1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду




Постанова

Іменем України


09 вересня 2020 року

м. Київ


справа № 761/28347/15-к

провадження № 51-500 км 18


Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Фоміна С.Б.,

суддів Ковтуновича М.І., Луганського Ю.М.,


за участю:

секретаря

судового засідання Письменної Н. Д.

прокурора Гошовської Ю. М.,

виправданого ОСОБА_1,

захисника Бєжанової А. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у провадженні в суді апеляційної інстанції - Карпука Юрія Анатолійовича на ухвалу Київського апеляційного суду від 15 січня 2020 року щодо

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Пісківка, Бородянського району Київської області, зареєстрованого: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,

виправданого у кримінальному провадженні за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 301 Кримінального кодексу України (далі - КК)

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 24 січня 2017 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 301 КК та призначено йому покарання у виді штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 гривень.

Згідно з вироком, 3 січня 2015 року ОСОБА_2, перебуваючи за місцем свого проживання, на власний фотоапарат "Nikon" сфотографував себе в оголеному вигляді, після чого вилучив карту пам`яті з фотоапарату та поїхав до міста Києва. Того ж дня, близько 9 години, перебуваючи в приміщенні Інтернет-кафе, розташованому на території Шевченківського району міста Києва в районі станції метро "Лук`янівська", ОСОБА_2 вирішив познайомитись з дівчиною у глобальній мережі Інтернет та, нехтуючи моральними засадами суспільства, вирішив розмістити на своїй сторінці фотографії порнографічного характеру. Скориставшись ноутбуком вказаного закладу, за допомогою браузера ОСОБА_2 знайшов веб-сайт " www.meendo.net ", на якому зареєструвався під іменем " ІНФОРМАЦІЯ_3 " та перемістив з метою розповсюдження і розповсюдив зображення порнографічного характеру, а саме, фотографії особи чоловічої статі з відвертим, самоцільним та вульгарно-натуралістичним фіксуванням чоловічого статевого органу.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 15 січня 2020 року вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 24 січня 2017 року скасовано, а кримінальне провадження, за яким ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 301 КК - закрито на підставі пункту 3 частини 1 статті 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі-КПК) у зв`язку із тим, що не встановлено достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор Карпук Ю.А. не погоджується із ухвалою Київського апеляційного суду від 15 січня 2020 року, просить її скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

В обґрунтування власної позиції прокурор посилається на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність судом апеляційної інстанції, адже, на його думку, суд надав необґрунтовану та необ`єктивну оцінку доказам по справі з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв`язку для прийняття саме такого рішення, й, тим самим, порушив вимоги статей 85, 86, 94 КПК.

Окрім того, прокурор Карпук Ю.А. вважає, що Київський апеляційний суд допустив істотне порушення кримінального процесуального закону, закривши кримінальне провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 284 КПК, адже, на думку прокурора, за цією підставою провадження може бути закрите лише на стадії досудового розслідування.

Від захисника виправданого ОСОБА_2 - адвоката Бєжанової А.В. надійшли заперечення на касаційну скаргу прокурора на ухвалу Київського апеляційного суду від 15 січня 2020 року. Так, адвокат зазначає, що оскаржена ухвала відповідає вимогам статті 370 КПК, апеляційний суд переглянув вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 24 січня 2017 року в межах апеляційної скарги, обґрунтовуючи свої висновки лише на підставі тих доказів, які сприймав безпосередньо, а вимоги касаційної скарги прокурора, на думку захисника є фактично суб`єктивним оціночним судженням.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор Гошовська Ю.М. у судовому засіданні не підтримала касаційну скаргу прокурора Карпука Ю. А. Вважає, що в цьому кримінальному провадженні сторона обвинувачення не надала достатніх доказів винуватості ОСОБА_2 у інкримінованому йому злочині.

Виправданий ОСОБА_2 та його захисник Бєжанова А.В. просили залишити ухвалу суду апеляційної інстанції без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення виправданого, думку захисника та прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Згідно зі статтею 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Суд касаційної інстанції вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого, виправданого чи особи, стосовно якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру.

Відповідно до положень статті 62 Конституції України і статті 17 КПК особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

За змістом статті 92 КПК обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, покладається на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом.

Згідно з частиною 1 статті 94 КПК суд повинен оцінювати докази на основі всебічного, повного і неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Відповідно до вимог статті 370 КПК судове рішення має бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 374 КПК мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, пред`явленого особі й визнаного судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 284 КПК кримінальне провадження закривається в разі, якщо не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати.


................
Перейти до повного тексту