналізував показання потерпілої ОСОБА_2, свідків, які під час допиту надали показання щодо відомих їм обставин події, а також фактичні дані, що містяться у письмових доказах та висновках експертиз, зміст яких докладно відображено у вироку.
Докази, на яких ґрунтується обвинувачення, були отримані в порядку, визначеному КПК, вони узгоджуються між собою, були предметом безпосереднього дослідження суду, не викликають сумніву в законності їх отримання. Переконливих аргументів, чому саме досліджені докази є недостатніми для доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненому ним злочину, а також доводів, які би свідчили про істотне порушення судом приписів ст. 94 КПК України, у касаційній скарзі не наведено. Незгода сторони захисту з оцінкою наданих суду доказів не може свідчити про те, що їх було досліджено з порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Так, у касаційній скарзі захисник Стрипа І.С. зазначає, що дані протоколу огляду місця події від 6 липня 2017 року, під час якого виявлено викрадений у потерпілої мобільний телефон, є недопустимим доказом, оскільки фактично було проведено обшук та затримання ОСОБА_1, а також тимчасове вилучення майна. Однак такі доводи захисника є неспроможними, оскільки спростовуються матеріалами кримінального провадження.