Постанова
іменем України
8 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 750/4082/16-к
провадження № 51-1531км20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Короля В.В.,
суддів Лагнюка М.М., Маринича В.К.,
за участю:
секретаря судового засідання Кулініч К.С.,
прокурора Титаренка Ю.О.,
захисника Кушнеренка Є.Ю.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Деснянського районного суду м. Чернігова
від 19 листопада 2019 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду
від 14 лютого 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014270010007137, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця смт Амдерма Архангельської області Російської Федерації, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 190 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 19 листопада 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 190 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн; за ч. 2 ст. 190 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн, а на підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено йому остаточне покарання у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн.
Звільнено ОСОБА_1 від призначеного покарання за ч. 1 ст. 190, ч. 2
ст. 190 КК на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК у зв`язку із закінченням строків давності.
Цим же вироком ОСОБА_1 за епізодом шахрайства від 10 листопада 2014 року визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 190 КК та виправдано.
Крім того, ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 4349 грн 98 коп. на відшкодування матеріальної шкоди.
Також вказаним вироком вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 14 лютого 2020 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без змін.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 14 листопада 2014 року вдень під час проходження стажування на посаді менеджера у фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, перебуваючи за місцем здійснення господарської діяльності останнього за адресою: АДРЕСА_2, діючи умисно, з корисливих мотивів, шляхом зловживання довірою здійснив замовлення у ФОП ОСОБА_2 на ім`я ОСОБА_3 водонагрівача "ВектоР-В" вартістю 1439 грн 10 коп., що підтверджується товарним чеком № 01365594, однак вказані товарно-матеріальні цінності замовнику не передав, а привласнив та використав їх на власний розсуд, чим спричинив ФОП ОСОБА_2 матеріальну шкоду на суму 1439 грн 10 коп.
Крім того, 17 листопада 2014 року вдень ОСОБА_1 під час проходження стажування на посаді менеджера у ФОП ОСОБА_2, перебуваючи за місцем здійснення господарської діяльності останнього за зазначеною вище адресою, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, шляхом зловживання довірою здійснив замовлення на ім`я ОСОБА_4 кабіни душової марки "6239RCF", змішувача для душу марки "BASIK" та лійки душової марки "STORM" на загальну суму 2910 грн 88 коп., що підтверджується товарним чеком № 01368572, однак замовнику вказані товарно-матеріальні цінності не передав, а привласнив та використав їх на власний розсуд, чим спричинив ФОП ОСОБА_2 матеріальну шкоду на вказану суму 2910 грн 88 коп.
Також органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався тасудом першої інстанції був визнаний невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 190 КК (за епізодом шахрайства від 10 листопада 2014 року).
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить судові рішення щодо нього скасувати і закрити кримінальне провадження. Вважає, що винуватість його у вчиненні шахрайства не доведено поза розумним сумнівом. Вказує на порушення ч. 3 ст. 374 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), обґрунтовуючи тим, що спосіб вчинення злочинів встановлено не було. Посилається на відсутність доказів, які би підтверджували роздрібну вартість викраденого майна, та вважає, що для визначення розміру матеріальних збитків суд мав би, виходячи з положень п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК, призначити товарознавчу експертизу. При цьому наводить приклади з практики суду касаційної інстанції, зокрема, зазначає про постанову Верховного Суду від 25 листопада 2019 року (справа № 420/1667/18). Вказує на те, що всупереч вимогам ст. 419 КПК апеляційним судом не надано вичерпних відповідей на доводи його апеляційної скарги.
Позиції інших учасників судового провадження
Захисник Кушнеренко Є.Ю. підтримав касаційну скаргу засудженого та просив її задовольнити.
Прокурор Титаренко Ю.О. вважав касаційну скаргу засудженого необґрунтованою та просив судові рішення залишити без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника Кушнеренка Є.Ю. та прокурора Титаренка Ю.О., перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При цьому згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Отже, касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
Як убачається зі змісту касаційної скарги, засуджений не погоджується із встановленими судом першої інстанції фактичними обставинами кримінального провадження, що згідно зі ст. 438 КПК не є предметом перевірки у касаційному порядку.
Натомість зазначені засудженим доводи були перевірені судом апеляційної інстанції, який проаналізував усі доводи апеляційної скарги, навів докладні мотиви прийнятого рішення і не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути кримінальне провадження та дати правильну юридичну оцінку діям ОСОБА_1 .
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 190 КК, ґрунтується на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами, які було безпосередньо досліджено, а також оцінено за критеріями, визначеними ч. 1 ст. 94 КПК.
Зокрема, суд у вироку послався на показання потерпілого ОСОБА_2, свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, з яких убачається, що ОСОБА_1 був прийнятий на роботу до ФОП ОСОБА_2 з випробувальним строком на посаду менеджера зі збуту будівельного матеріалу. Менеджер оформлював комерційну пропозицію, в якій наводив перелік товару, який бажає придбати клієнт, та його вартість; касир виписував два примірники товарного чеку, з яких один примірник чеку з підписом менеджера залишався в касі, а інший - у менеджера; на товарному чеку ставиться відмітка про те, чи оплачений товар. За цим товарним чеком менеджер може отримати товар на складі та внести гроші до каси після реалізації товару, а після отримання товару на складі їм на комп`ютер приходить інформація про відпуск такого товару і вони відслідковують надходження коштів до каси. У зв`язку з невнесенням у касу коштів за окремі види товару була проведена за участі ОСОБА_5 інвентаризація, під час якої було встановлено, що саме по товарних чеках від 14 та 17 листопада 2014 року, які оформляла ОСОБА_6 та за якими товар отримував менеджер ОСОБА_1, виручка до каси не надходила.